Справа: № 2а/2570/43/12 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аваль" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
Позивач Приватне підприємство «Аваль»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0003862320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 186830,00 грн. за основним платежем та 42146,00 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 15.08.2011 року № 0003862320..
Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємсво «Аваль»(ідентифікаційний код-32601619) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.09.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 101214 (а.с. 8 т. 1).
На підставі направлень на перевірку від 15.07.2011 року № 1960, № 1962, № 1961 та відповідно до плану-графіка співробітниками контролю.чого органу проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Аваль»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.08.2011 року № 1799/23/32601619.
В акті перевірки від 04.08.2011 року № 1799/23/32601619 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:
- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 186830,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2009 року в сумі 41700,00 грн., за 2009 рік в сумі 64075,00 грн., за 1 квартал 2010року в сумі 23505,00 грн., півріччя 2010 року в сумі 54755,00 грн., 3 квартали 2010року в сумі 82005,00 грн., за 2010 рік в сумі 104505,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 18250,00 грн.
За висновками акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0003862320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 186830,00 грн. за основним платежем та 42146,00 грн. за штрафними санкціями.
В результаті апеляційного оскарження податкове повідомленн-рішення залишено без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Так, під час перевірки відповідач прийшов до висновку, що віднесення позивачем в перевіряємому періоді до валових витрат угод по наданню маркетингових послуг носили безтоварний характер.
За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що позивачем не доведено використання наданих послуг у власній господарській діяльності, що призвело до заниження податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 186830,00 грн.
Між тим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, Приватне підприємство «Аваль»віднесло до складу валових витрат за 3 кв. 2009 р. - 1 кв. 2011 р. витрати в сумі 747320 грн. по операціях з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3
На підтвердження витрат підприємство надало для перевірки контракти з додатками, акти здачі-прийняття маркетингових послуг на загальну суму 747320 грн. (без ПДВ).
Відповідно до укладених контрактів суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Виконавець) надає Приватному підприємству «Аваль»(Підприємству) маркетингові послуги по дослідженню ринку тютюнових виробів та продуктів харчування у місті Чернігові та області з метою підвищення якості організації та ведення торгової діяльності підприємства.
Виконавець зобов'язується надавати послуги у м. Чернігові та Чернігівській області по організації та веденню торгової діяльності підприємства по наданню маркетингових послуг, у якості Виконавця, а Підприємство зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги згідно умов та положень контрактів.
Виконавець зобов'язаний сплачувати всі витрати та збитки, пов'язані з наданням ним послуг, а також складати звіти про інформацію на ринку та результати своєї діяльності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг, обумовлених договором.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за вказаним договором представник позивача надав суду копії актів приймання-здачі робіт.
Разом з тим, копії актів приймання-здачі робіт колегія суддів не вважає належним підтвердженням фактичного отримання послуг від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону.
Акти приймання-здачі робіт є документами первинного бухгалтерського обліку у розмінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги до таких документів встановлені у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.
Пунктами 1 і 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
П.п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого у мін'юсті 05 червня 1995 року за № 168/704 чітко встановлено, що: «Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.Дослідивши надані представником позивача копії актів приймання-здачі робіт колегія суддів встановила, що вони оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.
Так, надані Приватним підприємством «Аваль»акти здачі-прийняття робіт по операціях з СПД ОСОБА_3 не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням приписів підпунктів 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять даних щодо змісту послуг наданих замовнику, обсягів наданих послуг, їх вартість, одиницю виміру, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення дослідження ринку та вивчення суспільної думки, не вказано, які саме дослідження та консультації щодо вивчення можливостей налагодження поставок були надані та які програми дій складені при налагодженні роботи з конкретними групами товарів; текст носить загальний характер, не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, які не виконані в повному обсязі; відсутні конкретні цифрові дані, посилання на будь-які інформаційні джерела.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами з метою створення фіктивних доказів на підтвердження виконання умов договору, а не у звязку з фактичним отриманням маркетингових послуг, обумовлених вищевказаним договором.
За таких обставин колегія суддів вважає, що надані представником позивача акти не є належним доказом у даній справі.
Інших документів (письмових звітів, проектів, протоколів, письмових консультацій, результатів дослідження ринку та вивчення суспільної думки з практичними рекомендаціями, інформаційних звітів з зазначенням інформації визначеної п.1.1 договору тощо), які б підтверджували фактичне надання послуг Приватним підприємством «Аваль»не надано.
Підставою для включення витрат до складу валових витрат підприємства є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю підприємства. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з врахуванням якісних характеристик послуг, які б одночасно свідчили про призначення наданих послуг для використання у господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту його діяльності.
За своєю суттю маркетинг для підприємства це система організації його праці за якою виробничі рішення приймаються на основі спеціального вивчення ринку, прогнозування та управління ним. До системи маркетингу входять вивчення конюнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що збувається підприємством, аналіз змін цін на продукцію та її замінники, прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі, використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції, планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів, спеціальна організація обслуговування споживача, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.
В порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано доказів, що СПД ОСОБА_3 займається саме маркетинговою діяльністю.
З огляду на те, що акти приймання-здачі робіт, надані позивачем на підтвердження виконання умов договору не відповідають вимогам закону, а інші докази не надано, колегія суддів приходить до висновку про відсутність фактичного надання маркетингових послуг СПД ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Аваль», і, відповідно, використання таких послуг у господарській діяльності позивача, а договір по наданню маркетингових послуг був вчинений шляхом взаємообміну документами первинного бухгалтерського обліку та перерахуванням коштів, а тому суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про товарність вказаної угоди.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження виконання продавцем вимог п. 4.1 договору.
Таким чином, відсутність у наданих первинних документах вищезазначеної інформації щодо виконання умов контрактів, укладених між СПД ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Аваль», не дає можливості встановити фактичне падання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано доказів позитивного ефекту в господарській діяльності Приватного підприємства "Аваль", що мав бути слідством отримання маркетингових послуг.
Виходячи з системного аналізу вказаних договорів та обставин справи, колегія суддів не може не погодитись з висновком суду першої інстанції, що надані видаткові накладні, прибуткові накладні, звітиі по продажу, акти переоцінки товарно-матеріальних цінностей факт зв'язку послуг наданих СПД ОСОБА_3 та контрактів укладених Приватним підприємством «Аваль»з іншими суб'єктами господарювання, так як вказані документи підтверджують товарність угод позивача з іншими контрагентами, однак не встановлюють факт товарності угод з СПБ ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.
Відтак, в порушення вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 і пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу валових витрат витрати в сумі 747320 грн. по операціях з придбання у СПД ОСОБА_3 послуг по дослідженню ринку, які не підтверджені належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; та по яких не встановлено зв'язок з господарською діяльністю.
Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання послуг, а також відсутність економічно сприятливих наслідків для позивача від маркетингових полуг, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з отримання послуг з метою одержання податкової вигоди.
У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Колегія суддів зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 року № 0003862320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 186830,00 грн. за основним платежем та 42146,00 грн. за штрафними санкціями та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на вищезазначене позовні вимоги Приватного підприємства "Аваль" не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові -задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року - скасувати.
В задоволенні позову Приватного підприємства "Аваль" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15.08.2011 року №0003862320 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.
Мацедонська В.Е.