Справа: № 2а-902/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мальцева Д.О.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
"18" червня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Оксененко О.М.,
суддів -Данилової М.В. та Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про встановлення щомісячного підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, -
ОСОБА_2 (далі -позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач) про зобов'язання призначення та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними, зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 1 січня 2007 року та з 01 січня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 ст.198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону за спірний період відповідачем не здійснено.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову починаючи з 01 січня 2006 року по 01 січня 2007 року, та з 01 січня 2008 року по невизначений строк, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позов поданий 21 грудня 2010 року, отже, враховуючи встановлений законом строк позовної давності стягненню підлягають виплати за період з 21 червня 2010 року.
Що з стосується вимог за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 20 червня 2010 року включно, то їх слід залишити без розгляду, у відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених ч. 2 ст. 99 КАС України в шість місяців, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки позовні вимоги стосуються щомісячних соціальних виплат, то строк коли особа мала дізнатись про порушення своїх прав наступав по закінченню кожного календарного місяця, коли їх отримувала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 197, 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 21 червня 2010 року з врахуванням виплачених раніше сум.
Позовні вимоги в частині щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 1 січня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 20 червня 2010 року включно -залишити без розгляду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Данилова М. В.
Федорова Г. Г.