Справа: № 2а-2005/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу адвоката позивача -ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов державного виконавця, -
У лютому 2012 року позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов державного виконавця. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вважає незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 06 травня 2011 року про стягнення виконавчого збору, оскільки ця постанова винесена майже через рік після відкриття виконавчого провадження, тоді як згідно з доводами позивача мала бути винесена при першому надходженні виконавчого документа. Крім того, в порушення вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» позивачу не надіслано копію постанови про стягнення виконавчого збору. Просила суд визнати незаконним прийняття старшим державним виконавцем відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 постанови від 06 травня 2011 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №19764208, відкритому 14 червня 2010 року щодо виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2010 року № 2-1118 про стягнення з позивача на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»коштів у розмірі 936 180,19 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 березня 2012 року у задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, адвокат позивача -ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв»язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві на виконанні перебуває виконавчий лист Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2010 року № 2-1118 про стягнення з позивача на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»коштів у розмірі 936180,19 грн.
Виконавче провадження № 19764208 відкрите постановою державного виконавця від 14 червня 2010 року.
Згідно з постановою державного виконавця від 06 травня 2011 року з позивача боржника у цьому виконавчому провадженні належить стягнути виконавчий збір у розмірі 93618,02 грн.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 5 Законом України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України; невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Частина 1 статті 6 Законом України «Про виконавче провадження» покладає на державного виконавця обовязок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За змістом статті 11 Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з пункту 2 постанови державного виконавця від 14 червня 2010 року про відкриття виконавчого провадження, позивач - боржник у виконавчому провадженні запропоновано добровільно виконати рішення суду в строк до 21 червня 2010 року. Однак, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що в добровільному порядку як у визначений державним виконавцем строк, так і пізніше, боржник рішення суду, яке має майновий характер, не виконала. Наведене не заперечувалось учасниками судового процесу.
Статтею 28 Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
При цьому право державного виконавця щодо стягнення з боржника судового збору у разі невиконання виконавчого документа не обумовлюється залежністю від причин його невиконання, їх поважністю, а також залежністю від дати відкриття виконавчого провадження.
Отже, розмір виконавчого збору, який належить стягнути з позивача, обраховнай державним виконавцем вірно.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката позивача -ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 червня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.