Справа: № 2а-4864/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.11р. у справі №2а-4864/11/1070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення
ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.09.11р. № 0000892353.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.11р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що контрагент позивача не здійснював поставку товару, а договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.
Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09р. по 31.03.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09р. по 31.03.11р., за результатами якої складено акт від 06.09.11р. № 328/23-011/00951770.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3 668 043 грн. за грудень 2010 року по лютий 2011 року..
Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що актами перевірок по ланцюгу контрагентів ТОВ «Магнолія-Л»встановлено фіктивність правочинів, у зв'язку з відсутністю фактичної можливості ними здійснювати господарські операції з поставки товару, а тому, на думку податкового органу, ТОВ «Магнолія-Л»не мало можливості поставити товар позивачу.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 23.09.11р. №0000892353, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року на загальну суму 3 668 043 грн., У тому числі: за грудень 2010 року на суму 1 857 158 грн., за січень 2011 року на суму 4 670 грн. та лютий 2011 року на суму 1 806 215 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з постачання контрагентом зернових культур, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбаного товару, наявність належним чином оформлених податкових накладних та товарно - транспортних накладних, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який визначав платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин надалі - Закон N 168/97-ВР).
Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення права на податковий кредит з ПДВ і не суперечать спеціальному Закону N 168/97-ВР.
Так, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічні правові норми закріплені п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР та п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У даному випадку, фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Магнолія-Л».
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Підтвердженням факту виконання зобов'язань по поставці зернових культур є наявні у матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних за грудень 2010 року -лютий 2011 року та журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за грудень 2010 року лютий 2011 року, з яких вбачається, що ТОВ «Магнолія-Л»було відпущено, а позивачем отримано соняшник.
Також в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія договору про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) від 27.08.10р., укладений між ЗАТ «Оріль-Лідер»та ВАТ «Мироніський завод по виготовленню круп і комбікормів». Предметом даного договору є виконання ЗАТ «Оріль-Лідер»робіт по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур соняшника.
У матеріалах справи є також належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, згідно з даними яких ЗАТ «Оріль-Лідер»було отримано від ТОВ «Магнолія-Л»зернові культури та в подальшому відвантажило їх на адресу позивача.
Таким чином, вказані документи у їх сукупності підтверджують транспортування придбаного позивачем у контрагента товару, а також сушки, очистки, зберігання та відвантаження даного товару.
При цьому, в матеріалах справи наявні засвідчені копії податкових та видаткових накладних, коригуючих накладних, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних отриманих від ТОВ «Магнолія-Л»за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок та копії рахунків на оплату, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.
Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу соняшника. Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.
Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.
Позивачем в підтвердження реальності господарської операції надано суду виробничі звіти по переробці соняшника, витяг із книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів та загальний звіт по основним засобам, які підтверджують наявність потужностей у підприємства для проведення переробки соняшника.
Посилання в акті перевірки та доводи апелянта про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ «Магнолія-Л»відповідно до актів перевірок контрагентів ТОВ «Магнолія-Л», ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, що в свою чергу, не може братися судом до уваги, як належний та допустимий доказ.
У будь-якому разі, за вимогами податкового законодавства, покупець -платник податку не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства -платника податку в ланцюгу поставки товарів (послуг).
За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.11р. у справі №2а-4864/11/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.11р. у справі №2а-4864/11/1070 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.