Справа: № 2а/2570/3507/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"29" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Аліменко В.О., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області №0000122302/53 від 14 лютого 2011 року (форма «Р»), №0000102302/54 від 14 лютого 2011 року (форма «Р»), №0000132302/52 від 14 лютого 2011 року (форма «П»), №0000142302/51 від 14 лютого 2011 року (форма «В4»).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Сотбес», ТОВ «Діамант ЛТД», ДП «Завод «Пожспецмаш», ТОВ «ТК «Діал Імпекс») не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними, а тому сума податку на додану вартість за зазначеними угодами включена до складу податкового кредиту безпідставно, а витрати за цими договорами не можуть відноситись до валових витрат, оскільки не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30 вересня 2010 року по 11 листопада 2010 року та з 17 січня 2011 року по 20 січня 2011 Прилуцькою ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27 травня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт №96/23-36459962 від 27 січня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, що призвело до визнання укладених правочинів нікчемними, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 1805881 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 26641 грн., за січень 2010 року в сумі 1779240 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (р.26 Декларації) за червень 2010 року в сумі 6532809 грн., а також завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.18 Декларації) за червень 2010 року в сумі 450676 грн.; п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 10040077 грн., в тому числі за III квартал 2009 року в сумі 17625 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 4251544 грн., за І квартал 2010 року в сумі 6437454 грн., завищено податок на прибуток за II квартал 2010 року в сумі 666546 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за II квартал 2010 року в сумі 5838694 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для вищезазначених висновків відповідача став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено що протягом 2009-2010 років ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш»мало господарські відносини з підприємствами, які, за даними ДПІ, мають ознаки фіктивності, а саме:
ТОВ «Сотбес», яке здійснило поставку комплектуючих позивачу на підставі договору №10/12 від 10 грудня 2009 року. За даними податкового органу до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність зазначеного підприємства за місцезнаходженням, а відомості про трудові та інші ресурси підприємства, відсутність у нього технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів вказує про неможливість здійснення господарських операцій цим підприємством, а також податковий кредит за грудень 2009 року сформований за результатами господарських операцій з ТОВ «Брайн», яке має ознаки фіктивності;
ТОВ «Діамант ЛТД», яке здійснило поставку комплектуючих позивачу на підставі договорів №18/01-10 від 18 січня 2010 року, №29/01-10 від 29 січня 2010 року. За даними податкового органу відповідно даних Інформаційно-аналітичної системи на рівні ДПА України стан платника визначений, як запит на встановлення місцезнаходження, згідно цієї ж системи єдиним постачальником в січні-квітні 2010 року виступало ТОВ «Антеро», яким податковий кредит сформований за рахунок р.12.1 Декларації «ПДВ, сплачений митним органам», однак за інформацією Чернігівської митниці дане товариство не перебуває в митних органах як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, відсутня інформація про здійснення експортно-імпортних операцій. Крім того, відповідно до даних Інформаційно-аналітичної системи на рівні ДПА України податкова декларація ТОВ «Діамант ЛТД»за лютий 2010 року недійсна, в результаті чого рахується розбіжність між сумою податкового зобов'язання за лютий 2010 року ТОВ «Діамант ЛТД»та сумою податкового кредиту ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш»;
ДП «Завод «Пожспецмаш», яке здійснило поставку комплектуючих позивачу на підставі договору №4/8/09 від 03 серпня 2009 року. Безтоварність зазначеної операцій, на думку податкового органу, підтверджується тим, що позивач отримав від ДП «Завод «Пожспецмаш» товарно-матеріальні цінності, які були придбані у TOB «Рубус», а TOB «Рубус»першочергово придбавав їх у ПП «Укрпромрегіон», місцезнаходження якого згідно акту невиїзної перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську не встановлено та на перевірку не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Укрпромрегіон»та іншими суб'єктами господарювання є нікчемними правочинами та такими, що вчинені без наміру утворення правових наслідків;
ТОВ «ТК «Діал Імпекс», яке здійснило поставку підігрівача газів ПЕГ-2М в кількості 30 шт. на підставі видаткової накладної №234 від 20 листопада 2009 року. Згідно акту ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька про результати документальної невиїзної перевірки TOB «ТК «Діал Імпекс»встановлено порушення п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 ЦК України, ст.207 ГК України, що призвело до визнання укладених угод між TOB «ТК «Діал Імпекс»та його покупцями і постачальниками нікчемними.
На підставі акту перевірки №96/23-36459962 від 27 січня 2011 року Прилуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000122302/53 від 14 лютого 2011 року (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12550096,25 грн., в тому числі за основним платежем - 10040077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2510019,25 грн.; №0000102302/54 від 14 лютого 2011 року (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2257351,25 грн., в тому числі за основним платежем - 1805881 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 451470,25 грн.; №0000132302/52 від 14 лютого 2011 року (форма «П»), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5838694 грн.; №0000142302/51 від 14 лютого 2011 року (форма «В4»), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 6983485 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.
Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, платіжними документами.
Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Сотбес», ТОВ «Діамант ЛТД», ДП «Завод «Пожспецмаш», ТОВ «ТК «Діал Імпекс», враховуючи, що позивачем придбавалось товарно-матеріальні цінності для подальшого використання у власній господарській діяльності для виготовлення машин спеціального призначення.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальникам складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товари, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».
Відповідач вважає угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Сотбес», ТОВ «Діамант ЛТД», ДП «Завод «Пожспецмаш», ТОВ «ТК «Діал Імпекс»нікчемними, як такі, що укладені з порушенням вимог ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угод між позивачем та ТОВ «Сотбес», ТОВ «Діамант ЛТД», ДП «Завод «Пожспецмаш», ТОВ «ТК «Діал Імпекс»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договорами, видатковими накладними на товар, податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, карточками складського обліку, інвентаризаційними відомостями, платіжними документами. Крім того, використання придбаних комлектуючих для власного виробництва та реалізація виготовленої продукції доведена належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, натомість, відповідачем не доведено відсутність у позивача придбаного у контрагентів, зазначених в акті перевірки, товару, зазначена обставина під час перевірки не досліджувалась та не перевірялась.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку: ТОВ «Сотбес», ТОВ «Діамант ЛТД», ДП «Завод «Пожспецмаш», ТОВ «ТК «Діал Імпекс», у відповідності до положень п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000122302/53 від 14 лютого 2011 року (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12550096,25 грн., в тому числі за основним платежем - 10040077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2510019,25 грн.; №0000102302/54 від 14 лютого 2011 року (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2257351,25 грн., в тому числі за основним платежем - 1805881 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 451470,25 грн.; №0000132302/52 від 14 лютого 2011 року (форма «П»), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5838694 грн.; №0000142302/51 від 14 лютого 2011 року (форма «В4»), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 6983485 грн., не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами з придбання товару, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області -залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 05 червня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Аліменко В.О.
Лічевецький І.О.