Справа: № 2а-18238/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.12 р. у справі №2а-18238/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступний платіж»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання частково протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення
ТОВ «Доступний платіж»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000272201 від 18.07.11р. в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 625 000 грн. за основним платежем та у розмірі 156 250 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивач не включив до складу валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску до статутного фонду підприємства його засновником гр. ОСОБА_2 у розмірі 2 500 000 грн., що залишилась неповернутою.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Доступний платіж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.06р. по 22.06.11р., за результатами якої складено акт від 04.07.11р. № 7780/22-01/34617388.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), яке полягає у тому, що ТОВ «Доступний платіж» не включило до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску до статутного фонду підприємства засновником гр. ОСОБА_2 у розмірі 2 500 000 грн., яка залишилась не повернутою засновнику.
На підставі акту перевірки та у зв'язку з зазначеним порушенням, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 18.07.11р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 783 421 грн., у тому числі: основний платіж 626 737 грн. та 156 684 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням -рішенням в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 625 000 грн. за основним платежем та у розмірі 156 250 грн. за штрафними санкціями, звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про порушення, що призвів до нарахування є помилковим, оскільки грошові кошти, що складають статутний капітал не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників.
Згідно із ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Частиною 4 ст. 111 ЦК України визначено, що майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові внески, передані засновником до статутного фонду товариства, що стали власністю товариства, не є безповоротною фінансовою допомогою, у позивача відсутнє зобов'язання щодо повернення суми внеску засновника в рамках господарських відносин; між позивачем та участи ноком саме корпоративні відносини.
За вимогами законодавства, право на отримання активів у учасника товариства виникає лише після задоволення вимог кредиторів ( в останню чергу) і лише за умови наявності таких активів після виконання зобов'язань щодо задоволення вимог кредиторів. Між тим, згідно даних балансу позивача, у останнього відсутні будь-які активи.
За наведених обставин та правових норм, позивач не зобов'язаний включити до складу валового доходу вартість майна статутного фонду, що залишилось неповернутим у процесі ліквідації.
Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалі ВАСУ від 06.09.11р. у справі №К-5280/09.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.12 р. у справі №2а-18238/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.12 р. у справі №2а-18238/11/2670 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.