27 червня 2012 р. Справа № 74030/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області та ОСОБА_1 на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
28 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в Богородчанському районі) у перерахунку його пенсії, як дитині війни, та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату йому передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині перерахунку спірної доплати до пенсії за період з 01 січня 2010 року до 27 липня 2010 року залишено без розгляду у зв'язку із пропуском ним строку звернення до адміністративного суду.
Постановою цього ж суду від 14 лютого 2011 року, прийнятою у скороченому провадженні, вищевказаний позов задоволено, визнано протиправними дії УПФ України в Богородчанському районі щодо невиплати позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії і зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 такого підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28 липня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум та допущено її до негайного виконання.
Зазначене судове рішення в апеляційному порядку оскаржено сторонами.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Богородчанському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були взяті до уваги положення бюджетного законодавства України, видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України, а також неправомірно застосовано ст. 256 КАС України про негайне звернення до виконання рішення суду першої інстанції. Крім того, не погоджується з рішенням суду про покладення на управління обов'язку з нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, на майбутнє.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити оскаржувану постанову та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 липня 2007 року по даний час. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до 09 вересня 2010 року він не мав правових підстав звертатись до адміністративного суду, оскільки спірні правовідносини розглядались у порядку цивільного судочинства. Вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга УПФ України в Богородчанському районі підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відмова УПФ України в Богородчанському районі у проведенні нарахування і виплати йому підвищення до пенсії у цьому розмірі починаючи з 28 липня 2010 року є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мав право на отримання підвищення виплачуваної йому відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску. Апеляційний суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що до 09 вересня 2010 року в нього не було правових підстав звертатись до адміністративного суду, оскільки з даним позовом він міг звернутися у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за період з 01 січня 2010 року до 27 липня 2010 року правомірно залишено без розгляду судом першої інстанції.
Разом із тим, апеляційний суд приходить до висновку, що покладення судом першої інстанції на відповідача обов'язку з нарахування та виплати ОСОБА_1 спірної виплати починаючи з 01 грудня 2010 року виходить за межі заявлених позивачем вимог, оскільки позовні вимоги заявлені лише до 30 листопада 2010 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підставно задоволенні судом першої інстанції лише за період з 28 липня 2010 року до 30 листопада 2010 року.
Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2011 року у справі № 2а-319/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 28 липня 2010 року до 30 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 28 липня 2010 року до 30 листопада 2010 року включно з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до вимог ч.10 ст. 183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Р.Б.Хобор