25 травня 2012 р. Справа № 47541/12
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано - Франківської областіна постанову Косівського районного суду Івано - Франківської області від 25.06.2011 року по справі№ 2-а-1939/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано - Франківської областіпро зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,
ОСОБА_1 21.03.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просивзобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» заперіод з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009-2010 роки, 2011 рік по день розгляду справи.
Ухвалою Косівського районного суду Івано - Франківськоїобластівід 25.03.2011 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 24.09.2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Косівського районного суду Івано - Франківської області від 25.06.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідачаздійснити нарахування та виплату позивачупідвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 24.09.2010 рокупо 24.03.2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбаченихзаконами України, якими було затвердженоДержавний бюджет України на відповідний рік, та в межах передбачених на це видатків, а також на те, що законодавством не визначено з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність залишення без розгляду позовних вимог, які заявлені поза межами строку позовної давності, однак припустився помилки при визначенні шестимісячного строку, який в даному випадку необхідно було визначати у відповідності до ч. 9 ст. 108 КАС Україниз врахуванням того, що позовна заява була здана позивачем на пошту 21.03.2011 року. Тобто, адміністративний позов підлягав залишенню без розгляду в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 20.09.2010 року.
Щодо позовних вимог, що заявлені в межах строку позовної давності, то суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню починаючи з 21.09.2010 року,так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було зупинено чи змінено. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми містив Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».Тому відповідач у 2010 та 2011 роках повиненбув діяти відповідно до вимог діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст.160, 195, 197, 198, 202,205, 207, 254, 256 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано - Франківської області задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано - Франківської областівід 25.06.2011 року по справі № 2-а-1939/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язанняуправління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано - Франківської області здійснити нарахування та виплатуОСОБА_1підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 20.09.2010 року - залишити без розгляду.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано - Франківської області здійснити нарахування та виплатуОСОБА_1щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 21.03.2010 рокуз врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.