27 червня 2012 р. Справа № 34506/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
17 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області (далі - УПФ України в Гусятинському районі) та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за 2006 рік у сумі 1290,60 грн., за 2007 рік - 1442,70 грн., за 2008 рік - 1158,60 грн., за 2009 рік - 1240,20 грн. і за 10 місяців 2010 року - 1617,90 грн., а всього разом 6750,00 грн.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2010 року вищевказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії УПФ України в Гусятинському районі та вирішено зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачці передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за період з 08 червня 2010 року до 08 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум. Крім того, постанову звернено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Гусятинському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та її розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки положення ст. 6 зазначеного Закону за період з 08 червня 2010 року до 08 грудня 2010 року були чинними, тому відмова УПФ України в Гусятинському районі у проведенні нарахування і виплати позивачці доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за цей період є протиправною. Крім того, постанова підлягає до негайного виконання.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мала право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку апеляційного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом із тим, апеляційний суд приходить до висновку, що покладення судом першої інстанції на відповідача обов'язку з нарахування та виплати ОСОБА_1 спірної виплати з 01 листопада 2010 року до 08 грудня 2010 року виходить за межі заявлених позивачкою вимог, оскільки позовні вимоги заявлені лише за 10 місяців 2010 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підставно задоволенні судом першої інстанції лише за період з 08 червня 2010 року до 31 жовтня 2010 року.
Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачки здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Гусятинському районі Тернопільської області, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-736/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою вимоги позивачки задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 08 червня 2010 року до 31 жовтня 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 08 червня 2010 року до 31 жовтня 2010 року включно з урахуванням проведених виплат.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Р.Б.Хобор