26 грудня 2011 р. Справа № 152555/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Клітицької сільської ради та сільського голови с. Клітицьк Камінь-Каширського району Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.09.2011 року позивач - ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів - Клітицької сільської ради та сільського голови с. Клітицьк у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила: визнати протиправними дії відповідачів у справі про відмову підписати акт узгодження меж; зобов'язати їх провести встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 та підписати акт узгодження меж по лінії В-Г, Г-Д; визнати нечинним та скасувати рішення комісії Клітицької сільської ради з питань земельних відносин від 04.11.2011 року № 1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником житлового будинку і господарських споруд по вул. Незалежності, 20 с. Клітицьк, Камінь-Каширського району, Волинської області. Відповідно до рішень відповідача №№ 14/4 та 14/5 від 26.01.1994 року, позивачу були надані у власність земельні ділянки розміром 0,20 га та 0,24 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. Однак, в натурі дані земельні ділянки відведені не були. Позивач, маючи намір приватизувати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, 28.04.2011 року звернувся до Клітицької сільської ради із заявою в якій просив вжити заходи по встановленню меж земельної ділянки та скласти відповідний акт, за результатами розгляду якої останній прийняв рішення № 5/1 від 29.04.2011 року, яким межі земельної ділянки ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд залишено без змін та рекомендовано звернутися до суду для вирішення відповідного питання. 30.06.2011 року під час встановлення та узгодження меж посадовими особами «Центру ДЗК» в присутності депутатів Клітицької сільради та голови земельної комісії, ОСОБА_3 відмовилася підписати складений акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки з відповідним планом. 06.09.2011 року позивач звернувся із заявою до Клітицької сільської ради в якій просила підписати складений акт, однак отримала відмову. Дану відмову позивач вважає протиправною, оскільки у відповідності до ст. 12, 158 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення земельних спорів віднесено до повноважень сільської ради. За відсутності оформленого належним чином акта про встановлення та узгодження меж земельної ділянки, приватизація спірної земельної ділянки є неможлива.
Крім цього, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення комісії Клітицької сільської ради з питань земельних відносин № 1 від 04.11.2011 року «Про узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2», оскільки таке рішення підписане сільським головою, який не є депутатом цієї ради та не може входити складу постійних комісій.
Постановою Камінь-Каширського районного суду від 16.11.2011 року в задоволенні вказаного вище адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в ході розгляду справи комісією з питань земельних відносин прийнято рішення № 1 від 04.11.2011 року «Про узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2», яке затверджено рішенням Клітицької сільської ради від 15.11.2011 року № 10/1. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час постановлення судового рішення, межі земельної ділянки встановлено, що виключає предмет спору. Щодо позовної вимоги про неправомірність дій голови сільської ради с. Клітицьк, то суд зазначив, що такі задоволенню не підлягають, оскільки сільський голова самостійно не вправі вирішувати питання про встановлення меж земельної ділянки.
Не погоджуючись із постановою суду першою інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова є незаконною, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт, крім того на що посилався у своєму адміністративному позові, вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог щодо скасування рішення Клітицької сільської ради № 10/1 від 15.11.2011 року «Про затвердження рішення комісії з земельних відносин № 1 від 04.11.2011 року».
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України в справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Рішенням Клітицької сільської ради народних депутатів від 26 січня 1994 року № 14/4 та № 14/5 ОСОБА_2 передано в особисту власність земельні ділянки розміром 0, 20 га. для обслуговування житлового будинку та 0, 24 га. для ведення особистого селянського господарства (а.с. 8-10).
Державного акту на право приватної власності на землю позивач ОСОБА_2 не оформила.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, маючи намір провести приватизацію присадибної земельної ділянки 28.04.2011 року звернулась з письмовою заявою до Клітицької сільської ради про встановлення меж земельної ділянки (а.с. 11).
Рішенням Клітицької сільської ради від 29.04.2011 року № 5/1 ОСОБА_2 залишено межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд без змін, тобто такими, що були на день розгляду заяви на сесії, якими вона користувалась (а.с. 12). Однак, у ході розгляду справи судом першої інстанції, комісією з питань земельних відносин від 04.11.2011 року проведено встановлення та узгодження межі земельної ділянки ОСОБА_2 та вирішено розширити її на 1, 5 м. від господарських будівель у сторону будинку ОСОБА_4 за рахунок земель загального користування. Дане рішення затверджено рішенням Клітицької сільської ради від 15.11.2011 року № 10/1.
З наведеного, вбачається, що відповідачами розглянуто заяву ОСОБА_2, проведено встановлення та узгодження меж її земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та затверджено на сесії сільської ради, а тому суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що підстав визнавати дії відповідачів протиправними та зобов'язати їх провести встановлення та узгодження меж не має.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача, щодо зобов'язання відповідачів у справі провести встановлення та узгодження меж її земельної ділянки, підписавши акт узгодження меж по лінії В-Г, Г-Д не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Враховуючи дану норму, а також гарантії місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, ніхто не може зобов'язати колегіальний орган місцевого самоврядування, в даному випадку селищну раду, прийняти будь-яке, наперед визначене рішення чи вчинити дію.
Крім того, у ході розгляду справи апеляційним судом, відповідачем представлено акт про встановлення та узгодження меж між землекористувачами суміжних земельних ділянок, складений на підставі заяви позивачки від 14.03.2012 року і підписаний позивачкою та усіма суміжними землекористувачами земельних ділянок та акт здачі межових знаків на збереження від 23 грудня 2011 року.
Щодо вимог позивачки визнати нечинним та скасувати рішення комісії з питань земельних відносин від 04.11.2011 року № 1, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки рішення комісії з питань земельних відносин Клітицької сільської ради від 04.11.2011 року № 1 «Про узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2» не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії у відповідності до ст. 17 КАС України, носить рекомендаційний характер, то за таких обставин не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. (а.с. 70).
Слід зазначити, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Клітицької сільської ради від 15.11.2011 року № 10/1 «Про затвердження рішень з питань земельних відносин від 04.11.2011 року № 1 «Про узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2», який є правовим актом індивідуальної дії позивачкою у судовому порядку не оскаржувалось. (а.с. 92).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 листопада 2011 року у справі № 2а-10228/11/0304 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін
Постанова у повному обсязі складена 27.06.2012 року.