19 червня 2012 р. Справа № 65281/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-1970/1444/11 за позовом контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до приватного малого підприємства «Мрія-МФ», служби автомобільних доріг в Тернопільській області про стягнення коштів,
У березні 2008 року контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області (далі - КРУ в Тернопільській області) звернулося до суду із позовом та просило стягнути з приватного малого підприємства «Мрія-МФ» кошти у сумі 10735 грн. у дохід державного бюджету. Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що внаслідок використання останнім, як орендарем, без договірних відносин приміщенням їдальні служби автомобільних доріг в Тернопільській області, бюджету були заподіяні збитки у вказаному розмірі, які на момент розгляду справи судом залишилися невідшкодованими.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило КРУ в Тернопільській області, яке вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.
Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.
Із змісту приписів Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» видно, що основною функцією державної контрольно-ревізійної служби є проведення ревізій підконтрольних установ, оскільки вони є важливим чинником зміцнення фінансової дисципліни і саме завдяки їх проведенню здійснюється профілактична функція фінансового контролю (виявляються умови, що спричиняють збитки, та встановлюються особи, винні у фінансових порушеннях). За результатами проведення таких ревізій державною контрольно-ревізійною службою складається акт, а у разі виявлення відповідних порушень законодавства - вимога про їх усунення.
Пунктами 1, 7, 8, 9 та 10 статті 10 цього Закону контрольно-ревізійним управлінням у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:
перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;
звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Ці положення кореспондуються з приписами пункту 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550. Згідно названого Порядку, відповідно до пунктів 45, 46 постанови Кабінету Міністрів України N 550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою" у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами, що ревізуються.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 21 травня по 04 липня 2007 року позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності служби автомобільних доріг у Тернопільській області за 2005 - 2006 роки та 1 квартал 2007 року, про що складено акт за № 05-21/21 від 04.07.2007 року.
Як зазначено у вказаному акті, проведеною РВ ФДМУ по Тернопільській області перевіркою правомірності передачі в оренду нерухомого майна (довідка від 18.04.2007 року) встановлено факти використання орендарем ПМП «Мрія-МФ» без договірних відносин зі службою автомобільних одріг у Тернопільській області приміщень їдальні, внаслідок чого недоотримано кошти в сумі 10735 грн. орендної плати, що суперечить вимогам ст.2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».
Зокрема, встановлено, що частина приміщення їдальні площею 6,2 кв.м та дві третіх частини залу площею 79,6 кв.м використровувалися без договірних відносин, хоча умовами договору передбачено використання 15,6 кв.м, до внесення 05.05.1999 року змін до договору орендарю було передано у користування все приміщення площею 246,5 кв.м.
Розрахунок шкоди проведено відповідно до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року.
Своїм листом-вимогою від 16.07.2007 року КРУ в Тернопільській області зобов'язує службу автомобільних доріг у Тернопільській області вжити заходи для надходження бюджетних коштів у вказаному розмірі.
В процесі розгляду справи КРУ у Тернопільській області заявило клопотання про заміну неналежного відповідача ПМП «Мрія-МФ» на належного відповідача службу автомобільних доріг у Тернопільській області та зобов'язати останню виконати обов'язкові вимоги КРУ в Тернопільській області від 16.07.2007 року за № 05-14/3790 (п.1) в частині надходження на рахунок служби недоотриманої орендної плати в сумі 10735 грн. Вказане клопотання було судом задоволено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог КРУ в Тернопільській області з огляду на таке.
Як видно із матеріалів справи, перевірка була проведена лише в службі автомобільних доріг у Тернопільській області, зустрічна перевірка у ПМП «Мрія-МФ» не проводилися, акт щодо даної особи не складався, вимога про усунення порушень вказаній особі не надсилалася.
Відповідно до пункту 12 статті 10 Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою.
Будь-яких належних та допустимих доказів щодо підстав задоволення позову до ПМП «Мрія-МФ» позивач не надав, не можуть бути такими вищеозначені акт перевірки та вимога, адресована службі доріг, оскільки вони ПМП «Мрія-МФ» не стосуються.
Також, направляючи до служби автомобільних доріг вимогу, яка є обов'язковою для виконання, позивач одночасно пред'являє позов до ПМП «Мрія-МФ», що, у випадку задоволення позову потягло б подвійне стягнення коштів з даної особи із одних і тих же підстав. При цьому вимога, адресована службі автомобільних доріг в Тернопільській області, не скасована і останньою не оскаржена.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вказав, що вимоги до ПМП «Мрія-МФ» не підтримує, а підтримує змінені позовні вимоги. Однак провадження у справі за зміненими позовними вимогами до служби автомобільних доріг у Тернопільжській області про зобов'язання виконати пункт 1 вимоги від 16.07.2007 року за № 05-14/3790 не відкрито.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог КРУ в Тернопільській області та правомірність відмови в задоволенні таких вимог судом першої інстанції. Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-1970/1444/11, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді О.М.Довгополов
В.В.Святецький
Ухвала складена у повному обсязі 22 червня 2012 року.