26 червня 2012 р. Справа № 34951/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Львівського Обласного центру медико-соціальної експертизи Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації про зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Львівського Обласного центру медико-соціальної експертизи Головного управління охорони здоров'я ЛОДА про зобов'язання відповідачів забезпечити ОСОБА_2 пільговим автомобілем.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що являється опікуном недієздатного ОСОБА_2, який є інвалідом першої групи з дитинства, а тому має право на пільгове забезпечення автомобілем для побутового використання. Незважаючи на неодноразові звернення до відповідачів їй було відмовлено в наданні автомобіля на пільгових умовах.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що захворювання ОСОБА_2 не входить до переліку захворювань, які дають право на забезпечення інваліда спецавтотранспортом.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила постанову в апеляційному порядку та вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що ОСОБА_2 являється інвалідом першої групи з дитинства і повинен бути забезпечений відповідачем пільговим автомобілем.
Враховуючи помилковість висновків суду, позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань про розгляд апеляції з їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Яворівським районним судом Львівської області від 14.09.2009 року було визнано ОСОБА_2 недієздатним внаслідок хронічного стійкого психічного розладу здоров'я та призначено ОСОБА_1 опікуном недієздатного.
Абзацом 1 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №999 від 19.07.2006р. "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями" передбачено, що підставою для забезпечення інваліда автомобілем є заява, документи, зазначені в пункті 34 цього Порядку та висновок обласної медико - соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем.
25.12.1991 року при огляді міжрайонною спеціалізованою психіатричною МСЕК ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності безтерміново.
26.01.2010 року ОСОБА_2 проходив огляд на обласній МСЕК № 1 на предмет встановлення медичних показів для забезпечення спецавтотранспортом та згідно заключення вказаної комісії медичних показів для забезпечення останнього автомобілем на пільгових умовах немає.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що захворювання ОСОБА_2 та інші супутні захворювання не входять до переліку захворювань, які дають право на забезпечення інваліда спецавтотранспортом, що визначені Наказу МОЗ України № 13 від 23.01.1995 року «Про затвердження переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням», Постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006р. «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Покликання апелянта на те, що зазначені нормативні документи є неконституційними в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задовленні позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі наведеного вище законодавства.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи. З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що Галицький районний суд м. Львова правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2010 року по справі № 2а-502/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Я.С.Попко
Р.Б.Хобор