26 червня 2012 р. Справа № 35996/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по штрафних (фінансових) санкціях,-
ДПІ у м. Чернівці звернулася в суд з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованих фінансових санкціях в розмірі 7480 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що працівниками позивача 29.05.2009 року проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєкта господарської діяльності кіоску продтоварів ОСОБА_1 При цьому встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме не роздрукування фіскальних звітних чеків. За результатами перевірки складено акт №1631/24/12/23/218802916, на підставі якого ДПІ у м. Чернівці 09.06.2009 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009620234/0 на суму 7480 грн. Дана заборгованість відповідачем добровільно у 10-денний термін не сплачена, у зв»язку з чим порушені вимоги ст. 25 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року позов задоволено з тих підстав, що до відповідача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції, які є узгодженими. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОБ ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт зазначає, що податковий орган діяв в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», що призвело до порушення прав відповідача щодо участі в розгляді справи. Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований в єдиному державному реєстрі фізичних осіб підприємців 10.02.1993 року та 16.02.1993 року взято на облік ДПІ у м. Чернівці.
Податковим органом 29.05.2009 року проведено перевірку кіоску продтоварів ФОП ОСОБА_1, в ході якої встановлені порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, на підставі чого було складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій акт №1631/24/12/23/218802916 від 29.05.2009 року, в якому зазначені, що відповідачем не забезпечено друк фіскальних звітних чеків за 21.12.2008 року, 22.12.2008 року, 19.01.2009 року, 02.01.2009 року, 16.01.2009 року, 17.01.2009 року, 23.01.2009 року, 26.01.2009 року, 27.01.2009 року, 30.01.2009 року, 10.02.2009 року, 12.02.2009 року, 17.02.2009 року, 04.03.2009 року, 09.03.2009 року, 25.03.2009 року, 27.03.2009 року, 03.04.2009 року, 21.04.2009 року, 22.04.2009 року, 07.05.2009 року, 14.05.2009 року.
Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до повноважень органів державної податкової служби належить право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
09.06.2009 року ДПІ у м. Чернівці було сформовано рішення №0009620234/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7480 грн., яке було вручено відповідачу.
Станом на день звернення позивача до суду за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 7480 грн., яка не сплачена та неоспорена в судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що так як відповідач не оскаржив вказане податкове рішення то воно є сторонами узгодженим.
Несплачене у встановлений строк податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, визнається згідно п.1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ сумою податкового боргу і до нього застосовуються заходи з погашення податкового боргу, визначені даним законом.
Пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби подають до судів позови про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна боржників.
Щодо підставності проведення перевірки та покликання апелянта на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» то необхідно вказати наступне. Спеціальним нормативно-правовим актом з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків є Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР і ст. 15 даного Закону визначає, що контроль в даній сфері здійснюється податковими органами шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 3.1 додатку 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року №35, такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби і за наявності направлення на перевірку.
Згідно п. 1 ст. 8 Закону України від 04.12.1990 року № 509 Державні податкові адміністрації в областях виконують безпосередньо, а також організовують роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану зокрема із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Згідно ст. 17 Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР правом стягувати штрафні санкції за порушення вимог цього закону наділені органи державної податкової служби.
Разом з тим, Закон України від 04.12.1990 року № 509 не наділяє державні податкові адміністрації в областях відповідним правом на стягнення, а дозволяє організовувати діяльність державних податкових інспекцій, пов'язану із контролем за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).
Окрім цього, вимоги ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509, визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а в даному випадку перевірка позивача проводилась з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом господарювання.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що навіть порушення під час призначення чи проведенні перевірки при фактичному допуску до проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій.
Зважаючи на вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що рішення №0009620234/0 від 09.06.2009 року прийнято ДПІ у м. Чернівці в порядку та спосіб визначений Законом України №509-ХІІ і задовольнив позовні вимоги.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки позивач надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що Чернівецький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року у справі №2а-177/10 без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Я.С.Попко
Р.Б.Хобор