20 червня 2012 р. Справа № 29813/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення фінансових санкцій,
встановив:
У лютому 2010 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся в суд із адміністративним позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відповідача ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (на даний час ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»), в якому просив стягнути з відповідача на користь держави фінансові санкції в сумі 2512920, 35 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за рахунок активів боржника.
В обґрунтування позовних вимог прокурор покликався на те, що вищевказану суму фінансових санкцій слід стягнути із відповідача на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року, яке винесене Надвірнянською ОДПІ за результатами проведеної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за період з 01.07.2003 року по 30.06.2004 року (акт перевірки від 28.02.2005 року № 71/23-00152230).
Відповідач ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» у суді першої інстанції позову не визнав, подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач подав письмову заяву про застосування строків позовної давності. Просив відповідач врахувати, що оскільки днем виявлення порушення є день складання ДПІ у Надвірнянському районі Акту перевірки № 71/23-00152230 - тобто 28.02.2005 року, а позов про стягнення фінансових санкцій подано лише 18.02.2010 року, тому позивачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які визначені ст. 250 Господарського кодексу України, а також строки звернення до адміністративного суду, встановлені статтями 99, 100 КАС України, що є підставою для відмови у позові. Зазначав відповідач, що оскарження ним до суду податкового повідомлення-рішення не може впливати на перебіг строку звернення до суду з позовом про стягнення фінансових санкцій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 р. позов задоволено повністю. Стягнено з ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в дохід держави 2512920, 35 грн. заборгованості по сплаті фінансових санкцій.
З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводів відповідача про те, що позивач із даним позовом звернувся до суду лише 18.02.2010 року, чим пропустив строк застосування адміністративно-господарських санкцій (визначений ст. 250 ГК України), а також строк звернення до адміністративного суду (встановлений ст.ст. 99, 100 КАС України), що є підставою для відмови у позові. Суд першої інстанції не врахував, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду. Вважає апелянт помилковими висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок оскарження ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» податкового повідомлення-рішення за № 0000022302/0 від 03.03.2005 року обов'язок сплати санкцій у відповідача не виникав, оскільки рішення контролюючого органу не було узгодженим, а процедура судового оскарження унеможливила процедуру стягнення штрафних санкцій. З цього приводу апелянт просить врахувати, що звернення Товариства до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення є реалізацією права Товариства на звернення до суду і таке звернення не може впливати на перебіг строку звернення з позовом до суду по даній справі. Процедура узгодження встановлена Законом України № 2181-111 від 21.12.2000 року не для рішень контролюючого органу, а для податкових зобов'язань. Розглядувана ж фінансова санкція у розмірі 2512920, 35 грн. не є податковим зобов'язанням і не підлягає узгодженню. Просить апелянт також врахувати судову практику по аналогічних справах.
За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 30.06.2010 року та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області подала заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року залишити без змін. Зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з урахуванням усіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.
Із матеріалів адміністративної справи, в тому числі, які надані на вимогу суду апеляційної інстанції, судом встановлено, що за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за період з 01.07.2003 року по 30.06.2004 року, Надвірнянською ОДПІ в Івано-Франківській області встановлено, зокрема, порушення Товариством вимог п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме проведення автозаправними станціями м. Надвірна та м. Микуличин, що здійснюють торгівлю паливно-мастильними матеріалами та належать Товариству, розрахункових операцій без роздрукування відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 502584,07 грн.. За результатами перевірки складено Акт № 71/23-00152230 від 28.02.2005 року.
На підставі вищевказаного Акту перевірки Надвірнянською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року, згідно якого Товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення податкового законодавства в сумі 2512920, 35 грн..
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» оскаржувало його до суду. За результатами судового розгляду, а саме постановою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2009 року, податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року Надвірнянської ОДПІ визнано недійсним в частині визначення штрафу у розмірі 2512920,35 грн. сумою податкового зобов'язання ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», і відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафу в розмірі 2512920,35 грн. (а.с. 75).
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 2512920, 35 грн. фінансових санкцій, накладених на відповідача на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року, виходив з того, що адміністративно-господарські санкції у розмірі 2512920, 35 грн. були застосовані до відповідача як суб'єкта господарювання в межах строку встановленого ст. 250 ГК України. Також суд вказав, що даний адміністративний позов про стягнення із відповідача вищевказаної суми фінансових санкцій подано до суду з дотримання річного строку звернення до адміністративного суду, що встановлений ст. 99 КАС України. Суд зазначив, що внаслідок оскарження Товариством до суду податкового повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року обов'язок щодо сплати фінансових санкцій у Товариства не виникав, оскільки це рішення податкового органу було неузгодженим. Тільки після винесення постанови Вищого адміністративного суду України від 19.11.2009 року в позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується із висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Суд апеляційної інстанції враховує, що порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» було виявлено 28.05.2005 року і зафіксовано в Акті перевірки № 71/23-00152230 від 28.02.2005 року. Адміністративно-господарські санкції, а саме штрафні санкції у розмірі 2512920, 35 грн., були застосовані до Товариства 03.03.2005 року податковим повідомленням-рішенням № 0000022302/0. Правомірність застосування вищевказаного штрафу (фінансових санкцій) підтверджується постановою ВАС України від 19.11.2009 року.
Тому, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що адміністративно-господарські санкції у розмірі 2512920, 35 грн. були застосовані податковим органом до відповідача в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.
У зв'язку із цим, є безпідставними покликання апелянта на те, що звернення до суду із позовними вимогами про стягнення 2512920, 35 грн. фінансових санкцій є дією щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо дотримання строків звернення до суду із даним адміністративним позовом про стягнення із відповідача 2512920, 35 грн. фінансових санкцій.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України (тут і надалі в редакції на час звернення до адміністративного суду і винесення постанови суду від 30.06.2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Із матеріалів справи видно, що штрафні санкції у розмірі 2512920, 35 грн. були застосовані до відповідача ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» Надвірнянською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням № 0000022302/0 від 03.03.2005 року за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно ст. 17 цього Закону.
Статтею 25 цього Закону встановлено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтею 17 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в 10-ти денний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Оскільки ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» у визначений ст. 25 цього Закону строк не виконав свого обов'язку щодо сплати вищевказаної фінансової санкції, тому, з того часу, тобто після закінчення 10-ти денного строку, у податкового органу виникло право на звернення до суду із вимогами про стягнення цієї фінансової санкції в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції враховує, що вищевказані фінансові санкції в розмірі 2512920, 35 грн. не являються сумою податкового зобов'язання ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», що підтверджується також вищевказаною постановою ВАС України від 19.11.2009 року.
У зв'язку із цим, є помилковими твердження податкового органу і висновки суду першої інстанції про те, що рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій, тобто податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року, потребувало узгодження (як то згідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами) і що процедура судового оскарження цього рішення унеможливила процедуру стягнення штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в України» до функцій державих податкових інспекцій належить, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Згідно ст. 3 КАС України позивачем за адміністративним позовом являється особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно ст. 60 КАС України, прокурор може звертатися до адміністративного суду у випадках встановлених Законом із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, здійснюючи в суді представництво інтересів таких осіб, в тому числі держави.
Враховуючи наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк звернення до суду із даним адміністративним позовом слід рахувати з часу коли позивач ДПІ у Надвірнянському районі дізнався або повинен був дізнатись про порушення інтересів держави щодо неотримання від суб'єкта господарювання фінансових санкцій в розмірі 2512920, 35 грн., тобто після закінчення 10-ти денного терміну для добровільного виконання рішення № 0000022302/0 від 03.03.2005 року про застосування фінансових санкцій.
При цьому, факт оскарження відповідачем вищевказаного рішення є способом реалізації ним свого права звернення до суду і цей факт не може впливати на перебіг строку звернення до суду із розглядуваним адміністративним позовом про стягнення фінансових санкцій.
Оскільки даний адміністративний позов було направлено поштою до адміністративного суду 19.02.2010 року (згідно поштового штампу на конверті) (а.с. 8), тому такий позов було подано з пропущенням вказаного вище строку звернення до адміністративного суду.
З врахуванням того, що позивачем чи особою, яка подала адміністративний позов не ставилась вимога про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин пропуску, а відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку (а.с. 54), тому це було підставими для відмови у задоволенні даного адміністративного позову.
З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висноку що постанова суду першої інстанції від 30.06.2010 року прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» - задоволити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення фінансових санкцій - скасувати і прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення 2512920, 35 грн. фінансових санкцій.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: І.В. Глушко
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.06.2012 року.