19 червня 2012 р. Справа № 64343/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Волиньвтормет» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року в адміністративній справі № 2а-1600/11/0370 за позовом відкритого акціонерного товариства «Волиньвтормет» до Волинського обласного центру зайнятості, інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування припису № 17 від 16.05.2011 року про порушення законодавства про зайнятість населення та рішення № 1 від 18.05.2011 року про накладення штрафу
У червні 2011 року відкрите акціонерне товариство «Волиньвтормет» (далі - ВАТ «Волиньвтомет») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними та скасувати припис № 17 про порушення законодавства України про зайнятість населення від 16.05.2011 року та рішення інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського обласного центру зайнятості про накладення штрафу за порушення п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення».
Обгрунтовуючи позовні вимоги, воно посилається на те, що головним спеціалістом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ проведено перевірку з питань додержання законодавства про зайнятість населення у ВАТ «Волиньвтормет», про що складено акт № 17 від 16.05.2011 року та припис №17 від 16.05.2011 року про порушення законодавства про зайнятість населення. 18.05.2011 року начальником інспекції на підставі акту перевірки прийнято рішення № 1 про накладення на ВАТ «Волиньвтормет» штрафу за порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» в розмірі 35 882,59 грн., тобто за неподання протягом 10-ти днів після вивільнення працівників 28.12.2009 року до Луцького МЦЗ звіту про фактичне вивільнення трьох працівників форми № 4-ПН.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та приписі, вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не грунтуються на вимогах законодавства, а також вважає, що рішення про накладення штрафу є протиправним, так як прийнято з порушенням строків для його застосування. Зазначає, що 28.10.2009 року товариство подало до Луцького МЦЗ звіт форми № 4-ПН про заплановане вивільнення працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. Працівники ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до наказів від 28.12.2009 року були звільнені, проте 29.12.2009 року прийняті на роботу на це ж товариство на умовах договорів підряду, а ОСОБА_2 взагалі не звільнялась. 29.12.2009 року позивачем до Луцького МЦЗ надіслано повідомлення про те, що згідно поданого звіту про заплановане вивільнення працівників, працівники працевлаштовані на інших умовах.
Вважає, що фактичного звільнення працівників не відбулось, так як усі працівники залишились працювати. Крім того, позивач вважає, що штраф за порушення законодавства про зайнятість населення накладено з пропуском строку, передбаченого законодавством на його застосування, оскільки пройшло більше року після вчинення порушення.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ВАТ «Волиньвтормет», яке вважає, що постанова у даній справі є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновок суду не відповідає обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задоволити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що до даних правовідносин неправильно застосовано ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на випадок безробіття та ст.250 ГК України.
Звертає увагу на той факт, що ст.38 вищевказаного Закону було доповнено ч.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, однак чинності вказаний закон набрав лише з 01.01.2011 року, а тому судом було застосовано норму закону, якої на момент існування самого факту порушення ще не було.
Крім того, зазначає, що ВАТ «Волиньвтормет» працівників з роботи не звільняло, оскільки всі працівники за планом на 28.10.2009 року повинні були бути звільнені, залишившись працювати на підприємстві на інших умовах, а тому згідно із п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» ВАТ «Волиньвтормет» не повинно було подавати звіт до Луцького МЦЗ, оскільки фактичного вивільненя працівників не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 16 травня 2011 року головним спеціалістом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ Котисько К.В. на підставі статті 34 Закону України «Про зайнятість населення» та Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення проведена планова перевірка з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення ВАТ «Волиньвтормет» на підставі письмового доручення на перевірку №1776 від 13.05.2011 року, виданого Волинським ОЦЗ. При цьому перевірці передував лист інспекції №1643/09-7 від 04.05.2011 року, де вказувалось про наявність запланованої перевірки в травні. Факт перевірки зафіксовано акт за № 17 від 16.05.2011 року.
В акті перевірки за № 17 від 16.05.2011 року зазначено, що відповідачем допущено порушення частини 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки 28.12.2009 року товариством звільнено з роботи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, однак не подано до Луцького МЦЗ звіт про фактичне вивільнення цих працівників, за формою № 4-ПН (факт).
Крім того, 16 травня 2011 року головним спеціалістом інспекції після проведення перевірки, виконуючому обов'язки голови правління ВАТ «Волиньвтормет» видано припис № 17, де зазначено, що ВАТ «Волиньвтормет» повинне додержуватись частини 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», а за вчинене порушення цієї норми сплатити штраф у місячний строк після отримання рішення про накладення штрафу. З відмітки на приписі вбачається, що в.о. голови правління ВАТ «Волиньвтормет» Гирська Л.А. з приписом ознайомлена 17.05.2011 року та отримала один його примірник.
18 травня 2011 року начальником інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ Пальчик О.І. прийнято рішення за № 1 про накладення на ВАТ «Волиньвтормет» штрафу за порушення частини 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» в розмірі 35 882,59 грн. Відповідно до відмітки про отримання на рішенні, воно було отримане в.о. голови правління ВАТ «Волиньвтоммет» Гирською Л.А. 20 травня 2011 року.
З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог товариства відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на наступне.
Частина 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» затверджено форми звітності, зокрема, форми № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та форми № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».
В пункті 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників», яка затверджена вищеназваним наказом Мінпраці визначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк після вивільнення інформувати про це центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
З аналізу вищеназваних норм Закону та Інструкції випливає, що підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності зобов'язані в десятиденний строк після вивільнення працівників направляти списки фактично вивільнених працівників в державну службу зайнятості за встановленою формою - звіт форми № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».
Судом встановлено, що 28.10.2009 року позивачем до Луцького МЦЗ подано звіт форми № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Із досліджених в судовому засіданні наказів №№ 37, 38, 39 від 28.12.2009 року про припинення трудового договору видно, що 28 грудня 2009 року було припинено трудовий договір з працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто вони звільнені з роботи з ВАТ «Волиньвтормет» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Тому не заслуговують на увагу, твердження апелянта про те, що працівників не було звільнено з займаних посад, а переведено на інші умови роботи на ті ж самі посади.
Щодо правомірності застосування адміністративно-господарських санкцій передбачених ст.250 ГК України, то такі можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законодавством.
Частина 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Тому судом вірно встановлено, що ст.250 ГК України не може застосовуватися до даних правовідносин.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч. 3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Волиньвтормет» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-1600/11/0370, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Ухвала складена у повному обсязі 22 червня 2012 року.