19 червня 2012 р. Справа № 67252/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Святецького В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-3096/09/0770 за позовом державного підприємства «Берегівське державне лісове господарство» до контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10 червня 2009 року № 03-16/366 частково,
У червні 2009 року державне підприємство «Берегівське державне лісове господарство» (далі - ДП «Берегівське ДЛГ») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з уточненням позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати вимогу об'єднаного контрольно-ревізійного відділу (далі - ОКРВ) у м. Берегові та Берегівському районі від 10 червня 2009 року за № 03-16/366 частково, а саме: п.1 вимоги в частині суми 8810,32 грн. (пільговий продаж лісопродукції працівникам підприємства) та суми 30382,87 грн. (внаслідок невиконання зобов'язань, передбачених договорами купівлі продажу лісопродукції); п. 3 вимоги в частині суми 1894,00 грн. (відшкодування спонсорських допомог) та п.5 вимоги в цілому.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано частково протиправною та скасовано вимогу ОКРВ у м.Берегові та Берегівському районі «Про усунення недоліків та порушень, виявлених ревізією фінансово господарської діяльності ДП «Берегівське ЛГ» від 10 червня 2009 року № 03-16/366 в частині:
- п. 1 вимоги - в частині забезпечення повернення недоотриманих доходів підприємства внаслідок реалізації продукції за заниженими цінами на загальну суму 8810,32 грн.;
- п. 5 вимоги - в цілому.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а в іншій частині вказану вимогу залишено без змін.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило КРУ в Закарпатській області, яке вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Тому апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що зазначені у скасованих пунктах порушення підтверджені результатами перевірки і ці пункти вимоги були винесені відповідачем відпвідно до вимог законодавства.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.
Статус державної контрольно ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», статтею 3 якого встановлено, що державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували в період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування, інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОКРВ у м. Берегові та Берегівському районі, за зверненням управління СБУ в Закарпатській області від 05.12.2008 року за № 58/8/4857, проведено ревізію фінансово господарської діяльності ДП «Берегівське ДЛГ» за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт від 12.05.2009 року за № 03-18/022.
Своїм листом від 10 червня 2009 року за № 03-16/366 начальник ОКРВ у м.Берегові та Берегівському районі направив директору ДП «Берегівське ДЛГ» вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово господарської діяльності ДП «Берегівське ДЛГ», в тому числі (за окремими пунктами):
1. забезпечити повернення недоотриманих доходів підприємства внаслідок реалізації продукції за заниженими цінами на загальну суму 58383,30 грн;
3. забезпечити повне відшкодування наданих спонсорських допомог у сумі 1894,00 грн;
5. привести у відповідність до вимог чинного законодавства використання ТОВ СП «Керамнадра» земельних ділянок лісогосподарського призначення та домогтися відшкодування ТОВ СП «Керамнадра» шкоди, заподіяної внаслідок використання вказаної земельної ділянки не за призначенням в загальній сумі 97154,31 грн.
З питання забезпечення повернення недоотриманих доходів підприємства на суму 8810,32 грн. внаслідок продажу за пільговими цінами лісопродукції працівникам підприємства перевіркою встановлено, що у колективному договорі передбачено, відповідно до п.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», встановлення компенсацій, гарантій та пільг, однак на 2006 - 2008 роки чітко не встановлено пільгові умови надання працівникам будівельних лісоматеріалів. У зв'язку з проведеною реалізацію цих лісоматеріалів працівникам зі знижкою 50 відсотків недоотримано доходів у сумі 8810,32 грн.
Статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ст.13 КЗпП України встановлено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, в тому числі, щодо встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
У статті 9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
А статтями 69 та 44 Господарського кодексу України власникам або підприємцю надано право надавати пільги працівникам та вільно розпоряджатись прибутком відповідно до статуту підприємства і чинного законодавства.
Як видно із матеріалів справи, колективним договором ДП «Берегівське ЛГ» на 2006 2008 роки (зареєстрований в управлінні праці та соціального захисту населення Берегівської РДА від 17.04.2006 року за № 273) передбачено пільгове забезпечення працівників підприємства лісоматеріалами для будівництва або ремонту без зазначення умов оплати за них.
Приймаючи рішення про задоволення позову в цій частині, суд зазначив, що колективний договір позивача не погіршує становище працівників порівняно із законодавством, не суперечить йому, зокрема вимогам ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», які не містять вичерпного переліку питань, що регулюються колективними договорами. Пільгове забезпечення працівників лісопродукцією встановлено колективним договором, а невизначеність конкретних ставок пільгового продажу не суперечить законодавству та змісту колективного договору ДП «Берегівське ДЛГ».
З питання забезпечення повернення недоотриманих доходів в сумі 30382,87 грн. внаслідок невиконання зобов'язань щодо поставки за аукціонними договорами перевіркою встановлено, що державні підприємства лісового господарства України при здійснені реалізації необробленої деревини зобов'язані керуватись вимогами Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Деркомлісгоспу України від 19.02.2007 року за № 42 та зареєстрованого в Мінюсті України 26.02.2007 року за № 164/13431. У зв'язку з недотриманням вимог цього Положення занижено дохід від реалізації продукції у сумі 30382,37 грн.
Пунктом 1.2 вказаного Положення передбачено, що реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі.
Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення не реалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами-постійними лісокористувачами по прямих договорах за цінами, не нижчими від тих, що склались на останньому аукціоні.
Згідно із п.2.1 цього Положення на аукціони виставляється вся необроблена деревина в обсязі її квартальної заготівлі (крім дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів).
Як встановлено судом, ДП «Берегівське ДЛГ» в 2008 року проведено реалізацію лісопродукції в кількості 116,52 куб.м за вільними відпускними цінами, внаслідок чого та фактичного невиконання зобов'язань, передбачених договорами купівлі-продажу через аукціони, занижено дохід (виручку) у сумі 30382,87 грн.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, та згідно ч.2 ст.217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються господарських санкцій, в тому числі, відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 цієї статті).
З урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що доводи контролюючого органу щодо недоотримання доходів на суму 30382,87 грн. внаслідок невиконання зобов'язань щодо поставки по аукціонним договорам є обґрунтованими, оскільки відповідають вищезазначеним вимогам законодавства та підтверджені матеріалами справи.
З питання забезпечення відшкодування наданих спонсорських допомог в загальній сумі 1894,00 грн. перевіркою встановлено, що при наданні спонсорських допомог перевищено одновідсотковий ліміт надання такої допомоги (встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 року) та суму допомоги, що встановлена фінансовим планом ДП «Берегівське ДЛГ» на 2008 рік, та в зв'язку з незаконним використанням коштів ставиться вимога про відшкодування надмірно наданих спонсорських допомог у сумі 1894,00 грн.
Згідно із ч.1 ст.75 ГК України державне комерційне підприємство зобов'язане, зокрема, складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Пунктом 9 цієї статті встановлено, що розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
Судом встановлено, що фінансовим планом ДП «Берегівське ДЛГ» передбачено використання коштів та матеріальних цінностей на виплату матеріальних, спонсорських та фінансових допомог стороннім особам в сумі 1200,00 грн., а відповідно до результатів перевірки такі витрати, пов'язані з наданням різного роду допомог, в 2008 році у позивача становили 3094,00 грн., тобто благодійних та спонсорських допомог підприємством виплачено більше, ніж це передбачено фінансовим планом на 2008 рік, на суму 1894,00 грн.
Крім того, підпунктом 2 «в» пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.2006 року за № 1673 встановлено, що граничний обсяг їх витрат, які можуть бути визначені (за результатами попереднього звітного року), на суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктів господарювання, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року).
З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що вимога контролюючого органу в цій частині є обґрунтованою, відповідає вимогам законодавства та підтверджена матеріалами справи, тому відмовив в задоволенні позову у цій частині.
З питання приведення у відповідність до вимог чинного законодавства використання ТОВ СП «Керамнадра» земельних ділянок лісогосподарського призначення та необхідності домогтися відшкодування ТОВ СП «Керамнадра» шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначення у сумі 97154,31 грн. перевіркою встановлено, що у ДП «Берегівське ДЛГ» на двох земельних ділянках площею 1,79 га проводиться діяльність по складуванню та видобутку природних корисних копалин ТОВ СП «Керамнадра», та в зв'язку з наведеним розмір шкоди заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок складає 97154,31 грн., стягнення яких необхідно домогтись у ТОВ СП «Керамнадра».
Як встановлено судом, на підставі договору оренди від 23.01.2002 року, надано ТОВ СП «Керамнадра» в оренду земельну ділянку площею 1,1 га для складування коаліну строком на 15 років. Зазначену земельну ділянку Мужієвською сільською радою надано із земель лісогосподарського призначення, що знаходяться на праві постійного користування ДП «Берегівське ДЛГ».
Також, згідно із розпорядження голови Берегівської РДА від 21.11.2006 року № 526 та договору оренди, зареєстрованому у Берегівському реєстраційному відділі від 17.03.2006 року за № 2120486400-0407070100002, ТОВ СП «Керамнадра» надано в оренду земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду площею 0,7059 га для видобутку та складування коаліну строком на 10 років; при цьому ДП «Берегівське ДЛГ» своєї згоди на вилучення земельної ділянки не надавало.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Прикінцевими положеннями цього Закону визначено, що до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Частиною 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, якою не передбачено можливості розпорядження (надання в оренду) земельних ділянок державної власності сільськими радами.
Приймаючи рішення про задоволення позову в цій частині, суд вірно констатував, що порушення законодавства, вчинене при передачі в оренду земельної ділянки площею 1,1 га із земель лісогосподарського призначення, допущено не позивачем. а Мужієвською сільською радою, без згоди позивача на вилучення цих земель.
За фактом надання Берегівською РДА в оренду земель природно-заповідного фонду за відсутності згоди на вилучення вказаних земельних ділянок ДП «Берегівське ДЛГ», судом встановлено, що передача в оренду земельної ділянки площею 1,1 га 0,7059 га із земель природно заповідного фонду проведена з порушенням вимог законодавства, однак вказане порушення допущене Берегівською РДА, а не позивачем, до компетенції якого також не входить надання згоди на вилучення особливо цінних земель, тому позов у цій частині вимог задовольнив.
На переконання колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки вимоги контролюючого органу направлені не тому органу, який допустив зазначені порушення та з огляду на таке.
Згідно зі ст.43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною 2 статті 45 ЗК України передбачено, що порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Законом України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до п. «а» ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, в тому числі, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом
Частиною 1 ст.124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів виключно для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Частиною 2 статті 150 ЗК України визначено, що особливо цінні землі, до яких відносяться землі природно-заповідного фонду, можуть вилучатись за постановою Кабінету Міністрів України.
З приводу порядку проведення перевірки та процедури прийняття оскаржуваної вимоги суд констатував, що у процедурних питаннях відповідач діяв правомірно, згідно із п.19 Порядку проведення інспектування державною контрольно ревізійною службою, затвердженого постановою КМ України від 20 квітня 2006 року за № 550, ст.188 ЗК України та ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог у частині, яка була задоволена судом першої інстанції, та необгрунтованість решти позовних вимог. Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.
При цьому відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів факту порушення з боку позивача та правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних рішень.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-3096/09/0770, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді О.М.Довгополов
В.В.Святецький