"27" червня 2012 р. № 135842/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
04 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УПСЗН Галицької РДА) на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 -2010 роки у розмірі 5942,00 грн.
Постановою цього ж суду від 04 квітня 2011 року, прийнятою у письмовому провадженні, позовні вимоги за 2007-2010 рік задоволено, вирішено зобов'язати УПСЗН Галицької РДА виплатити на користь позивачки недоплачену щорічну разову допомогу за 2007-2010 рік, як учаснику війни.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Галицької РДА просить зазначену постанову скасувати і закрити провадження у справі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Закону України про Державний бюджет України на 2007-2010 рік та постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни. Просить врахувати, що воно не є головним розпорядником коштів для виплати спірної допомоги і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він є учасником війни, якому відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010 визнано, що звуження змісту та обсягу прав громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Обов'язок щодо нарахування і виплати спірної недоплати слід покласти на УПСЗН Галицької РДА.
Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 171 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» частину 5 статті 14 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлено дію частини 5 статті 14 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам війни має становити три мінімальні пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 70 цього Закону Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Із змісту наведеної норми вбачається, що вона поширює свою дію на правовідносини щодо державних соціальних гарантій, у яких вихідним критерієм є мінімальна заробітна плата.
Однак в даному випадку таким критерієм є мінімальна пенсія за віком, тому апеляційний суд вважає, що положення ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не поширюються на спірні правовідносини.
Крім того, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі учасникам війни, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2010 рік для учасників війни повинна становити три мінімальні пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що правильно встановлено судом першої інстанції.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 про виплату недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України).
Як слідує з матеріалів справи щорічна разова допомога за 2010 рік позивачу була виплачена у квітня 2010 року.
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачки за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 у частині вимог за 2007- 2010 рік слід залишити без розгляду.
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачкою не наведено і судом не встановлено.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2011 року у справі № 2а-994/11 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді О.М. Гінда
О.Б. Заверуха