27 червня 2012 р. Справа № 34781/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини А-2308 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2010 року у справі за позовом Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А-2308 про стягнення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань,-
16.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що Військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону у ході проведення прокурорської перевірки встановлено, що відповідач не виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань майору ОСОБА_1 Вказує, що відповідно до його заяви, наказом відповідача від 03.03.2008 року для вирішення соціально-побутових питань нараховано матеріальну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення за 2008 рік. Зазначає, що він знаходиться на забезпеченні у відповідача та згідно довідки №294 від 08.12.2009 року зазначена військова установа заборгувала йому грошові кошти у вигляді матеріальної допомоги на суму 2486,20 грн.
Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2010 року адміністративний позов Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з військової частини А-2308 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2486,20 грн. в якості матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення прийняте ним у 2008 році про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань було прийняте без наявного фінансового ресурсу, оскільки у нього немає в наявності коштів, які були виділенні із державного бюджету на виплату даного виду одноразової допомоги, і дані видатки не були передбачені бюджетом.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її змінити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено порядок виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань і не було виплачено позивачу нараховану за 2008 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2486,20 грн., а тому відповідачем заборговано позивачу суму у розмірі 2485,20 грн.
Як встановлено судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має військове звання майор та проходить військову службу на посаді начальника відділення - заступника начальника 1-го топогеодезичного відділу військової частини А-2308 і він зарахований до списків особового складу військової частини А-2308 і на всі види забезпечення.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно норми ст.3 КАС України до публічної служби відноситься військова служба.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Підпунктом 3 Пункта 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Наявність у позивача права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підтверджується тим, що 03.03.2008 року ОСОБА_1 було написано рапорт Командиру військової частини А-2308 про надання матеріальної допомоги за 2008 рік для вирішення соціально-побутових питань. На підставі вказаного рапорту 03.03.2008 року Командиром військової частини А-2308 було видано наказ №47 про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань місячного грошового забезпечення за 2008 рік. Проте дана допомога не була сплачена ОСОБА_1
Пунктами 33.1 та 33.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої Наказом Міністра оборони України N 260 від 11.06.2008 року передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо виплати матеріальної допомоги позивачу для вирішення соціально-побутових питань, оскільки Командиром військової частини А-2308 було видано наказ №47 про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань місячного грошового забезпечення за 2008 рік.
Разом з тим, місцевим судом обрано юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, оскільки в ч. 3 ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов'язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплату не в повній мірі виплаченої пенсії. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів лише у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України).
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 ч.1 п.2, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу військової частини А-2308 задовольнити частково.
Змінити постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а-194/10.
Адміністративний позов Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії військової частини А-2308 щодо не здійснення виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги згідно наказу № 47 від 03.03.2008 року для вирішення соціально-побутових питань протиправними.
Зобов'язати військову частину А-2308 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу згідно наказу № 47 від 03.03.2008 року для вирішення соціально-побутових питань.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді І.І.Запотічний
Р.М.Шавель