19 червня 2012 р. Справа № 83684/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області на постанову Горохівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
17.12.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області (далі УПФУ) в якому просить поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду; зобов'язати відповідача нарахувати на її користь та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2009 року по 2010 рік включно.
Постановою Горохівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Дії УПФУ провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком визнано незаконними. Зобов'язано УПФУ провести ОСОБА_1 перерахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17.07.2010 року до 17.12.2010 року з врахуванням фактично проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мала право на підвищення виплачуваної їй УПФУ пенсії за віком.
У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, жодних підстав для поновлення строку на звернення до суду колегія суддів не вбачає. Відтак, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з позовом лише 17.12.2010 року.
Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати піврічний строк звернення до суду.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 16.06.2010 року.
Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17.06.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Горохівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2011 року у справі № 2а-1487/11 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги в період 01.01.2009 року по 16.06.2010 року залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 17.06.2010 року по 313.12.2010 року включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 17.06.2010 року по 31.12.2010 року включно.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя З.М. Матковська
суддя В.З. Улицький