19 червня 2012 р. Справа № 31090/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Попка Я.С., Яворського І.О.
розглянувши в порядку письмового проваджкення в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова до приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" про стягнення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова звернулася в суд з адміністративним позовом ПП "Торговий дім "Липовий цвіт" про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника в сумі 2043,64 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відповідач має податковий борг в сумі 2043,64 грн. самостійно визначений ним в поданих податкових деклараціях з ПДВ. У звязку з чим державною податковою інспекцією відповідно до п. п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III визначено, що зазначені суми платежів є узгодженими та несплаченими у встановлені законодавством строки, а тому вимога про стягнення є безспірною, крім того у відповідності до п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону до платника податку застосовано штрафні санкції. При цьому, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року позов задоволено з тих підстав, що вказані податкові зобов»язання є узгодженими сторонами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ПП "Торговий дім "Липовий цвіт" подало апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що суд при розгляді справи порушив норми процесуального права, що призвело до порушення прав відповідача щодо безпосередньої участі в розгляді справи, а також вказує, що безпідставно позивачем нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих податкових зобов»язань.
Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.4 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платниками податків, зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).
У відповідності з пунктами 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно п.п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до п.5.3.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а саме за базовий податковий (звітний) період (календарний місяць, календарний квартал, календарний рік) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов"язання платника податків і підлягає сплаті.
ПП "Торговий дім "Липовий цвіт" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності 03.03.2001 року, взято на облік як платника податків та за період 2008-2010 роки є платником ПДВ.
З 01.12.2008 року ПП «Торговий дім «Липовий цвіт» подавало декларації в яких самостійно визначало суму, що підлягає сплаті до бюджету та уточнюючий розрахунок на загальну суму 71496 грн. Станом на 01.12.2008 року у платника існувала переплата у розмірі 4635,74 грн., а також підприємством було сплачено 66413 грн.
Законом України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що платник податку, визначений у статті 2 цього Закону є відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету. Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, (статті 10.1., 10.2. Закону).
Нарахування та сплата ПДВ здійснюється на підставі поданих платником податків декларацій, форма якого встановлюється відповідно до закону.
При цьому за несвоєчасну сплату податкових зобовязань платнику податків нараховано штрафні санкції у відповідності до прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень № 0009741521/0 від 27.08.2009 року, № 00012191521/0 від 11.12.2008 року, № 00012181521/0 від 11.12.2008 року, № 0000711521/0 від 03.03.2009 року, № 0000701521 від 03.03.2009 року, № 0003321521/0 від 06.07.2009 року, № 0003311521/0 від 06.07.2009 року, № 0005151521/0 від 11.09.2009 року, № 0005151521/0 від 11.09.2009 року, № 0006961521/0 від 11.09.2009 року на загальну суму 1403,73 та визначено суму податкового боргу в розмірі 2043,64 грн. Несплачене у встановлений строк податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, визнається згідно п.1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ сумою податкового боргу і до нього застосовуються заходи з погашення податкового боргу, визначені даним законом.
Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, що останнім було здійснено. Відповідно до п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Підпунктом 17.1.7. п.17.1 ст.17 цього ж Закону України від 21.12.2000 року № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,у розмірі п»ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Всупереч зазначеним нормам відповідачем не перераховано до бюджету заборгованість з вказаних видів податку, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2043,64 грн. У добровільному порядку відповідач відшкодувати заборгованість відмовляється, у зв'язку з чим позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Апелянт на спростування висновку суду щодо розрахунку суми заборгованості та факту погашення податкового боргу не надав суду апеляційної інстанції жодних доказів, а також не спростував твердження позивача, що зазначена сума заборгованості сторонами узгоджена.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки позивач надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Одночасно необхідно вказати, що покликання апелянта на порушення судом першої інстанції положень процесуального права не знайшли свого підтвердження. З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд равильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі №2а-3483/10- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Я.С.Попко
І.О.Яворський