12 червня 2012 р. Справа № 34020/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Тернопільської області від 01 лютого 2008 року у справі за позовом Шумського районного споживчого товариства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю ,,Шумськ-Інвест" до Шумської міської ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання нечинним та скасування рішення ,-
03 грудня 2007 року Шумське районне споживче товариство звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення виконавчого комітету Шумської міської ради Тернопільської області від 26 серпня 2005 року № 253 ,,Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення торгового павільйону на ринковій площі жит. АДРЕСА_1 ОСОБА_1" .
Позовні вимоги мотивовані тим, що виконком Шумської міської ради всупереч Законів України ,,Про основи містобудування", ,,Про планування і забудову територій", Земельного кодексу України, без вилучення земельної ділянки та внесення відповідних змін у Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000968, без дозволу землекористувача (Шумського РайСТ), дав дозвіл на розміщення торгового павільйону на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування, чим порушив його права.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 01 лютого 2008 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, третя особа - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що відповідачем у справі була Шумська міська рада, яка не є належним відповідачем, оскільки предметом спору було рішення виконавчого комітету Шумської міської ради.
Крім того, земельна ділянка, на якій оскарженим рішенням виконавчого комітету надано дозвіл на встановлення торгового павільону, була вилучена у Шумського споживчого товариства та передана Шумському об'єднанню ,,Ринок". Тому, на думку апелянта, Шумське споживче товариство є неналежним позивачем, оскільки користувачем спірної земельної ділянки є Шумське об'єднання ,,Ринок", яке і може бути належним позивачем.
Суд також не звернув уваги на його доводи про безпідставність залучення в якості третьої особи ТОВ,,Шумськ-Інвест" та про застосування вимог ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.
Також суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, оскільки постанова в повному обсязі складена в термін більш аніж 5 днів.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою від 27 березня 2012 року апеляційний суд залучив до участі в справі як другого відповідача виконавчий комітет Шумської міської ради Тернопільської області.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до пункту 2 частини 1 статі 197 КАС України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
З матеріалів справи суд вбачає, що 26.08.2005 року виконавчий комітет Шумської міської ради прийняв рішення №253 ,,Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення торгового павільйону на ринковій площі жит. АДРЕСА_1 ОСОБА_1" .
Згідно акту державної технічної комісії від 29.12.2006 року закінчений будівництвом об'єкт-торговий павільйон підприємця ОСОБА_1 прийнято в експлуатацію, а рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 20.07.2007року у справі №2-331/2007 за ним визнано право власності на торговий павільйон загальною площею 27,2 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та 02.08.2007 року Шумським БТІ проведено реєстрацію права власності.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі рішення ІХ сесії Шумської міської ради ХХІІІ скликання №33 від 29.09.2000 року ,,Про розгляд матеріалів інвентаризації земельних ділянок ринку Шумського РайСТ по вул. Українська" Шумському РайСТ видано Державний акт на право постійного користування землею в м. Шумськ, вул. Українська (торговий ринок) площею 1,1365 га серії ІІ-ТР № 000968 від 13.09.2001р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №34.
Згідно договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2007року позивач продав ТОВ ,,Шумськ-Інвест" підприємство споживчої кооперації ,,Ринок" (цілісний майновий комплекс) Шумського райСТ, розміщений на земельній ділянці, площею 1,1365 га, за адресою: АДРЕСА_3, згідно державного акту на право постійного користування землею, серії II-ТР N 000968, від 13 вересня 2001 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.12.2007 року договір визнано дійсним, визнано право власності на цілісний майновий комплекс - ПСК ,,Ринок" м. Шумськ за ТОВ ,,Шумськ -Інвест".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надаючи дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на будівництво та розміщення малої архітектурної форми (кіоску) на земельній ділянці, яка належить на праві користування Шумському РайСТ, виконавчий комітет Шумської міської ради відповідно до вимог ч.5 ст.116 Земельного кодексу України зобов'язаний був провести процедуру вилучення земельної ділянки в порядку ст. 149 Земельного кодексу, або припинення землекористування при наявності добровільної відмови від права користування в порядку ст. 141 Земельного кодексу України, оскільки для отримання дозволу необхідно було надати документ, що посвідчує право на земельну ділянку.
Відповідно ст. 19 Конституції України, ст.24 Закону України ,,Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Статтями 116, 141, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття міською радою рішення) визначено підстави набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, підстави припинення права користування земельною ділянкою та порядок вилучення земельних ділянок, які надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності.
Пунктом 3 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 жовтня 2000 р. № 227 та зареєстрованих
в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за N 755/4976 (чинних на час прийняття міською радою оскарженого рішення), визначено, що для отримання дозволу на розміщення пересувної малої архітектурної форми суб'єкту підприємницької діяльності необхідно подати до районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (районної в місті ради) також документ, що посвідчує право на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 24 Закону України ,,Про планування і забудову території" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво) (ч.1).
Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації (ч.2).
До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови (ч.3).
Статтею 125 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації .
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється .
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи міської ради про те, що позивач не заперечував проти виділення земельної ділянки ОСОБА_1, про що свідчить акт вибору та обстеження земельної ділянки під встановлення торгового павільйону в м. Шумськ по вул. Українська, який затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації від 07 жовтня 2005 року за № 483, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки наведені нормативні акти вимагають наявність документа, що посвідчує право на земельну ділянку, тобто державного акту на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або належним чином зареєстрованого договору оренди.
Покликання ОСОБА_1 на рішення Шумської міської ради від 28 грудня 2000 року про вилучення земельної ділянки площею 1,1365 га в Шумського РСТ та надання цієї земельної ділянки Шумському обєднанню ,,Ринок" (а.с.115, 117) апеляційний суд визнає безпідставними, позаяк дані рішення не було реалізовані у визначеному законодавством порядку.
Натомість 13 вересня 2001 року Шумське РСТ отримало державний акт серії II-ТР N 000968 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1365 га, який зареєстрований Шумською міською радою в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 34 від 13.09.2001 року (а.с. 10).
Згідно листа Шумського реєстраційного відділу Тернопільскої регіональної філії Центру ДЗК інформація про внесення змін в даний державний акт відсутня (а.с.58).
Інші докази щодо належності спірної земельної ділянки іншим юридичним чи фізичним особам в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, апеляційний суд вважає Шумське районне споживче товариство є належним позивачем.
На підставі викладеного, апеляційний суд визнає вірними висновки суду першої інстанції щодо неправомірності рішення Шумської міської ради, оскільки дозвіл на виготовлення проектної документації на встановлення торгового павільйону було надано без дотримання вимог наведених нормативних актів, зокрема, без наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
Апеляційний суд також визнає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування вимог ст. ст. 99, 100 КАС України, оскільки на їх застосуванні мали право наполягати лише сторони в справі. Треті особи такого права не мали.
Однак, міська рада не заявляла клопотання про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що предметом позову є оскарження рішення виконавчого комітету Шумської міської ради, а тому належним відповідачем має бути саме виконавчий комітет міської ради, а не міська рада.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, а саме, розглянув справу за участі неналежного відповідача, апеляційний суд визнає правильним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Керуючись ст.195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Тернопільської області від 01 лютого 2008 року у справі у справі № 4/284-4830 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Шумського районного споживчого товариства задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Шумської міської ради Тернопільської області від 26 серпня 2005 року № 253 ,,Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення торгового павільйону на ринковій площі жит. АДРЕСА_1 ОСОБА_1".
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Р.Й. Коваль