19 червня 2012 р. Справа № 21627/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 19.10.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в якому просить постанову АС №012078 від 03.09.2009 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, за відсутністю в його діях складу такого правопорушення.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановленої швидкості руху, однак фіксація правопорушення за допомогою приладу «Візир» не може виступати доказами та підтверджувати обставини вчинення адміністративного правопорушення, оскільки такий прилад не є автоматичним засобом фіксації та не працює в автоматичному режимі.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2009 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП згідно якого останній 03.09.2009 року о 21 год. 32 хв. керував автомобілем НОМЕР_1, в с. Струмівка Луцького району позначеним д.з. 5.45, рухався зі швидкістю 88 км/год , перевищив встановлену швидкість на 28 км/год., чим порушив пункт 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалась приладом „ВІЗИР"
Згідно п.12.4 ПДР України , у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п.2, п.4).
Організація дорожнього руху здійснюється із застосуванням технічних засобів відповідно до правил і стандартів (ст.27 Закону України «Про дорожній рух»).
Показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху є доказами по справі (ст.251 КУпАП), висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).
Власники (співвласники) транспортних засобів відповідно до ст.14-1 КУпАП притягаються до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідно до призначення радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візир» та основних технічних характеристик відсутня вказівка на роботу даного приладу в автоматичному режимі.
В оскаржуваній постанові зазначено про застосування приладу «Візир», однак відсутні дані, як він був налаштований, який був встановлений тип цілі, дата повірки, дані чи допущений працівник ДПС, який склав постанову, до роботи зі спеціальними технічними засобами.
В той же час, на момент винесення оскаржуваної постанови та відповідно до листа Держспецзв'язку вих.№8/1-817 від 25.03.2009 року пристрій фіксації порушень Правил дорожнього руху «Візир» органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв'язку не надавався, процедур державної експертизи або сертифікації не проходив, експертного висновку або Сертифіката відповідності у сфері захисту інформації не мав.
Тому суд апеляційної інстанції не може прийняти як доказ показання цього приладу та долучені фото як достовірно встановлену швидкість руху автомобіля позивача. Крім того відсутність на фото інших транспортних засобів не може свідчити про їх відсутність на дорозі, а також на фото відсутній сталий орієнтир.
Таким чином, відповідачем не було надано документи, які б підтверджували, що вищевказаний прилад «Візир» має усі передбачені законодавством документи, які б підтверджують правильність його роботи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови іспектора ДПС прапорщика міліції ОСОБА_2 від 03.09.2009 року АС №012078.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга є підставною і оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2010 року у справі №2а-158/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АС №012078 від 03.09.2009 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 260 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді З.М. Матковська
В.З. Улицький