21 червня 2012 р. Справа № 79621/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Олендера І.Я., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Баранкевич А.В.
за участі представників: : позивача Завалишина Ю.О., відповідача Палій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у адміністративній справі № 2а-14453/11/1370 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотивний завод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення
Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотивний завод» звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 0000920804/23811.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем правомірно сформовано на підставі первинних документів податковий кредит та не занижено суму податкового зобов'язання, однак відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.4. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ в розмірі 156765,90 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ «Локомотив» та ПП «Велес ЛВ», тим самим занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 156765.90 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби від 30 листопада 2011 року № 0000920804/23811 в частині основного платежу 154365,90 грн. та штрафних санкцій 77182,95 грн..
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові подала апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, зазначивши, що постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Зазначає, що позивач формував податковий кредит за серпень 2011 р. по угодах, які визнано нікчемними та судом не враховано можливості контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення вимог та повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з підстав, зазначених у апеляції, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача ПрАТ «Львівський локомотивний завод» у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ ВКФ «Локомотив», ПП «Велес ЛВ» за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт №1453/08-04/00740599 від 21 листопада 2011 року, яким встановлено порушення вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.4. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ в розмірі 156765,90 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Транс-Восток», ТОВ «Локомотив» та ПП «Велес ЛВ», тим самим занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 156765.90 грн. На підставі даного акту перевірки №1453/08-04/00740599 від 21 листопада 2011 року відповідачем 30 листопада 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000920804/23811. яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156765,90 грн. за основним платежем та 78382,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи частково адміністративний позов ПрАТ «Львівський локомотивний завод», суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТзОВ «Транс-Восток» і ТОВ «ВКФ «Локомотив» є безпідставними, податковий кредит сформовано правомірно. Що стосується ПП «Велес», то позивачем не представлено доказів про спрямованість угод, укладених між позивачем та ПП «Велес», на реальне настання правових наслідків.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТзОВ «Транс-Восток» укладено договори поставки: від 15.02.2011 року №ВЗК-076/11, від 11.03.201 1 року №ВЗК-119/11, від 07.06.2011 року №ВЗК-226/11, від 14.07.2011 року №ВЗК-278/1 1, від 08.08.2011 року №ВЗК-283/11.
На підтвердження реальності проведення господарських операцій згідно зазначених договорів з ТзОВ «Транс-Восток» представлено картку рахунок, платіжні доручення, податкові накладні, накладні на вантаж, декларації про прийняття вантажу, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери. документи, що підтверджують товарність операцій здійснених між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТзОВ «Транс-Восток».
Між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТзОВ «ВКФ «Локомотив» укладено договори поставки: від 18.02.2011 р. №ВЗ-090/11, від 16.03.2011 р. № ВЗК-203/11, від 16.05.2011 р. № ВЗК-201/11, від 18.05.2011 р. № ВЗК-206/11, від 25.07.2012 п. № ВЗК-272/11, від 27.07.2011 р. № ВЗК-274/11, від 27.07.2011 р. № ВЗК-275/11, від 19.08.2011 р. № ВЗК-296/11, від 19.08.2011 р. № ВЗК-297/11.
На підтвердження реальності проведення господарських операцій згідно зазначених договорів з ТзОВ «ВКФ «Локомотив» представлено картку рахунок, платіжні доручення, податкові накладні, накладні на вантаж, товарно-транспортні накладні, податкові ордери.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкової кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 3 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку з ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарське діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестиції у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платник податку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку. що відсутність в суб'єкта господарюванні виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників, на які посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду, а наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства при заповненні податкових декларацій та несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року адміністративній справі № 2а-14453/11 /1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Повний тест ухвали виготовлено 26.06.2012 р.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді І.Я. Олендер
С.М. Кузьмич