19 червня 2012 р. Справа № 22525/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Укр - Петроль» до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги, -
В лютому 2010 року позивач приватне підприємство «Торговий дім «Укр - Петроль звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення вимоги № Ю 0082 У від 02.02.2010 року про сплату позивачем зобов'язання по сплаті боргу з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 201538,82 грн.; зобов'язати відповідача внести зміни у картку особового рахунку позивача, включивши до неї відповідно: 6500 грн. і 200000 грн. - суми оплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно платіжних доручень № 776 від 11.02.2009 року, № 764 від 09.02.2009 року і виключивши з неї зобов'язання зі сплати боргу з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 201538,82 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що ним було подано до обслуговуючого банку - товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Західінкомбанк» платіжні доручення № 764 від 09.02.2009р. на суму 200 000,00 грн. та № 776 від 11.02.2009р. на суму 6 500,00 грн. на перерахування до Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009р. Платіжні доручення були прийнятті банком до виконання, проте через неспроможність банку, тобто відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку, кошти до бюджету не перераховані, банком надіслано позивачу повідомлення про невиконання розрахункових документів. Позивач зазначає, що виконав зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в повному обсязі, а за невиконання доручень платника щодо перерахування страхових внесків відповідальність повинна нести банківська установа. Тому вважає дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ю 0082 У від 02.02.2010р. в сумі 201538,82 грн. неправомірними. Просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ю 0082 У від 02.02.2010р. в сумі 201538,82 грн. протиправними, скасувати зазначену вимогу та зобов'язати відповідача внести зміни у картку особового рахунку приватного підприємства «Торговий дім «Укр - Петроль».
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області № Ю 0082 У від 02.02.2010р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 201538,82 грн. визнано протиправною та скасовано. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
При винесенні такого рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Чинним законодавством передбачена відповідальність банків за несвоєчасне, з порушенням строків перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів, і на думку суду повинен нести відповідальність саме банк в даному випадку за ненадходження коштів, перерахованих ПП «ТД «Укр-Петроль» до Пенсійного фонду. Відповідно до п. 1.12. глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Націоналного банку України №22 від 21.04.2004р., банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансованим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України. Відповідальність банків перед платником при порушенні проведення переказу передбачена ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду до банків фінансові санкції, зокрема, за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду сум страхових внесків. Наведені вище норми закону та фактичні обставини справи дають підстави стверджувати, що позивачем виконано обов'язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, подано в банківську установу платіжні доручення на суму переказу в межах достатнього залишку коштів на розрахунковому рахунку для проведення такого переказу. Не перерахування коштів на рахунки Пенсійного фонду сталося з вини банку, у зв'язку з відсутністю коштів на його кореспондентському рахунку. Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що вимога відповідача № Ю 0082 У від 02.02.2010р. про сплату заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 201538,82 гривень підлягає до скасування.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі покликаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що твердження суду про те, що позивач належно виконав свої зобов'язання по сплаті страхових внесків, хоча кошти фактично не надійшли на рахунки Пенсійного фонду, вважаємо помилковим, оскільки, згідно п. 9 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Отже, беззаперечною умовою зарахування внесків є день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника, а в даному випадку банк надав повідомлення про невиконання розрахункового документа №764 від 9.02.2009 року та №776 від 11.02.2009 року. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги посилання відповідача на те, що постановою Правління Національного банку України від 12.02.2010р. № 64 «Про припинення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк» з 15 лютого 2010 року припинено тимчасову адміністрацію в банку та відновлено повноваження загальних зборів, наглядової ради та правління банку, про що було опубліковано оголошення в газеті «Голос України» №29 (4779) від 18 лютого 2010 року, відповідно до якого відповідальність за невиконання платіжного доручення (непроведення переказу коштів) несе повністю банк. Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» в частині скасування вимоги № Ю 0082 У від 02.02.2010 року про зобов'язання по сплаті боргу із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 201538,82 грн. є помилковим.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсії від страхового - стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.
Виключно Законом визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних коштів та інших джерел. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У відповідності до ст. 1 Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Пунктом 12 ст. 20 визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно п.п. 6 п. 2 ст. 17 вищезазначеного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи, згідно ч. 1 ст. 19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 20 Закону обчислення страхових внесків здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення), або які підтверджують нарахування (обчислення ) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. В ч.б ст.20 Закону передбачається, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
В силу норми ч. 1 ст. 5 Закону Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. До приведення законодавства України у відповідність із зазначеним Законом, закони України та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону ().
Згідно з п. 2 ст. 106 Закону та п. 8.1 розділу 8 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені цим Законом, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
Пунктом 3 ст. 106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Дані положення також чітко закріплені в п. 8.2 розділу 8 Інструкції, де зазначено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
П. 4 ст. 106 Закону передбачено, що вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно п.8.8. Інструкції, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
Пунктом 8.9. обумовлено, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Так в розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад, грудень 2009 року, які були подані ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» до управління Пенсійного фонду України позивачем були самостійно вказані та обраховані суми страхових внесків в п. З (п.3.1) (нарахування на фонд оплати праці 33.2%, 4%, 42%) - в розмірі 127833,83грн., 126627,86 грн. та п. 5 (утримання на фонд оплати праці 2%, 1-5%) - в розмірі 7782,24грн., 7675,41 грн. розділу І. Загальна ж сума страхових внесків (п.8 розрахунку), що підлягала сплаті до 21.12.2009р. становила - 135616,07 грн., до 20.01.2010р. становила - 134303,27 грн. в загальному підсумку - 269919,34 грн. Так як позивачем була здійснена часткова проплата в ромірі 68380,52 грн., то залишок боргу становив 201538,82 грн., на який і було сформовано вимогу відповідача про сплату боргу №Ю 0082 У від 02.02.2010 року.
Оскільки зазначена сума страхових внесків, яка була нарахована за відповідний місяць, не була повністю сплачена на протязі 20-денного терміну, то це в свою чергу призвело до порушення позивачем пенсійного законодавства, а зокрема, п.п. 6 п. 2 ст. 17 вищезазначеного Закону щодо зобов'язання страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Тому на підставі даних картки особового рахунку і було направлено до ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» вимогу відповідача про сплату боргу №Ю 0082 У від 02.02.2010 р. на 201538,82 грн.
Посилання суду першої інстанції на те, що платник податків (обов'язкових платежів) не може нести відповідальності за порушення строків перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів, що сталися із вини банків вважаємо безпідставним, так як п.п. 6 п. 2 ст. 17 вищезазначеного Закону визначено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» колегія суддів вважає помилковим, оскільки відносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2004 року, а інші закони та нормативно-правові акти України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, в силу п.16 розділу XV «Прикінцеві положення».
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позивач належно виконав свої зобов'язання по сплаті страхових внесків, хоча кошти фактично не надійшли на рахунки Пенсійного фонду, колегія суддів вважаємо помилковим, так як, згідно п. 9 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Отже, беззаперечною умовою зарахування внесків є день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника, а в даному випадку банк надав повідомлення про невиконання розрахункового документа №764 від 9.02.2009 року та №776 від 11.02.2009 року.
Також судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги того, що постановою Правління Національного банку України від 12.02.2010р. № 64 «Про припинення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк» з 15 лютого 2010 року припинено тимчасову адміністрацію в банку та відновлено повноваження загальних зборів, наглядової ради та правління банку, про що було опубліковано оголошення в газеті «Голос України» №29 (4779) від 18 лютого 2010 року, відповідно до якого відповідальність за невиконання платіжного доручення (непроведення переказу коштів) несе повністю банк.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову ПП «Торговий дім «Укр-Петроль» в частині скасування вимоги № Ю 0082 У від 02.02.2010 року про зобов'язання по сплаті боргу із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 201538,82 грн. є помилковим.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про сплату боргу № Ю 0082 У від 02.02.2010 р. на 201538,82 грн. була прийнята і застосована до позивача правомірно, у відповідності до діючого законодавства.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до 202 КАС України є підставами для її скасування та прийняття нової постанови.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2010 року у справі № 2а-590/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Торговий дім «Укр - Петроль» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя З.М. Матковська
суддя В.З. Улицький