27 червня 2012 р. Справа № 128197/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними і зобов'язання провести перерахунок пенсії,
22 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському району Івано-Франківської області (надалі - УПФ України в Рожнятівському районі) у перерахунку її пенсії по інвалідності згідно із ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) та зобов'язати відповідача починаючи з 01 січня 2005 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року здійснити йому, як інваліду IIІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перерахунок основної пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії виходячи з її розміру у 50 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2011 року, прийнятою у письмовому провадженні, вищевказаний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Рожнятівському районі щодо не проведення перерахунку пенсії позивачки відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII та зобов'язано відповідача починаючи з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року провести йому перерахунок і виплату державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Рожнятівському районі просить постанову у цій справі скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій, в тому числі пенсій, призначених згідно із Законом № 796-XII. Вказує на те, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а не Пенсійного фонду України. Стверджує, що пенсію позивачу правомірно було обчислено відповідно до положень ч.5 ст. 54 та ст. 67 Закону № 796-XII. Вважає, що при розрахунку розміру його пенсії необхідно керуватися насамперед постановами КМ України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, визнаний інвалідом ІIІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII має право на пенсію, не нижчу шести мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, розрахунок якої необхідно проводити виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідачем УПФ України в Рожнятівському районі неправомірно та всупереч зазначеному Закону № 796-XII здійснено розрахунок пенсії позивачки виходячи з розміру, установленого постановами Кабінету Міністрів України. Тому, з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсії позивача підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на підставі якого і має визначатися мінімальний розмір пенсії за віком.
Перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 по інвалідності згідно із ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII з урахуванням вимог ст. 99 КАС України необхідно провести починаючи з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та з 22травня 2008 року, виходячи з основної (державної) пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та визнаний інвалідом ІІI групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII має право на одержання пенсії, не нижчої шести мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст.ст. 50, 54 вищевказаного Закону та обмежено право на отримання спірної пенсії, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про підставність адміністративного позову ОСОБА_1 в частині покладення на УПФ України в Рожнятівському районі обов'язку провести перерахунок і виплату належної йому пенсії по інвалідності виходячи з положень ст. 54 Закону № 796-XII та правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
З урахуванням наведених норм, апеляційний суд приходить до переконання, що законодавством України Кабінету Міністрів України не надано повноважень щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або по встановленню в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати. Встановлюючи у постановах № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року вищезазначений суб'єкт владних повноважень вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати закріплені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-XII, є неправомірним і безпідставним.
Крім того, зі статті 54 Закону № 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії по інвалідності за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-XII.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачки повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова УПФ України в Рожнятівському районі у проведенні такого перерахунку у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.
Разом із тим, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачки за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 у частині вимог за період з 01.01.2005 року по 22.08.2010 року слід залишити без розгляду.
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачкою не наведено і судом не встановлено.
При цьому апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ними передбачено виплату за минулий час без обмежень будь-якими строками пенсії, яка нарахована, але не отримана з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, до якої спірна пенсія не належить.
За таких обставин та з урахуванням передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_1 про перерахунок пенсії підлягають задоволенню виключно починаючи з 22 серпня 2010 року.
Доводи апелянтів на в цілому законність прийнятої постанови не впливають та вищевказаних висновків суду не спростовують.
Разом із тим, відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції правильно встановив, що при зверненні до суду позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не навів поважних причин його пропуску.
Однак, при цьому він помилково прийняв рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог поза строком звернення до адміністративного суду, хоча в силу вимог ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 201 ч. 1 п. 1, 205, 207, 254 КАС України суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2011 року у справі № 2-а/0913/1025/11 змінити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області провести перерахунок її пенсії згідно із вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 року по 22.08.2010 року-- залишити без розгляду.
У іншій частині постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді О.М. Гінда
О.Б. Заверуха