ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/5963-2012 18.06.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
третя особа ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування у сумі 2 197, 33 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 03.01.2012 року;
від відповідача не з'явилися;
від третьої особи не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»про стягнення страхового відшкодування у сумі 2 197, 33 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.08.2010 року в Ворошиловському районі м. Донецька по пр-ту Мира, 9 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Деу, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП -ОСОБА_1 станом на момент даної ДТП була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року було порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП -гр. ОСОБА_1, та призначено до розгляду на 29.05.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2012 року подав частково витребувані ухвалою суду докази та заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 1 687, 33 грн., відмовляючись фактично від стягнення франшизи у розмірі 510, 00 грн., передбаченої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між відповідачем та третьою особою.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог. Так, розмір позовних вимог склав 1 687, 33 грн.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 29.05.2012 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 29.05.2012 року відкладено розгляд справи до 18.06.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2012 року подав витребувані судом докази, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 18.06.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили. При цьому, відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1947318.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки № 320 від 22.09.2010 року, виданої ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та постанови Куйбишевського районного суду м. Донецька від 13.09.2010 року по справі № 3-2525/10 0531 вбачається, що 18.08.2010 року біля 16 год. 40 хв. в Ворошиловському районі м. Донецька по пр-ту Мира, 9, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ, д/н НОМЕР_1, при руху заднім ходом скоїв зіткнення з автомобілем Деу, д/н НОМЕР_2. В наслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 13.09.2010 року по справі № 3-2525/10 0531 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Деу, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 089067-02-05-01-07 від 03.03.2010 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_3, за договором страхувальник.
Із матеріалів справи вбачається, що 27.08.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження (звіт № 1121 про оцінку транспортного засобу), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Деу, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 2 197, 33 грн.
Як вбачається із страхового акту № 4096-02 від 28.10.2009 року, Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»було вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 2 477, 50 грн.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 089067-02-05-01-07 від 03.03.2010 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 2 477, 50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 13343 від 28.10.2010 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Деу, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
В матеріалах справи наявний поліс № ВЕ / 0771252 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія»та гр. ОСОБА_1, відповідно до якого СТДВ «Гарантія»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу - автомобіль ВАЗ, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»виникло право вимоги до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування» та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, у розмірі 1 687, 33 грн. (2 197, 33 грн. мінус 510, 00 грн. франшизи), оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.
У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою щодо сплати страхового відшкодування № 7605 від 26.10.2011 року, що підтверджується наданим до справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 1544955.
Згідно п. п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Відповідно до п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ); у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
На підтвердження отримання СТДВ «Гарантія» заяви про страхове відшкодування із доданими до неї документами, позивач надав до позовних матеріалів повідомлення про вручення поштового відправлення № 1544955, відповідно до якого відповідачеві 31.10.2011 року були вручені зазначені документи.
Таким чином, відповідачу у термін до 30.01.2012 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.
Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У зв'язку із зазначеним, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 1 687, 33 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача. При цьому, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Подаючи позов, позивач просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 2 197, 33 грн. Однак, в судовому засіданні позивач відмовився від невірно нарахованої частини позовних вимог у розмірі 510, 00 грн. Тому, на позивача покладається обов'язок сплати судових витрат в частині вимог, від яких позивач відмовився; відповідачеві належить сплатити судові витрати в частині задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, оф. 13; ідентифікаційний код: 21130899) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО»(83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Постишева, буд. 60, сьомий поверх; ідентифікаційний код: 31650052) страхове відшкодування у розмірі 1 687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 33 коп. та судовий збір у сумі 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 94 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 25.06.12 р.