ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-55/5270-2012 14.06.12
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, м. Чортків (ідентифікаційний код 21154931)
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД", м.Київ (ідентифікаційний код 36715391)
про: стягнення 10 224,02 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явився
від Відповідача - ОСОБА_1 (за довіреністю №4 від 12.01.2012р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД, м. Чортків (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-К ЛТД", м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 224, 02 грн., а саме: 5 635, 86 грн. -сума основного боргу, 429, 32 грн. - пені, 84, 15 грн. -3% річних та 4 074, 69 грн. -штрафу.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 30.05.2012р.
30.05.2012р.від Позивача надійшов для залучення до матеріалів справи витяг ЄДРПОУ на Відповідача, чек поштового відправлення №3900 від 07.05.2012р. та копія листа та Акту звірки взаєморозрахунків у розрізі первинних документів.
В судовому засіданні 30.05.2012р. представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду. Суд задовольнив заявлене клопотання.
У судовому засідання було оголошено перерву до 14.06.2012р.
12.06.2012р. від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 8 224, 02 грн., а саме: 3 635, 86 грн. -сума основного боргу, 429, 32 грн. - пені, 84, 15 грн. -3% річних та 4 074, 69 грн. -штрафу. Крім того, Позивач просив суд розглянути справу без участі представника.
Оскільки зазначена заява Позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, господарський суд розглядає остаточні вимоги про стягнення з Відповідачів 8 224, 02 грн.
14.06.2012р. від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, останній зазначив, що станом на 14.06.2012р. сума боргу за поставлений товар у розмірі 5 635, 86 грн. сплачена Позивачу у повному обсязі. На підтвердження зазначеного Відповідач надав суду платіжне доручення №453 від 30.05.2012р. на суму 2 000,00 грн. та платіжне доручення №476 від 13.06.2012р. на суму 3 635, 86 грн.
В судовому засіданні 14.06.2012р. представник Відповідача заперечував проти нарахування штрафних санкцій.
Позивач в судове засідання, призначене на 14.06.2012р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено відміткою на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні, яка міститься в матеріалах справи.
Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем та Відповідачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем та Відповідачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Відповідача, суд
Між Позивачем (Фірма) та Відповідачем (Дистриб'ютор) був укладений Дистриб'юторський Договір №95/11-Д від 07.11.2011р. (надалі-Договір).
Згідно п. 2.1. Договору, Фірма на умовах, визначених даним Договором, постачає Товар Дистриб'ютору, а Дистриб'ютор здійснює його пряму дистрибуцію в межах цін та націнок, вказаних у прас-листах Фірми, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від Фірми Товару.
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціни на Товар, що продається за даним Договором, встановлюються в українських гривнях. Ціни на кожну партію Товару зазначаються в видаткових накладних, згідно чинного на дату відвантаження прас-листа.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата за кожну отриману партію Товару здійснюється Дистриб'ютором у безготівковій формі протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання Товару.
Як вбачається з п.6.3. Договору, у разі затримки оплати за Товар, Дистриб'ютор сплачує Фірмі пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше, ніж на 20 (двадцять) календарних днів Дистриб'ютор, окрім пені, сплачує Фірмі також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Нарахування пені та штрафу здійснюється до повного відшкодування збитків. Збитки стягуються в повному обсязі понад суми неустойки.
На виконання умов Договору, згідно видаткових накладних №ВН-100394 від 07.11.2011р., №ВН-100448 від 14.12.2011р. Відповідачу були передано у власність товар, на загальну суму 20 373, 48 грн.
На виконання зобов'язань по Договору Відповідачем було перераховану Позивачу 16 737, 62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №60 від 26.01.2012р., №268 від 02.04.2012р., №286 від 03.04.2012р. та №453 від 30.05.2012р. (оригінали яких знаходять в матеріалах справи).
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 16 737, 62 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 635, 86 грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в частині основного боргу у розмірі -3 635, 86 грн. та такими що підлягають задоволенню в повному обсягу, в частині нарахування пені, 3% річних та штрафу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем дистриб'юторський договір №95/11-д від 07.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 4.2. Договору, оплата за кожну отриману партію Товару здійснюється Дистриб'ютором у безготівковій формі протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання Товару.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору, Відповідачу було передано у власність товар, на загальну суму 20 373, 48 грн.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 635, 86 грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
Однак судом встановлено, що після порушення провадження у справі Відповідачем було повністю сплачено основну суму (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у розмірі 3 635, 86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 476 від 13.06.2012р. припинивши у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, та, відповідно -і існування предмету спору.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК, зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").
Враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 635,86 грн. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 429, 32 грн.
Відповідно до ч.2, 3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.
Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з п.6.3. Договору, у разі затримки оплати за Товар, Дистриб'ютор сплачує Фірмі пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше, ніж на 20 (двадцять) календарних днів Дистриб'ютор, окрім пені, сплачує Фірмі також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Нарахування пені та штрафу здійснюється до повного відшкодування збитків. Збитки стягуються в повному обсязі понад суми неустойки.
Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару більш ніж на 20 календарних днів, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 4 074, 69 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 13.04.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 84, 15 грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1.Припинити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»м.Київ (код ЄДРПОУ: 36715391) основного боргу у розмірі -3635,86 грн.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»м.Київ (код ЄДРПОУ: 36715391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД, м.Чортків (код ЄДРПОУ 21154931) пеню у розмірі -429,32 грн., штраф у розмірі -4 074,69 грн. та 3% річних у розмірі -84,15 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД»м.Київ (код ЄДРПОУ: 36715391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія»ЛТД, м.Чортків (код ЄДРПОУ 21154931) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 14.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 19.06.2012р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева