"19" червня 2012 р.Справа № 27-22/17-4000-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишева Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Будному О.В..
за участю представників сторін в судовому засіданні від 19.06.2012р.:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №21/17-168 від 02.02.2012р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 04.01.2012р.;
від третіх осіб: 1) Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації -ОСОБА_4, довіреність №89-04 від 12.01.2012р.;
2) Одеської обласної державної адміністрації -не з'явилися;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»
на рішення господарського суду Одеської області
від 07 травня 2012 року
по справі №27-22/17-4000-2011
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації
до відповідача: Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації
про стягнення 605620,22 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 19.06.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2012р. по справі №22-27/17-4000-2011 (колегія суддів: головуючий суддя -Невінгловська Ю.М., судді Гуляк Г.І. та Малярчук І.А.) позов ПАТ «Одесагаз»до КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 605620,22 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 125662,89 грн. основного боргу, 10000 грн. пені, 58856,92 грн. 3% річних, 117002,91грн. інфляційних, 25500 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті позову відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договорів від 01.01.2005р. №008233-Т-ТП на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, та від 01.02.2007р. №008233-КК-ТП на постачання та транспортування природного газу для потреб госпрозрахункових установ та організацій, внаслідок чого згідно з розрахунком позивача, станом на 12.04.2012р. за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожитий газ у сумі 125662,89 грн.. Наявність заборгованості відповідачем за поставлений позивачем газ стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 304097,50 грн. за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. з урахуванням здійснених відповідачем проплат, а також 3% річних у суму 58856,92 грн. та інфляційних у сумі 117002,91 грн.. Господарським судом першої інстанції перевірено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які складені позивачем, та вважає розрахунки позивача вірними та обґрунтованими. Між тим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, до того ж відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Проаналізувавши встановлені у справі обставини, ступінь та причини виниклого порушення зобов'язань, те, що відповідачем у справі є комунальне підприємство, яке зокрема, здійснює поставку теплової енергії населенню, а також відсутність в справі будь -яких доказів щодо наявності збитків у позивача, суд, керуючись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом на зменшення розміру пені, вважає за можливе та необхідне зменшити розмір стягуваної з відповідача пені з 304097,50 грн. до 10000,00 грн., що не суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПАТ «Одесагаз»з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012р. по справі №27-22/17-4000-2011 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 10000 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 304097,50 грн., решту рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції було безпідставно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу, який би свідчив про винятковість обставин застосування вищеназваних норм чинного законодавства. Відсутність вини відповідача у виникненні боргу, заборгованість населення , бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання, наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий фінансовий стан відповідача не являються підставами звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені. Також господарським судом не прийнято до уваги інтересів позивача.
18.06.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «Одесагаз»надійшла заява про залучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості ПАТ «Одесагаз»за спожитий природний газ перед постачальниками.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПАТ «Одесагаз», заслухавши представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.01.2005р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(облгаз) та КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»(замовник) укладено договір №008233-Т-ТП на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій (договір 1), предметом якого є надання послуг облгазом замовнику з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Умовами п. 2.6 договору 1 встановлено, що природний газ, який подається замовнику, вважається прийнятим по кількості -згідно з показаннями контрольно-вимірювальних приладів, а у випадку їх несправності -згідно з розрахунком.
Положеннями п. 3.2 договору 1 серед встановлено обов'язок замовника прийняти газ від облгазу в обсягах, зазначених у п. 2.1 даного договору, та забезпечити своєчасну оплату за газ.
Відповідно до п. 4.18 договору 1 прийом-передача газу, спожитого замовником у відповідному місяці, оформлюється актом прийому-передачі газу між облгазом і замовником, акти прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1 договору 1 визначено, що вартість природного газу, що постачається споживачам України підприємствами НАК «Нафтогаз України»визначається Постановами НКРЕ та Наказами НАК «Нафтогаз України».
Згідно з п.п. 5.1.2 договору 1, сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватись за нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК «Нафтогаз України»і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.
За п. 6.1 договору 1 оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється замовником грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок облгазу 260091552 в ОФ АКБ «Укргазбанк», МФО 328759, код ЄДРПОУ -03351208 протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому, перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок облгазу не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Умовами п.п. 6.1.4 договору 1 визначено, що при наявності заборгованості, облгаз зараховує кошти, які надійшли від замовника, як погашення заборгованості за газ, поставлений та протранспортований у минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному доручені призначення платежу.
Положеннями п.п. 7.1.2, 7.1.3 договору 1 встановлено, що замовник сплачує облгазу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, в який нараховувалась пеня, штраф та пеня нараховуються облгазом протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно до п. 11.1 договору 1, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2009р., а в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
11.01.2010р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(облгаз) та КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»(замовник) укладено додаткову угоду до договору №008233-Т-ТП від 01.01.2005р., в якій сторони дійшли згоди та вирішили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині транспортування і постачання газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
01.02.2007р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(облгаз) та КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»(замовник) укладено договір №008233-КК-ТП на постачання та транспортування природного газу для потреб госпрозрахункових установ та організацій (договір 2), предметом якого є транспортування, постачання та споживання природного газу.
Умовами п. 3.2 договору 2 встановлено обов'язок замовника прийняти газ від облгазу в обсягах, зазначених у п. 2.1 даного договору; забезпечити своєчасну оплату за газ.
Відповідно до п. 4.18 договору 2 прийом-передача газу, спожитого замовником у відповідному місяці, оформлюється актом прийому-передачі газу між облгазом і замовником, акти прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1 договору 2 визначено, що вартість природного газу, що постачається споживачам України підприємствами НАК «Нафтогаз України»визначається Постановами НКРЕ та Наказами НАК «Нафтогаз України».
Згідно з п. 5.3 договору 2 сторони домовились, що ціна на газ, вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК «Нафтогаз України»і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.
У відповідності до п. 6.1 договору 2 оплата за транспортування та постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок облгазу 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Умовами п.п. 6.1.2 договору 2 визначено, що в платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу, за наявності заборгованості у замовника, облгаз зараховує кошти, що надійшли від замовника, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному доручені призначення платежу.
Положеннями п. 7.2 договору 2 встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за постачання природного газу у строки, зазначені в п.п. 6.1, 6.1.1 даного договору, замовник сплачує на користь облгазу, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Умовами п.п. 7.2.2 договору 2 передбачено, що штраф та пеня нараховуються облгазом протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно до п. 11.1 договору 2 договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки та транспортування газу з моменту підписання до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
11.01.2010р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(облгаз) та КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»(замовник) укладено додаткову угоду до договору №008233-КК-ТП, за умовами якої сторони дійшли згоди та вирішили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині транспортування і постачання газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором №008233-Т-ТП протягом періоду з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. облгазом було поставлено замовнику газ на загальну суму 14538650,13 грн., між тим, замовник за фактично спожитий газ розрахувався частково, у зв'язку з чим станом на 01.09.2011р. у замовника утворилась заборгованість у сумі 8441199,80 грн..
За договором №008233-КК-ТП протягом періоду з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. облгазом було поставлено замовнику газ на загальну суму 549325,62 грн., між тим, замовник за фактично спожитий газ розрахувався частково, в зв'язку з чим станом на 01.09.2011р. у замовника утворилась заборгованість у сумі 69325,62 грн.
Неналежне виконання замовником умов договорів №008233-Т-ТП від 01.01.2005р. та 008233-КК-ТП від 01.02.2007р. щодо оплата замовником грошових коштів за споживання, постачання та транспортування природного газу протягом періоду з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. стало підставою для звернення ВАТ по газопостачанню та газифікації до господарського суду Одеської області з позовом до КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»про стягнення 9485074,00 грн., з яких 8268284,66 грн. -основна заборгованість, 707750,34 грн. -пеня, 138634,39 грн. -3% річних, 370404,61 грн. -інфляційні втрати.
13.04.2012р. ПАТ «Одесагаз»подало до господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив господарський суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 605620,22 грн., з яких 125662,89 грн. -основний борг, 304097,50 грн. -пеня, 58856,92 грн. -3% річних та 117002,91 грн. -інфляційні втрати.
07.05.2012р. до господарського суду Одеської області від КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»надійшла заява, в якій відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 125662,89 грн., просив суд в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір неустойки, нарахованої позивачем, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства та наявної кредиторської заборгованості у сумі 23251100 грн. станом на 01.04.2012р..
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договори на постачання та транспортування природного газу.
За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. ст. 275, 276 Господарського кодексу України предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором №008233-Т-ТП протягом періоду з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. облгазом було поставлено замовнику газ на загальну суму 14538650,13 грн., між тим, замовник за фактично спожитий газ розрахувався частково, у зв'язку з чим станом на 01.09.2011р. у замовника утворилась заборгованість у сумі 8441199,80 грн..
За договором №008233-КК-ТП протягом періоду з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. облгазом було поставлено замовнику газ на загальну суму 549325,62 грн., між тим, замовник за фактично спожитий газ розрахувався частково, в зв'язку з чим станом на 01.09.2011р. у замовника утворилась заборгованість у сумі 69325,62 грн.
Між тим, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»сплатило заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі 9679866,13 грн., внаслідок чого непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 125662,89 грн..
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Таким чином, господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу ПАТ «Одесагаз»про стягнення заборгованості у розмірі 125662,89 грн., оскільки вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, ПАТ «Одесагаз»просило господарський суд стягнути з відповідача 117002,91 грн. втрат від інфляції та 58856,92 грн. -3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, які складені позивачем, та встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних позивача відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача 117002,91 грн. втрат від інфляції та 58856,92 грн. 3% річних.
Крім того, ПАТ «Одесагаз»просило господарський суд стягнути з КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»пеню у розмірі 304097,50 грн..
Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені (304097,50 грн. за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат), складений позивачем, та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та обставинам справи, між тим, господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано застосовано п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшено розмір пені до 10000 грн..
Так, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд має право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду з врахуванням ступеню виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.
Як вбачається з матеріалів справи (арк. спр. 76-139 т. І), заборгованість КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго»перед ПАТ «Одесагаз»виникла у зв'язку з наявністю заборгованості держави з різниці в тарифах на послуги теплопостачання 2002-2010 років, які погашалися державою лише 2009-2011 роках. При цьому в матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем вартості поставленого природного газу грошовими коштами, в тому й числі по виконанню судових рішень, що свідчить про намагання комунального підприємства оплатити заборгованість з оплати вартості природного газу.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, ступінь та причини виниклого порушення зобов'язань, те, що відповідачем у справі є комунальне підприємство, яке зокрема, здійснює поставку теплової енергії населенню, а також відсутність в справі будь -яких доказів щодо наявності збитків у позивача, господарським судом першої інстанції цілком правомірно на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України зменшено розмір стягуваної з відповідача пені з 304097,50 грн. до 10000 грн..
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012р. по справі №22-27/17-4000-2011 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012р. по справі №22-27/17-4000-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 21.06.2012р..
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.