"14" червня 2012 р.Справа № 16-15/76-08-1663
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Бєляновського В.В.
Будішевської Л.О
при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2; ОСОБА_3 -по довіреності;
від відповідача -ОСОБА_4 -по довіреності;
від третьої особи -ОСОБА_5
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К"
на рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012р.
по справі №16-15/76-08-1663
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_5
про визначення та стягнення вартості частки майна
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.06.2012р.
У судовому засіданні 14.06.2012р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
У квітні 2008р. ОСОБА_2 (надалі -позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К" (надалі -відповідач, ТОВ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, про визначення вартості і стягнення належної позивачу частки майна Товариства; зобов'язання Товариства виплатити частину прибутку, одержаного товариством з 01.01.2008 р. по 15.04.2008 р.; зобов'язання Товариства внести зміни та доповнення до установчих документів та здійснити державну реєстрацію цих змін та доповнень.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що він 10.01.2008 р. звернувся до відповідача з заявою про вихід з 15.04.2008 р. зі складу учасників Товариства та вимогою про виділ в натурі належної йому частки в рухомому та нерухомому майні, але на момент пред'явлення позову відповідачем не було визначено та виділено частку позивача в майні товариства, що призвело до порушення корпоративних прав позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2010р. позов задоволено: визначено вартість частки майна ТОВ "Пол і К", що підлягає сплаті ОСОБА_2 у зв'язку з його виходом зі складу учасників вказаного Товариства, у розмірі 8687600 грн.; стягнуто з ТОВ "Пол і К" на користь ОСОБА_2 вартість частки майна ТОВ "Пол і К" у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства в сумі 8687600 грн.; стягнуто з ТОВ "Пол і К" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 грн.; стягнуто з ТОВ "Пол і К" до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 23800 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 р. у справі № 15/76-08-1663 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К" задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2010 у справі № 15/76-08-1663 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. прийнято справу до
провадження (суддя Желєзна С.П.) та призначено до розгляду, в подальшому ухвалою від 24.11.2011р. справу №16-15/76-08-1663 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Желєзна С.П., судді Рога Н.В. та Власова С.Г.
06.09.2010р. позивач надав суду пояснення по справі у зв'язку з необхідністю виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2010р., просивши призначити судово-оцінювальну експертизу майна товариства та з метою забезпечення позову накласти арешт на кошти і рахунки ТОВ „Пол і К", що знаходяться в обслуговуючих ТОВ банках, а також заборону на відчуження, надання в статутні фонди інших суб'єктів підприємницької діяльності, надання третім особам в заставу (іпотеку), лізинг, оренду, довірче управління, факторинг та укладання і здійснення інших угод відносно нерухомого майна, а саме: - нежитлові будівлі загальною площею 6028,3 кв.м, що складаються в цілому з літ. „Г", „Д", „Е" і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і К" ( 65012, м. Одеса, пров. Мукачевський, 5; код ЄДРПУ 25040391) на підставі свідоцтва про право власності САА № 444846 від 17 травня 2006р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 06.05.2006р. № 367, які значаться в іпотеці у гр-на ОСОБА_6
- нежитлові будівлі загальною площею 1288,9 кв.м. що в цілому складаються з нежилих будівель: літ. „А", „Б", „В", „Г", „Е", „Д", „Ж", відображених в технічному паспорті від 22.10.2004р., та які знаходяться в АДРЕСА_1 і належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальність „Пол і К" ( 65012, м. Одеса, пров. Мукачевський, 5; код ЄДРПУ 25040391) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 квітня 2005р., які значаться в іпотеці ДП „Трансшип".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. по справі №16-15/76-08-1663 було призначено комплексну судову оціночно -економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: визначити дійсну (ринкову) вартість всього майна, що належало ТОВ „Пол і К" станом на 15.04.2008р., в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових зобов'язань або поточних біологічних активів з урахуванням майнових зобов'язань ТОВ „Пол і К"; визначити вартість частки майна (активів та пасивів) ТОВ „Пол і К" станом на 15.04.2008р., що підлягає виплаті учасникові товариства ОСОБА_2 у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і К", пропорційно його частці у статутному капіталі даного товариства. Проведення комплексної судової оціночно -економічної експертизи доручено Київському науково -дослідному інституту судових експертиз (далі по тексту -Київський НДІСЕ), з покладенням на ОСОБА_2 витрат з проведення експертного дослідження. У зв'язку із призначенням судової експертизи провадження у даній справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. клопотання гр. ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову -задоволено частково; накладено арешт на нежитлові будівлі загальною площею 6028,3 кв. м., що складаються в цілому з літ. „Г", „Д", „Е" і знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і К" на підставі свідоцтва про право власності сер. САА № 444846 від 17.05.2006р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі № 16-15/76-08-1663 по суті; накладено арешт на нежитлові будівлі загальною площею 1288,9 кв.м., що в цілому складаються з нежилих будівель під літ. „А", „Б", „В", „Г", „Е", „Д", „Ж", і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і К" на підставі свідоцтва про право власності від 01.04.2005р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі №16 -15 / 76 -08 -1663 по суті; в частині клопотання гр. ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти і рахунки ТОВ „Пол і К", знаходяться в обслуговуючих товариство банках (за винятком права на здійснення обов'язкових та невідкладних платежів) -відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. про вжиття заходів забезпечення позову скасовано (пункти 1-3 резолютивної частини ухвали); у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
На виконання ухвали суду від 13.12.2010р. про призначення комплексної судової економічно-оціночної експертизи 14.09.2011р. до господарського суду надійшов висновок судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складений 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ, у зв'язку із чим провадження у даній справі було поновлено на підставі ухвали суду від 10.10.2011р.
Листом від 21.03.2011р. ОСОБА_2 повідомив суд першої інстанції, що після призначення експертизи загальними зборами ТОВ „Пол і К" від 22.03.2010р. протокол №1/10 (наряду з рішенням про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства та затвердження Статуту ТОВ „Пол і К" у новій редакції) прийняте рішення про виплату вартості належної частки ОСОБА_2 у майні товариства у розмірі 8 687 600грн. Прийняте зборами учасників ТОВ „Пол і К" від 22.03.2010р. рішення надає підстави для завершення розгляду справи шляхом укладення мирової угоди або для прийняття судом рішення відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України. Враховуючи викладене ОСОБА_2 просив поновити провадження у справі і розглянути питання щодо прийняття рішення без проведення експертизи про задоволення позову в рамках суми, визнаної відповідачем і визначеної рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Пол і К" у розмірі 8 687 600грн.
Під час розгляду справи №16-15/76-08-1663 місцевим господарським судом позовні вимоги ОСОБА_2 були неодноразово змінені та доповнені. Згідно із заявою від 19.10.2011р. позивач, посилаючись на висновок судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складений 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ, просив суд стягнути з відповідача вартість частки майна ТОВ „Пол і К", що підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв'язку із його виходом зі складу учасників цього товариства, в розмірі 10 285 350 грн., інфляційні витрати в сумі 2 131 634 грн., три відсотки річних в сумі 774 792 грн., а всього грошові кошти в загальній сумі 13 191 776 грн. Крім того, позивач просив суд в рахунок погашення названої суми заборгованості звернути стягнення на наступне майно, що належить ТОВ „Пол і К" на праві власності: нежилі будівлі загальною площею 1 288,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складаються з нежилих будівель під літ. „А", „Б", „В", „Г", „Е", „Ж"; нежилі будівлі та споруди загальною площею 6 028,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складаються з нежитлових будівель під літ. „Г" площею 1 276,1 кв.м., п'ятиповерхового будинку під літ. „Д" площею 2 344 кв.м., трьохповерхового будинку під літ. „Е" площею 2 408,2 кв.м.
Наведена редакція позовних вимог була прийнята до розгляду господарським судом.
Згідно із заявами від 01.12.2011р. (т. 21, а.с. 88) та від 09.04.2012р. (т. 22, а.с. 26) позивачем було збільшено розмір заявлених ним позовних вимог на суму нарахованих протягом періоду з 18.10.2011р. по 06.04.2012р. інфляційних втрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 231 269 грн., які не були прийнятті до розгляду господарським судом першої інстанції у зв'язку з неоплатою суми судового збору відповідно до суми, на яку збільшено позовні вимоги, про що зазначено в описовій частині оскарженого рішення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. провадження у справі
№16-15/76-08-1663 було зупинено та призначено за клопотанням ТОВ „Пол і К" по справі додаткову комплексну судову оціночно-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:
- Яка ринкова вартість всього майна товариства з обмеженою відповідальністю „Пол і
К", облікованого на його балансі станом на 15.04.2008р., в тому числі і того, яке не було предметом дослідження в ході проведення судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судової експертизи, результати якої відображені у висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15 від 31.08.2011р.
- Визначити ринкову вартість всього майна, в т.ч. об'єктів нерухомості та земельної
ділянки, що належало товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і К" станом на 15.04.2008р., із застосуванням витратного і дохідного методичних підходів та відповідних їм методів оцінки.
- Визначити ринкову вартість всього майна, в т.ч. об'єктів нерухомості та земельної
ділянки, що належало товариству з обмеженою відповідальністю „Пол і К" станом на 15.04.2008р., із застосуванням порівняльного методичного підходу (методу продажу аналогів), з використанням відомостей щодо пропозицій продажу подібних об'єктів та реальних цін аналогічного майна, які склались в результаті фактично укладених угод про їх купівлю-продаж.
- При проведенні додаткової комплексної судової оціночно-економічної експертизи
забезпечити участь експертів відповідних кваліфікацій, в тому числі економічної.
Проведення комплексної судової оціночно-економічної експертизи доручено Київському
науково-дослідному інституту судових експертиз; розрахунки за проведення експертизи покладено на ТОВ „Пол і К".
У зв'язку із неподанням витребуваних документів та невнесенням плати за проведення експертного дослідження Київський науково -дослідний інститут судових експертиз 27.03.2012р. повідомив про неможливість проведення призначеної по справі судової експертизи. Ухвалою господарського суду 02.04.2012р. провадження у справі №16-15/76-08-1663 поновлено.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. (головуючий суддя: Желєзна С.П., судді: Рога Н.В., Власова С.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ „Пол і К" на користь ОСОБА_2 вартість частки майна вказаного товариства в розмірі 10 285 350,00грн., інфляційні втрати в сумі 2 008 815,65грн., три відсотки річних в сумі 773 514,68грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 116,89 грн., витрати з оплати судових експертиз 22 938,80грн.;стягнуто з ОСОБА_2 до державного бюджету України недоплачене державне мито в сумі 23 800,00 грн.; в решті позову відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ „Пол і К" на користь ОСОБА_2 вартості частки майна ТОВ „Пол і К", що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з його виходом з цього товариства, в розмірі 10 285 350 грн., інфляційних витрат в сумі 2 008 815,65 грн. та трьох відсотків річних в сумі 773 514,68 грн. відповідно до ст.ст. 1, 6, 7, 50 ЗУ „Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р.), ст.ст. 3, 4 ЗУ „Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 15.05.2003р.), ст.ст. 10, 12, 54 ЗУ „Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст.ст. 11 -13, 116, 148, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 66, 139, 167 ГК України. В решті заявлених позовних відмовлено відповідно до ст.ст. 15, 16, 148 ЦК України, ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст. 121 ГПК України.
Рішення суду вмотивовано наступним: за приписами ст.148 ЦК України, ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства", п.28 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, п.3.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 (з наступними змінами та доповненнями), яке було чинне на час волевиявлення ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ „Пол і К" законодавства, так і положеннями нової редакції статуту цього господарського товариства, передбачено можливість вільного виходу учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю в будь-який час, незалежно від волі інших учасників, на власний розсуд. ОСОБА_2 вийшов зі складу товариства 15.04.2008р., що підтверджено самим ОСОБА_2 та постановою ОАГС від 01.06.2011р. по справі №3/17-493-2011 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Пол і К" про оскарження рішень загальних зборів товариства, де встановлено, що позивач вийшов зі складу учасників названого товариства саме з 15.04.2008р. На підставі ч.2 ст.148, ч.2 ст. 509, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.54 ЗУ „Про господарські товариства" у ТОВ „Пол і К" виник кореспондуючий правам позивача обов'язок виплатити на його користь вартість частки майна товариства, що пропорційна долі позивача у статутному капіталі, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди про інший порядок виконання відповідачем даного зобов'язання. Відповідно до ст. 12 ЗУ „Про господарські товариства", ст.66, 139 ГК України, п.3.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (з наступними змінами та доповненнями), п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92), п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. N 242), п.п. 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. N 87, учасник товариства вправі вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової), а не балансової вартості майна товариства, на момент його виходу зі складу учасників. При цьому, до складу майна товариства входять всі види його майнових активів, як-то основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, а власним капіталом товариства є частина в його активах, зменшена на суму його зобов'язань. ТОВ „Пол і К" не було сплачено вартість проведення призначеної по справі додаткової судової експертизи та не було надано необхідних для проведення експертного дослідження документів, товариство не скористалось наданої йому законом та судом можливістю надання додаткових документів та доказів по справі на підтвердження власної правової позиції, а тому твердження відповідача про неповноту висновку судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу № 1576/11-15, складеного 31.08.2011р. комісією експертів Київського НДІСЕ є хибними та необґрунтованими. Висновок експертизи № 1576/11-15 від 31.08.2011р. є належним та допустимим доказом на підтвердження вартості частки майна ТОВ „Пол і К", що підлягає виплаті на користь ОСОБА_2 у зв'язку із його виходом зі складу учасників цього товариства, отже вартість майна ТОВ „Пол і К" пропорційна долі позивача у статутному капіталі, що підлягає виплаті на користь останнього у зв'язку із його виходом зі складу учасників товариства, складає 10 285 350 грн. Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ „Пол і К" не було здійснено виплату на користь ОСОБА_2 вартості майна товариства пропорційно розміру долі позивача у статутному капіталі в строк до 12 місяців з дня виходу позивача зі складу учасників, тобто до 15.04.2009р., чим були порушені зобов'язання, які покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" у зв'язку із виходом із його складу учасника.
При здійснені розрахунку втрат від інфляції в сумі 2 131 634 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з виплати частки майна учаснику товариства Дорожкіним В.В, було допущено помилку, що полягала у здійсненні розрахунку інфляційних втрат шляхом щомісячного індексування вже проіндексованої на індекс інфляції суми боргу за кожний попередній місяць. У зв'язку з чим судом першої інстанції з урахуванням рекомендацій листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., розмір інфляційних на суму боргу відповідача протягом періоду з травня 2009р. по вересень 2011р., як то зазначено у здійсненому ОСОБА_2 розрахунку, повинен становити 2 008 815,65 грн., а саме:10 285 350 * 1,1953084391 (зведений індекс інфляції протягом періоду з травня 2009р. по вересень 2011р.) -10 285 350 = 2 008 815,65 грн. Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Пол і К" інфляційних втрат, нарахованих за невиконання останнім зобов'язання з виплати частки вартості майна товариства учаснику, що вибув, задоволені частково на суму 2 008 815,65 грн.
Крім того, позивачем допущено помилки при нарахуванні 3% річних станом на 17.10.2011р. у сумі 774 792,02грн. Так, позивачем невірно визначено, що кількість днів прострочення спірного грошового зобов'язання відповідача станом на 17.10.2011р. складає 914 днів, адже ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку, протягом якого триває порушення вищезазначеного грошового зобов'язання ТОВ „Пол і К", розпочався з 16.04.2009р., тобто з наступного дня від останнього дня строку для виконання відповідачем обов'язку виплати ОСОБА_2 належної йому частки у майні ТОВ „Пол і К". У зв'язку з викладеним, станом на 17.10.2011р. кількість днів простроченого грошового зобов'язання з боку відповідача складає 915 днів. Необґрунтовано визначено у здійсненому розрахунку, що кількість днів у календарних роках, протягом яких триває порушення спірного грошового зобов'язання, складає 364 дня. За таких обставин, станом на 17.10.2011р. правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах визначено: 10 285 350 грн. * 915 днів * 0,03 / 365 днів = 773 514,68 грн.; вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Пол і К" 3% річних задоволені частково на суму 773 514,68 грн.
ОСОБА_2 не було визначено правового обґрунтування позовних вимог в частині звернення стягнення на належне ТОВ „Пол і К" майно в рахунок погашення спірної суми заборгованості. Так, захист порушених корпоративних прав учасника, що вибув, на одержання частини вартості майна ТОВ, пропорційної розміру внеску до статутного капіталу, може здійснюватись шляхом присудження до стягнення вартості цієї частини майна, або виключно за домовленістю із товариством -переданням майна товариства в натурі, якщо інший порядок виплати не передбачений статутом. В матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами по справі згоди щодо передачі належного ТОВ „Пол і К" майна в натурі в якості виплати частки майна товариства на користь ОСОБА_2, а новою редакцією статуту ТОВ „Пол і К" спеціальний порядок виплати учаснику, що вибув, частки майна товариства, пропорційній розміру внеску до статутного капіталу, не передбачений. Єдиним законодавчо можливим способом захисту порушених корпоративних прав позивача є саме примусове стягнення вартості частки майна ТОВ „Пол і К", що підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв'язку з його виходом із складу учасників товариства, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині судом першої інстанції відмовлено.
Крім того, в описовій частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про судовий збір" та п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. № 01-061175/2011 „Про Закон України "Про судовий збір" у господарського суду відсутні підстави для прийняття до розгляду заяв ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог, що були подані до суду після набрання чинності Законом України „Про судовий збір", тобто після 01.11.2011р., при відсутності доказів оплати суми судового збору, а тому судом першої інстанції як остаточні розглядались позовні вимоги ОСОБА_2, викладені у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 19.10.2011р.
Крім того, у п. 3 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.2011р. ОСОБА_2 було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Пол і К", що перебувають на його розрахункових рахунках, а також на належне відповідачу нерухоме майно: нежилі будівлі загальною площею 1 288,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1; нежилі будівлі та споруди загальною площею 6 028,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з тих підстав, що вжиття господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на майно та грошові кошти, належні відповідачеві, положеннями чинного процесуального закону не передбачено. ОСОБА_2 не було надано суду будь-яких доказів, підтверджуючих наявність обставин, які можуть зробити неможливим виконанням рішення суду по справі у випадку задоволення позову, як-то доказів, підтверджуючих виявлення з боку ТОВ „Пол і К" наміру на відчуження належного йому майна з метою уникнення майнової відповідальності та невиконання зобов'язань перед позивачем.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Пол і К" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення, виходячи з повноважень, передбачених ст.99 ГПК України, - повторно призначити по цій справі комплексну судову оціночно-економічну експертизу, в межах тих питань, які були поставлені перед експертами згідно з ухвалою господарського суду першої інстанції від 05.12.2011р., з зупиненням провадження у справі. Після проведення судової експертизи та поновлення провадження у справі -прийняти нове рішення у справі, оцінивши обставини справи та наявні докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.43 ГПК України.
Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги скаржник мотивує наступним: суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що сторони у судове 09.04.2012р. у якому було проголошено вступну та резолютивну частину, яке було призначене на 12:20, з'явились після закінчення цього засідання, але в той же день, 09.04.2011р. об 11:30, було призначене засідання по іншій справі за участю тих самих сторін - №34/137-10-4389 (суддя Фаєр Ю.Г.), на якому були присутні усі учасники, яке закінчилось об 12:45. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на приписи ст.75 ГПК України, але наявних матеріалів справи якраз і недостатньо для прийняття об'єктивного і справедливого рішення в цій справі, оскільки єдиним покладеним в основу рішення, доказом розміру грошового стягнення з ТОВ „Пол і К" є висновок судової експертизи №1576/11-15 від 31.08.2011р., щодо якого відповідач має певні заперечення, з якими погодився і господарський суд, призначивши додаткову судову експертизу ухвалою від 05.12.2011р. ТОВ „Пол і К" було безпідставно звинувачено в затягуванні процесу, адже ТОВ „Пол і К" було надіслано на ім'я зам. директора Київського НДІСЕ Рувіна О.Г. листа від 22.02.2012р. вих.№20/1, в якому були надані пояснення та відповіді на всі 6 пунктів клопотання (Київського НДІСЕ про надання додаткових документів для експертного дослідження та рахунку на сплату вартості додаткової експертизи), а також гарантовано оплату проведення експертизи згідно з рахунком №4178/12/175/42 в першій декаді квітня 2012р. ТОВ „Пол і К" визнає право ОСОБА_2 на одержання ним, як колишнім учасником товариства, вартості його частки в майні товариства та розуміє свій обов'язок щодо необхідності сплати коштів на його користь, не погоджується з оскаржуваним рішення лише з огляду на те, що це рішення є необґрунтованим в частині визначення розміру вартості частки, оскільки встановлена оскаржуваним рішенням суду сума стягнення базується на єдиному доказі - на висновку судової оціночної експертизи, який не є неповним, безумовним, бездоганним та правильним. Проаналізувавши та співставивши ухвалу господарського суду від 05.12.2011р. та оскаржуване рішення від 09.04.2012р., скаржник зазначає, що правові позиції суду щодо повноти, достовірності, належності та допустимості такого доказу, як висновок судової експертизи з оцінки цілісного майнового комплексу №1576/11-15 від 31.08.2011р. є непослідовними та прямо суперечать одна одній. Відносно зміни своєї правової позиції (яка протилежна попередній, відображеній в ухвалі від 05.12.2011р.) суд не навів в оскаржуваному рішенні жодного пояснення цьому та належного обґрунтування, окрім звинувачення відповідача у штучному затягуванні судового процесу.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012р. апеляційну
скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду; зобов'язано скаржника письмово уточнити прохальну частину апеляційної скарги щодо оспорюваної суми та доплатити судовий збір відповідно до уточненої суми згідно вимог ЗУ „Про судовий збір", докази надати суду апеляційної інстанції у строк до 29.05.2012р.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає таке. Апеляційна скарга ТОВ „Пол і К" прийнята апеляційним судом без сплати судового збору у розмірі, який повинен згідно з п.4 ч.2 ст.4 ЗУ „Про судовий збір", а саме -32 820грн., тоді як сплачено -536,50грн., що є порушення ст.98 ГПК України. З оскаржуваного рішення вбачається та підтверджено в апеляційній скарзі, що сторони та їх представники були заздалегідь і належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання. Про неможливість явки у судове засідання з поважних причин ТОВ „Пол і К" не повідомили, клопотань про обов'язковий розгляд справи за їх участю, про надання або витребування додаткових доказів не заявили. ОСОБА_2 було зроблено запит про надання інформації до Київського НДІСЕ щодо отримання і розгляду листа від 22.02.2012р. вих.№20/1, який було надіслано ТОВ „Пол і К". З отриманої відповіді за №Д-98-07-з від 07.05.2012р. вбачається, що до Київського НДІСЕ судових експертиз вказаний лист ТОВ „Пол і К" не надходив. Крім того, Київське НДІСЕ роз'яснило, що відповідно до постанов КМУ №804 від 27.07.2011р. та №710 від 01.07.1996р. надання відстрочки оплати послуг регламентом не передбачене. Заступник директора ТОВ „Пол і К" Кузін О.Ф. згідно статуту товариства і довіреності не має повноважень на розпорядження фінансовими ресурсами товариства та надавати будь-які гарантії платежів від імені товариства. ТОВ „Пол і К" не вперше надає у судову справу письмові докази які не відповідають дійсності, так а.с. 110-111 т.2 знаходиться лист ТОВ „Пол і К" за підписом директора ОСОБА_5, яким до справи надані належним чином засвідчені копії підробних протоколів зборів учасників товариства №7 від03.03.2006р. та №9 віл 22.05.2006р., рішення яких визнано 22.08.2011р. не дійсними господарським судом Одеської області по справі №30-35-19-17-15/03-09-3. ТОВ „Пол і К" повністю погодилось з постановленими судом на розгляд експертів питаннями і не ставили перед експертами якихось своїх вимог, не заявляли клопотань щодо витребування для експертних досліджень додаткових документів чи відомостей. При заявлені клопотання, у судовому засіданні 26.10.2011р., про виклик усіх трьох експертів Київського НДІСЕ відповідач не надав суду навіть перелік питань. До виконання експертизи було залучено експерта, який має вищу будівельно-технічну освіту, вищу юридичну освіту, середню економічну освіту та експертну кваліфікацію за спеціальністю 16.1 „Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів". Незважаючи на те, що клопотання ТОВ „Пол і К" не було належним чином обґрунтоване і не містило доказів хибності висновку судової експертизи, колегія суддів господарського суду ухвалою від 05.12.2011р. задовольнила клопотання відповідача і призначила додаткову комплексу судову оціночно-економічну експертизу. На експертів було безпідставно покладено визначення дійсної ринкової вартості всього майна ТОВ „Пол і К" (оборотних активів, у тому числі виробничих запасів, готової продукції, дебіторської заборгованості), що не відповідає п.3.7 рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007р. №04-5/14. Інвентаризація майна ТОВ „Пол і К" станом на 15.04.2008р. не проводилась, а за останні 4 роки ТОВ „Пол і К" розпродало все своє майно, у зв'язку з чим відсутня можливість встановити повний перелік майна, що становило оборотні активи, їх технічний стан та ціну придбання, балансову вартість. ТОВ „Пол і К" не було сплачено проведення додаткової експертизи і не надано затребувані експертами Київського НДІСЕ за №175/12-42 від 13.02.2012р. додаткові матеріали. Апеляційна скарга побудована на суб'єктивних тлумаченнях мотивувальних висновків суду, загальних міркуваннях та голослівних ствердженнях про неповноту та неправильність висновків експертизи, не містить жодного доведеного доказу , що експерти діяли поза рамками встановлених методик або допустили якісь помилки в своїх розрахунках, проявили упередженість або односторонність.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ „Пол і К" подало доповнення до апеляційної скарги, в якому просило виходячи з повноважень апеляційної інстанції призначити у відповідності з ст.ст. 41, 42 ГПК України у справі повторно судову комплексну оціночно-економічну експертизу з зупиненням провадження у справі на час її виконання ,проведення експертизи доручити будь-якій незалежній експертній установі, крім Київського НДІСЕ та Одеського НДІСЕ. Скаржником запропоновано перелік питань для проведення судової експертизи повторно та викладено прохання після отримання висновку повторної судової експертизи скасувати повністю рішення від 09.04.2012р. та прийняти нове рішення, оцінивши наявні докази разом з висновком повторної експертизи. Клопотання про призначення повторної експертизи обґрунтовано наявністю підстав для недовіри експертам Київського НДІСЕ, які не з'явились двічі на виклик суду для дачі пояснень за своїм висновком, незважаючи на оцінку цього висновку судом в ухвалі від 05.12.2011р., експерти своїм листом підтвердили його правильність, що свідчить про відмінність в позиції суду та експертів в питанні оцінки висновку експертизи .
Щодо Одеського НДІСЕ, то цій експертній установі не доцільно доручати проведення повторної експертизи, оскільки позивач в 2010р. заперечував проти проведення експертизи цією установою.
У судовому засіданні 29.05.2012р. ТОВ „Пол і К" надало додаткові пояснення до апеляційної скарги та квитанції про сплату судового збору згідно вимог ухвали апеляційного суду від 26.04.2012р.
В свою чергу, 11.06.2012р. ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про забезпечення позовних вимог та забезпечення виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2012року, в якій просив: накласти арешт на нерухоме майно ТОВ „Пол і К" (без припинення виробничої діяльності цього товариства), а саме на: нежитлові будівлі, загальною площею 1 288,9кв.м., що в цілому складаються з нежилих будівель літ. „А", „Б", „В", „Г", „Е", „Ж", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлові будівлі літ. „Г" -двоповерховий будинок загальною площею 1276,1кв.м., літ. „Д" -п'ятиповерховий будинок загальною площею 2344,0кв.м., літ. „Е" -трьохповерховий будинок загальною площею 2408,2кв.м., всього по літерам „Г", „Д", „Е" -6028,3кв.м., від якого в подальшому відмовився.
У судовому засіданні 29.05.2012р. колегією суддів розглянуто та відхилено клопотання ОСОБА_2 про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв'язку з неоплатою скаржником повної суми судового збору за подання апеляційної скарги, яка на думку позивача повинна складати 50 відсотків від максимальної ставки судового збору, тобто 32190грн.
Судова колегія при цьому виходила з вимог апеляційної скарги в частині результатів вирішення спору за наслідками скасування, як того вимагає скаржник, оскарженого рішення, та обставини сплати ТОВ „Пол і К" судового збору у сумі, що складає 50 відсотків від суми стягнутого державного мита за рішенням господарського суду від 09.04.2012р. (50 відсотків від 25550грн.)
У судовому засідання 14.06.2012р. позивач та його представник відкликали своє клопотання про забезпечення позову та не наполягали на задоволенні повторно заявленого клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду з мотивів неповної сплати скаржником суми судового збору.
Розглядаючи у судовому засіданні апеляційного господарського суду 14.06.2012р. клопотання ТОВ „Пол і К" (уточнене) про призначення судом апеляційної інстанції повторної судової комплексної оціночно-економічної експертизи, проти задоволення якого заперечує позивач, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ст. 42 ГПК України та п.15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи", повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Як вбачається з матеріалів справи та відображено в описовій частині постанови апеляційного господарського суду, підстави клопотання про призначення повторної експертизи повністю співпадають з мотивами, з яких ТОВ „Пол і К" клопотав перед судом першої інстанції про призначення додаткової судової експертизи. Остання не була проведена внаслідок бездіяльності самого відповідача, який не сплатив виставлений експертною установою рахунок (вартість проведення експертизи) та не подав додаткові документи, витребувані експертами, що в суді апеляційної інстанції скаржником не було спростовано. При цьому слід відхилити посилання ТОВ „Пол і К" на направлення до Київського НДІСЕ листа від 22.02.2011р. з гарантією оплати додаткової експертизи у першій декаді квітня 2011р. як такі, що не спричиняють зворотних висновків про непроведення експертизи з вини самого відповідача.
За таких обставин, при наявності висновку судової експертизи №1576/11-15 від 31.08.2011р., призначеної судом першої інстанції ухвалою від 13.12.2010р. та враховуючи, що ТОВ „Пол і К" використало в суді першої інстанції своє право заявити клопотання про призначення додаткової судової експертизи, яке було задоволено судом, колегія суддів вважає, що клопотання про призначення судом апеляційної інстанції з тих же питань повторної судової експертизи спрямовано на одержання нових доказів по справі, неможливість подання яких суду першої інстанції не обумовлена будь-якими поважними причинами, натомість, спричинена бездіяльністю ТОВ „Пол і К".
Також колегія суддів вважає, що відсутні підстави для призначення судом апеляційної інстанції саме повторної експертизи за клопотанням ТОВ „Пол і К", позаяк Київським НДІСЕ у висновку від 31.08.2011р. надані відповіді по суті постановлених на вирішення експертизи питань, очевидність необґрунтованості цього висновку, порушення порядку призначення та проведення судової експертизи, невідповідність висновку іншим матеріалам справи з останніх не вбачається та ТОВ „Пол і К" не обґрунтована.
Також висновок експертизи не викликає сумнівів у його правильності при дослідженні мотивів, з яких ТОВ „Пол і К" наголошує зворотнє, позаяк усі заперечення в цій частині відповідача стосуються виключно методичних підходів та методів оцінки, застосування яких є компетенцією та прерогативою судових експертів, що узгоджується із змістом п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта).
Заслуговують на увагу та врахування також і доводи позивача, котрий заперечує проти задоволення клопотання з підстав, викладених в письмових запереченнях від 13.06.2012р., адресованих суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо потенційної можливості безпідставного затягування розгляду справи у зв'язку з призначенням ще однієї експертизи, коли в справі вже проведено п'ять судових експертиз з одного й того ж питання.
Колегія суддів бере до уваги також загальну тривалість розгляду цієї справи (4 роки), предмет спору, беззаперечне право ОСОБА_2 на розгляд його справи впродовж розумного строку згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розгорнуте обґрунтування ОСОБА_2 безпідставності заявленого ТОВ „Пол і К" клопотання про призначення повторної судової комплексної оціночно-економічної експертизи, підтримане його представником в засіданні апеляційного господарського суду 14.06.2012р., у сукупності з поясненнями, який надав ОСОБА_5 як директор ТОВ „Пол і К" (пояснивши, що учасник ОСОБА_2 при виході з ТОВ одержав більшу частину бізнесу і більше нічого від ТОВ не повинен отримати) остаточно переконали колегію суддів у необхідності відхилення клопотання ТОВ „Пол і К" про призначення у справі №16-15/76-08-1663 повторної судової експертизи.
У судовому засіданні 14.06.2012р. представник ОСОБА_2 та позивач проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення від 09.04.2012р. заперечували з підстав законності та обґрунтованості рішення.
Представник ТОВ „Пол і К" та третя особа просили оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю визначеної позивачем вартості належної йому частки майна, що підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
З аналізу статутних положень ТОВ „Пол і К" вбачається, що ними не врегульовано порядок визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті учаснику, що виходить із складу товариства.
Відповідно до рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", викладених в п. 3.7, відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).
Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 був учасником ТОВ „Пол і К" з часткою 50% у статутному капіталі ТОВ, інші 50% частки у статутному капіталі ТОВ належали ОСОБА_5 (третя особа по справі).
Також матеріалами справи підтверджується, визнається сторонами та встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №3/17-493-2011 від 01.06.2011р., що ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників ТОВ „Пол і К" з 15.04.2008р., що обґрунтовано взято до уваги господарським судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення з приведенням ґрунтовного юридичного аналізу фактичних обставин справи в контексті положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Встановивши, що після виходу позивача зі складу учасників ТОВ на його вимогу у встановлений ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" строк позивачу не була виплачена вартість частини майна ТОВ, пропорційна його частці у статутному капіталі, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що права ОСОБА_2, визначені ст. 54 Закону, були порушені ТОВ ,що є підставою для їх захисту судом у спосіб ,встановлений законом.
Дослідивши зміст ст. 12 ЗУ „Про господарські товариства", ст.ст. 139,66 ГК України, та врахувавши роз'яснення пункту 3.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р. №04-5/14, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що учасник товариства вправі вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової), а не балансової вартості майна товариства, на момент його виходу зі складу учасників. При цьому, до складу майна товариства входять всі види його майнових активів, як-то основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, а власним капіталом товариства є частина в його активах, зменшена на суму його зобов'язань.
Призначивши у справі комплексну судову оціночно-економічну експертизу, суд першої інстанції у відповідності із ст. 43 ГПК України надав вірну юридичну оцінку висновку №1576/11-15 від 31.08.2011р. Київського НДІСЕ, як належному та допустимому доказу по справі, зазначивши, що це остаточна оцінка цього доказу, яка може бути надана виключно в судовому рішенні, яким спір вирішується по суті. Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що підставність тверджень ТОВ „Пол і К" про неповноту та неясність цього висновку спростована його ж власною бездіяльністю у вигляді невчинення будь-яких дій, спрямованих на забезпечення проведення додаткової судової експертизи за ухвалою від 05.12.2011р.
Оскільки висновком Київського НДІСЕ від 31.08.2011р. було визначено саме ринкову вартість належних ТОВ основних фондів станом на 15.04.2008р., а також враховано від'ємне значення балансу ТОВ станом на 15.04.2008р., обґрунтованим та законним є висновок суду першої інстанції, що вартість майна ТОВ пропорційна частці позивача у статутному капіталі, що підлягає виплаті на користь останнього у зв'язку з виходом з ТОВ, складає 10 285 350грн.
На законних підставах, встановлених ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства", суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 10 285 350грн. вартості частки майна ТОВ, пропорційну частці позивача у статутному капіталі, при цьому дослідивши питання щодо дати набуття ОСОБА_2 права вимоги сплати цих коштів в судовому порядку. Цією датою є 15.04.2009р. та оскільки до її настання розрахунок не відбувся, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення ТОВ „Пол і К" грошових зобов'язань та можливість застосування положення ст. 625 ЦК України до розрахунку грошового боргу, що підлягає стягненню з відповідача.
За розрахунком місцевого господарського суду, з обґрунтованістю якого погоджується судова колегія та проти якого не заперечує позивач, станом на 17.10.2011р. за період з травня 2009р. по вересень 2011р. розмір інфляційних втрат (збитків) на суму 10 285 350грн. боргу ТОВ становить 2 008 815,65грн.
Аналогічно, розраховані судом 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України з 16.04.2009р. по 17.10.2011р. складають 773 514,68грн.
Виходячи з положень ст.ст. 617,625 ЦК України та здійснених розрахунків суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення грошових вимог ОСОБА_2 і стягнення з ТОВ „Пол і К" на його користь 13 067 680,33грн. вартості частки майна ТОВ „Пол і К", яка підлягає виплаті позивачу у зв'язку з виходом з 15.04.2008р. зі складу учасників ТОВ.
Колегія суддів також повністю погоджується з обґрунтованістю та законністю відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимог про звернення стягнення на належне ТОВ „Пол і К" майно в рахунок погашення суми боргу та застосуванням судом положень ст.ст. 15, 16, 148 ЦК України та ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства" в обґрунтування цього висновку.
За результатами вирішення спору та з дотриманням норм ст.ст. 44, 46, 49 ГПК України, ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито" суд першої інстанції правильно розподілив між сторонами судові витрати у справі, стягнувши з позивача до Державного бюджету України 23 800грн. недоплаченого державного мита.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до спростування правильності врахування судом висновку судової експертизи, якою визначена вартість частки майна ТОВ, що підлягає виплаті позивачу, в свої основі ці доводи не свідчать про можливість відхилення висновку судової експертизи судом, за правилами оцінки висновку судової експертизи (ст.ст. 42, 43 ГПК України) у сукупності з іншими доказами по справі місцевий господарський суд надав йому вірну юридичну оцінку, отже ці доводи не спроможні слугувати підставою для скасування оскарженого рішення, яким на законних підставах та у відповідності з фактичними обставинами справи вирішено спір та частково задоволено позов ОСОБА_2
Доводи скаржника стосовно порушення судом норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи в судовому засіданні 09.04.2012р. за відсутністю сторін не знаходять об'єктивного підтвердження матеріалами справи, учасники процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, чого не заперечують, та ТОВ „Пол і К" не заявило будь-які клопотання, які б могли стати підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване, апеляційна скарга ТОВ „Пол і К" -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. по справі №16-15/76-08-1663 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя Л.О. Будішевська