01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
20.06.2012 № 5011-26/463-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
при секретарі: Рибарук М.М.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2 - дов. №7485-14 від 02.04.2012р.;
відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 01.01.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)
на рішення Господарського суду міста Києва
від 01.03.2012р.
у справі №5011-26/463-2012 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)
до Відкритого акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13062"
про стягнення 17 620,78 грн.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" (далі - відповідач) 17 620,78 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 2 000,00 грн. судових витрат по сплаті вартості наданої правової допомоги.
Відповідач заперечував проти позовних вимог і просив відмовити в їх задоволенні, зазначаючи про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, встановлений в ст. 257 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі №5011-26/463-2012 в позові було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі №5011-26/463-2012 та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини справи щодо поважності пропуску строку позовної давності, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 264, 267, 1191 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2012р.
05.06.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 06.06.2012р.
Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання представника позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.06.2012р.
В судовому засіданні 20.06.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі №5011-26/463-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні 20.06.2012р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.10.2008р. на вул. Деміївській, 43 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки „ГАЗ" (д.н. НОМЕР_1), належного на праві власності відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки "Мерседес" (д.н. НОМЕР_2), належного на праві власності ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_6 (довідка ДАІ - том справи - 1, аркуш справи - 11).
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2008р. у справі №3-42644/08 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п.10.2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 15).
Внаслідок ДТП автомобілю марки "Мерседес" (д.н. НОМЕР_2) були завдані механічні пошкодження.
Відповідно до звіту №555 від 04.11.2008р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки "Мерседес" (д.н. НОМЕР_2), становить 21 144,93 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 19-23).
Цивільно-правова відповідальність власника названого транспортного засобу була застрахована позивачем за полісом №ВА/3638128 (том справи - 1, аркуш справи - 16).
18.11.2008р. до позивача надійшла заява про виплату страхового відшкодування.
Позивач на підставі наказу №2785 від 09.12.2008р. виплатив страхове відшкодування у розмірі 17 620,78 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3063 від 10.12.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 6, 10).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки винна в ДТП особа на дату ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а останній не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач звернувся з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.
Господарський суд міста Києва відмовив у позові повністю, зазначивши про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".
Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В п.п.39.2.1 п.39.2 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.п."а" п.41.1 ст. 41 вищезгаданого Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Як уже зазначалось вище, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що водієм ОСОБА_4 було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду автомобілю марки "Мерседес" (д.н. НОМЕР_2), цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована позивачем за полісом №ВА/3638128. Вина водія ОСОБА_4 встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2008р. у справі №3-42644/08.
Як було з'ясовано судом, на момент ДТП ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з відповідачем, що останнім не заперечується.
Доказів на підтвердження того, що відповідачем було застраховано свою цивільно-правову відповідальність як власника транспортного засобу суду не надано.
Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, після виплати потерпілій особі страхового відшкодування у сумі 17 620,78 грн. до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивачем не було дотримано строку позовної давності на звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.6 ст. 257 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування 10.12.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №3063 від 10.12.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 7), строк позовної давності за регресними вимогами позивача сплинув 10.12.2011р., однак позов було направлено до Господарського суду міста Києва лише 30.12.2011р., тобто поза межами вказаного строку, про що свідчить відбиток календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшов позов до місцевого господарського суду (том справи - 1, аркуш справи - 40).
Посилання позивача на те, що перебіг позовної давності переривався у зв'язку з тим, що в листопаді 2011 року позивач звертався до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 (винної в ДТП особи) про відшкодування витрат в порядку регресу, не може бути прийнято судом до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Як уже зазначалось вище, згідно з нормами ст. 1172 Цивільного кодексу України саме відповідач є особою, відповідальною за завдані в ДТП збитки, тобто є боржником по відношенню до позивача.
Відомості про те, що ОСОБА_4 (водій, який спричинив ДТП) перебуває у трудових відносинах з відповідачем були наведені в постанові Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2008р. у справі №3-42644/08. Окрім того, в довідці УДАІ ГУ МВС України у м. Києві від 01.12.2008р. №7636, виданої на ім'я позивача, також вказано, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4, належить відповідачу.
З наведеного вище вбачається, що з 2008 року позивач був обізнаний про власника автомобіля, яким було спричинено ДТП і завдано шкоду особі, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом позивача №ВА/3638128, однак позивач не навів поважних причин пропуску трирічного строку позовної давності для реалізації свого права на пред'явлення позову з регресними вимогами до відповідача.
Посилання позивача на те, що первісно подана позовна заява до Господарського суду міста Києва була повернута без розгляду, що є поважною причиною пропуску строку позовної давності, також не може бути прийнято судом до уваги, оскільки повернення позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.
Відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність (том справи - 1, аркуш справи - 47).
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в позові слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем законодавчо встановленого строку позовної давності.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
З урахуванням вищенаведених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з поданням позову, в т.ч. витрати на оплату вартості наданої правової допомоги, покладаються на позивача.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати за її подання також покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі №5011-26/463-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-26/463-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Мартюк А.І.
Новіков М.М.