01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
14.06.2012 № 05-6-54/136
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.06.2012 року
розглянувши апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року
у справі № 05-6-54/136 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом громадської організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» на захист порушених житлових прав члена організації - майора ОСОБА_2
до комунального підприємства Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»
про визнання договору оренди недійсним,-
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року у справі №05-6-54/136 відмовлено громадській організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» в прийнятті позовної заяви на захист порушених житлових прав члена організації - майора ОСОБА_2 до комунального підприємства Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» про визнання договору оренди недійсним.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, громадська організація «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року у справі № 05-6-54/136 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.052012 року у справі № 05-6-54/136 апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року у справі № 05-6-54/136 було прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача приймав участь у судовому засіданні та надав свої пояснення, підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач повноважних представників не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників відповідача.
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про відмову у прийнятті позовної заяви.
Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та перевіривши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року у справі № 05-6-54/136 у прийнятті позовної заяви громадської організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки право однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Матеріали вправи свідчать, що громадська організація «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом на захист порушених житлових прав члена організації - майора ОСОБА_2 до комунального підприємства Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» про визнання договору оренди недійсним.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Тобто позивачами та відповідачами можуть бути:
- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці);
- громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;
- державні та інші органи;
- громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.
За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи для неї права та обов'язки.
За змістом частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, особа представника процесуально заміщує юридичну особу, яку він представляє. Враховуючи, що юридична особа в будь-якому випадку набуває права і несе обов'язки (зокрема, процесуальні) через свої органи, вона не може брати участь у справі інакше ніж через представника. Тільки через представника у справі беруть участь особи, яких у правовідносинах представляють їхні законні представники.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що статус позивача за цим позовом має саме громадянин ОСОБА_2
Крім того, відповідно до статті 125 Конституції України, статей 17, 18, 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності; суди загальної юрисдикції спеціалізуються, зокрема, на розгляді господарських справ, при цьому місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
За статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни та тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до інших органів.
Крім передбаченої наведеною статтею предметної підвідомчості спорів, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, тобто, також передбачено як предметну, так і суб'єктну підвідомчість.
З позовної заяви вбачається, що громадська організація «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» звернулася до господарського суду з позовом в інтересах члена організації - майора ОСОБА_2, а не для захисту власних інтересів, як суб'єкта цивільних правовідносин.
Таким чином, аналіз суб'єктного складу даного спору та природи спірних правовідносин свідчить про непідвідомчість даного спору господарським судам України, про що вірно вказано господарським судом першої інстанції.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що відповідно до статей 1 і 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів чи їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності. ГПК не надає органу управління права подавати до господарського суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також не наділяє господарський суд правом порушувати справу з власної ініціативи. Також ГПК не передбачено права однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи; в разі такого звернення в прийнятті позовної заяви слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм процесуального права, і є такою що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року - залишити без змін.
Керуючись статтями 43, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів» на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року у справі №05-6-54/136 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року у справі №05-6-54/136 залишити без змін.
3. Справу №05-6-54/136 повернути до господарського міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Мальченко А.О.
Гаврилюк О.М.