01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
18.06.2012 № 2/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Новікова М.М.
Зубець Л.П.
при секретарі Рибаруку М.М.
за участю представників
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 1 від 04.01.2012
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова
компанія «Інго Україна»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 27.03.2012р.
у справі № 2/15 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова
компанія «Інго Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 48 648,99 грн.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (надалі - позивач. апелянт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» (надалі - відповідач) про стягнення 48 648,99 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.03.2012 у справі № 2/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав на відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування, оскільки не доведено, що відповідач є особою, відповідальною за заподіяний збиток.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2012 у справі № 2/15 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права.
Від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у відповідності до яких він проти доводів апелянта заперечує та просить рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Представник позивача (апелянта) в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 17.08.2008 року на пр-ті Повітрофлотському, 92А у м. Києві відбулося зіткнення автомобіля марки «ВАЗ», д.н. НОМЕР_4 (власником якого є ТОВ «Сучасний дім 1») під керуванням водія ОСОБА_3 із автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», д.н. НОМЕР_3 (власником якого є ОСОБА_4) під його керуванням.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2008 (т. 1, а.с.15) водій автомобіля марки «ВАЗ», д.н. НОМЕР_4, ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34,00 грн.
Згідно довідки УДАІ в м. Києві (копія - т.1, а.с.15/зв) внаслідок ДТП автомобілю марки «Mitsubishi Lancer» (д.н. НОМЕР_3) були завдані технічні пошкодження.
Автомобіль марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВВ/5342500 (копія полісу - т.2, а.с.28), укладеним між ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» (як страховиком) та ТОВ «Сучасний дім 1», власником автомобіля марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4), як страхувальником.
З полісу обов'язкового страхування № ВВ/5342500 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» (д.н. НОМЕР_3) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору страхування наземних транспортних засобів № 310540559 від 19.10.2007 (копія договору - т.1, а.с.13), укладеного між ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (як страховиком), правонаступником якого є позивач, гр. ОСОБА_4 (як страхувальником) та АКБ «Укрсоцбанк» (як вигонабувачем).
У відповідності до Звіту № 784 від 22.08.2008 про оцінку автомобіля Mitsubishi Lancer (д.н. НОМЕР_3), складеного ФОП ОСОБА_5 (копія - т.1, а.с.17), вартість матеріального збитку автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» (д.н. НОМЕР_3) в результаті його пошкодження при ДТП складає 56 359,87 грн.
Згідно страхового акту № 34628 від 02.09.2008 (т.1, а.с.35) позивачем було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 48 648,99 грн.
Позивачем, на виконання умов договору страхування № 310540559 від 19.10.2007, згідно заяви страхувальника було сплачено на користь ОСОБА_4 на ремонт автомобіля «Mitsubishi Lancer» (д.н. НОМЕР_3) страхове відшкодування у розмірі 48 648,99 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 11.09.2008.
Автомобіль марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4) на момент ДТП належав ТОВ «Сучасний дім 1».
Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_3 станом на час ДТП був працівником відповідача та виконував посадові (трудові) обов'язки, то відповідач у відповідності до ч. 1 ст. 1171 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_3 дійсно станом на дату ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Разом з тим, за умовами ч. 1 ст. 1171 ЦК України у роботодавця виникає обов'язок відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником, саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак, позивачем не доведено, що станом на час вчинення ДТП ОСОБА_3 виконував трудові (службові) обов'язки у відповідача, з огляду на наступне.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Учасник ДТП ОСОБА_3 дійсно на момент скоєння ДТП перебував у
трудових відносинах з відповідачем, оскільки працював на посаді енергетика.
Разом з тим, ДТП сталася у неділю, яка згідно зі ст. 67 КЗпП України є загальним вихідним днем, і доданим до матеріалів справи табелем робочого часу також підтверджується, що ОСОБА_3 у неділю 17.08.2008 був вихідним та трудових або службових обов'язків у відповідача або за його окремим дорученням ОСОБА_3 в цей день не виконував.
Щодо посилань позивача, що мало місце протиправне заволодіння застрахованим автомобілем з боку ОСОБА_3 з халатності відповідача, і тому відповідач повинен відшкодувати завдані позивачу збитки у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, то суд зазначає наступне.
Позивачем не наведено достатніх обґрунтувань, що станом на час ДТП мало місце саме "протиправне заволодіння" та "вилучення у власника" автомобіля марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4) в розумінні ст. 289 КК України, якою передбачено відповідальність за такий злочин, а тому відповідач не повинен доводити відсутність у його діях халатності чи недбалості, які могли б призвести чи сприяти такому протиправному заволодінню.
Натомість автомобіль марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4) був закріплений за ОСОБА_3 як службовий на підставі наказу по підприємству відповідача і в службовий час та згідно відповідних подорожніх листів або інших належних документів по підприємству ОСОБА_3 міг користуватись вказаним автомобілем на законних підставах, і 17.08.2008 автомобіль «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4), як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_3, використовувався ним в особистих цілях та після 17.08.2008 був повернутий на підприємство відповідача (вказана обставина відповідачем не заперечується), а отже, в даному випадку, мало місце адміністративне правопорушення та порушення трудового законодавства з боку ОСОБА_3 щодо відповідача, а не "протиправне заволодіння" та "вилучення у власника" автомобіля марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4).
Отже, шкода дійсно завдана ОСОБА_3, працівником відповідача, проте не в робочий час, і діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, і тому роботодавець відповідальності за шкоду під час вчинення ОСОБА_3 таких дій не несе.
Крім того, автомобіль марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВВ/5342500 (копія полісу - т.2, а.с.28), укладеним між ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» (як страховиком) та ТОВ «Сучасний дім 1», власником автомобіля марки «ВАЗ» (д.н. НОМЕР_4), як страхувальником.
Проте, позивачем вимоги до ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» в межах даної справи не заявлялись.
Позивачем також не надано суду доказів, що він у встановленому законодавством порядку звертався до відповідача з відповідною заявою про сплату позивачу виплаченого ним страхового відшкодування, і відповідач залишив таку заяву без розгляду або відмовив в її задоволенні.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу в розмірі 48 648,99 грн. є безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 2/15.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 2/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» Києві - без змін.
2. Матеріали справи № 2/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Новіков М.М.
Зубець Л.П.