18.06.12 Справа № 5021/600/12.
за позовом: Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Сумської філії
про визнання договору недійсним
Суддя Лиховид Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №1484-19 від 22.04.2011р.
СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним кредитний договір №0804/14-1, укладений 14.04.2008 р. між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та Приватним виробничо-комерційним малим підприємством «НАСА».
Представник відповідача у судове засідання 17.05.2012 року надав заперечення №03-120 від 14.05.2012р., в яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 18.06.2012 р. представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у запереченнях на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання 18.06.2012 р. не з'явився, проте надав до суду клопотання № 101 від 15.06.2012 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника позивача у щорічній основній відпустці.
Суд, розглянувши клопотання позивача, відхиляє його, з огляду на те, що розгляд справи уже відкладався за клопотанням позивача, у зв'язку з відрядженням його представника, представник позивача 07.06.2012 р. знайомився з матеріалами справи, тому мав можливість висловити свою позицію, надати докази та письмові пояснення.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Зазначене не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
14.04.2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ «Західінкомбанк» (зареєстровано 01.10.2009 р.) та Приватним виробничо-комерційним малим підприємством «НАСА» був укладений кредитний договір №0804/14-1, відповідно до умов якого кредитор (відповідач) надає позичальнику (позивачу) кредит для придбання автомобіля Hyundai Tucson у сумі 23 605,00 дол. США зі сплатою 14,5 відсотків річних.
Згідно з п. 1.2 договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 15.04.2011 р. включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-яких умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.
В забезпечення зобов'язань позивальника за даним кредитним договором кредитором прийнято договір застави №0804/14-2 від 14.04.2008 р., укладений між кредитором та позичальником.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час вчинення кредитного договору - 14.04.2008 р. відповідач не мав письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, тому у нього були відсутні повноваження на здійснення кредитування як валютної операції, а, отже, і право вчиняти спірний правочин, тому просить суд визнати його недійсним на підставі ст. 227, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що банківська ліцензія за № 71 і дозвіл за № 71-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» були видані відповідачу Національним банком України лише 13.10.2009 року. До цього часу відповідач не мав письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. На підтвердження викладених обставин позивачем до позовної заяви додано копії банківської ліцензії № 71, виданої Публічному акціонерному товариству «Західінкомбанк» 13.10.2009р., дозволу №71-2, виданого Публічному акціонерному товариству «Західінкомбанк» 13.10.2009р., додатку до дозволу №71-2 від 13.10.2009р. про перелік операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк».
Відповідно до ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»:
- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;
- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України N 275 від 17.07.2001 р., яка діяла під час укладення спірного договору.
Як свідчать матеріали справи (а.с. 46-49), на час укладення кредитного договору №0804/14-1 від 14.04.2008 року відповідач мав банківську ліцензію № 71 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та п.п. 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл №71-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу, видані Національним банком України 19.10.2001 р. Товариству з обмеженою відповідальністю комерційному банку «Західінкомбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», відповідно до п. 1.1 Статуту, на підставі яких і здійснював операції з валютними цінностями, в тому числі уклав спірний кредитний договір в іноземній валюті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 227 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Враховуючи, що матеріалами справи спростовується твердження позивача про відсутність у відповідача на час вчинення кредитного договору від 14.04.2008 р. №0804/14-1 письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, господарський суд доходить висновку про те, що відповідач мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення відповідних операцій, в тому числі на вчинення спірного договору, а позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 21.06.2012 р.
СУДДЯ (підпис) Б.І.ЛИХОВИД