"13" червня 2012 р.Справа № 5017/1030/2012
за позовом: прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Мар'янівської сільської ради Одеської області;
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 14 509,22 грн. та повернення земельної ділянки.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
Від прокуратури: ОСОБА_2 -довіреність від 20.01.2012р.
Від позивача: ОСОБА_3 - довіреність від 19.04.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність від 06.08.2012р.
Відповідно до ст.77 ГПК України, в судових засіданнях оголошувалася перерва з 28.05.2012р. о 10:15 до 08.06.2012 о 10:40, та з 08.06.2012р. о 10:40 по 13.06.2012р. о 11:20.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Мар'янівської сільської ради Одеської області (далі по тексту -Мар'янівська сільська рада), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту -ФОП ОСОБА_1) стягнення грошових коштів, у сумі 14509,22 грн. та повернення земельної ділянки площею 5 670 м2 (0,567 га).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 5017/1030/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
23.05.2012р. суд отримав від прокуратури доповнення до позовної заяви за вх. № 15765/2012 відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 грошові кошти за фактичне використання земельної ділянки , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 14 509,22 грн. та повернути Мар'янівській сільській раді земельну ділянку площею 5 670 м2 (0,567 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, нормативно-грошова оцінка якої складає 580 834,80 грн.
26.05.2012р. суд отримав від представника відповідача клопотання про зупинення провадження по справі (вх. №16081/2012) до розгляду господарським судом Одеської області позову ФОП ОСОБА_1 до Мар'янівської сільської ради про визнання короткострокового договору оренди земельної ділянки № 5 від 04.01.2011р. недійсним, в якому судом відмовлено з підстав його необґрунтованості та недоведеності відповідачем того, що зазначений позов прийнято господарським судом Одеської області до провадження.
В судовому засіданні 28.05.2012р. суд отримав від представника відповідача клопотання про продовження розгляду справи (вх. №16356/2012).
Ухвалою господарського суду від 28.05.2012р. строк розгляду справи №5017/1030/2012 було продовжено до 19.06.2011р.
Представник прокуратури на позовних вимогах наполягає, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивача на позовних вимогах наполягає, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, просить у задоволені позову відмовити.
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:
29.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством "Чорноморець" (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстр. в реєстрі за № 7739.
Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору Продавець продав, а Покупець купив належні Продавцю на праві власності будівлі буддвору що знаходиться за адресою: Овідіопольський район, АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. "А", будівлі будматеріалів під літ. "Б", столярний цех під літ. "В", будівлі пилорами під літ."Г", 1-2 спорудження, загальною площею 520,1м2, розташовані на земельній ділянці, якою користується ВАТ "Чорноморець" на підставі договору оренди від 25.07.2007р., площею 6300м2.
07.09.2007р. вищезазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.8).
Рішенням Мар'янівської сільської ради № 331-У від 01.11.2007р. ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення на земельної ділянки загальною площею 0,63 га під майновим комплексом будівель і споруд буд двору для надання в оренду, розташованим за адресою: Овідіопольський район, АДРЕСА_1.
Як встановлено судом із матеріалів справи, а саме із рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2010р. по справі № 15/102-10-2805 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ората" та Безносюка Ю.О. про визнання недійсними рішень зборів засновників товариства, змін до статуту товариства та свідоцтва на право власності товариства на будівлі, зобов'язання повернути майно (а.с. 60), 14.02.2008 року зборами засновників ТОВ "Ората" було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 4, відповідно до якого до статутного капіталу ТОВ "Ората" було внесено об'єкт нерухомого майна - будівлі буддвору, належні ОСОБА_1, вартість яких встановлена у розмірі 100000 грн. На виконання вказаного рішення загальних зборів у відповідності з актом передачі-приймання об'єкта нерухомості від 14.02.2008 року ОСОБА_1 передав, а директор товариства - Безносюк Ю.О. прийняв вказані будівлі буддвору.
Рішенням Виконкому Мар'янівської сільської ради за № 2 від 21.03.2008р. було вирішено оформити ТОВ "Ората" право власності на виробничі та невиробничі будівлі та споруди, які в цілому складаються з будівлі буддвору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Овідіопольського району Одеської області, загальною площею 520,1 м2, та видати ТОВ "Ората" свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
09.04.2008р. КП "Овідіопольське РБТІ" на підставі вищезазначеного рішення Виконкому Мар'янівської сільради ТОВ "Ората" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке відповідно до Витягу № 18578927 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Овідіопольське РБТІ" 21.04.2008р. було зареєстровано номер запису 6 в книзі 1 (а.с.54-55).
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.08.2010р. по справі № 15/102-10-2805, позов ОСОБА_1 до ТОВ "Ората" та Безносюка Ю.О. про визнання недійсними рішень зборів засновників товариства, змін до статуту товариства та свідоцтва про право власності товариства на будівлі, зобов'язання повернути майно було задоволено частково: було визнано недійсним рішення зборів засновників ТОВ "Ората", яке оформлено протоколом від 23.10.2007 року за № 3; визнано недійсним рішення зборів засновників ТОВ "Ората", яке оформлено протоколом від 14.02. 2008 року за № 4; визнано недійсними зміни до статуту ТОВ "Ората", державну реєстрацію яких проведено 26.10.2007 року; зобов'язано ТОВ "Ората" повернути ОСОБА_1 будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1, Овідіопольського району Одеської області та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А", будівлі будматеріалів під літ. „Б", столярного цеху під літ. „В", будівлі пилорами під літ. „Г", 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 м2, розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ "Чорноморець" на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 м2 та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "Ората" на будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1, Овідіопольського району Одеської області та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А", будівлі будматеріалів під літ. „Б", столярного цеху під літ. „В", будівлі пилорами під літ. „Г", 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 м2, розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ "Чорноморець" на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 м2.
04.01.2011р. між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та Мар'янівською сільською радою (орендодавець) було укладено короткостроковий договір оренди земельної ділянки № 5, відповідно до п.1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки загальною площею 6300,0 м2, із них 520,1 м. кв. забудованих земель в межах населеного пункту, на якій розміщені будівлі буддвору.
Пунктом 3.1. договору визначено, що він укладений на 1 рік.
Пунктами 4.1., 4.3. договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 17418,24 грн. Орендна плата сплачується рівними частками щомісячно на рахунок власника землі.
Зазначений договір зареєстровано 04.01.2011р. в книзі записів реєстрації договорі оренди земельних ділянок Мар'янівською сільрадою за № 15.
08.02.2012р. комісією, створеною Мар'янівською сільрадою для визначення та відшкодування збитків, було складено акт (а.с.16), затверджений Мар'янівським сільським головою, відповідно до якого зобов'язано ФОП ОСОБА_1 відшкодувати збитки завдані Мар'янівській сільській раді в сумі 14 509,22 грн. яка розрахована відповідно до Розрахунку (а.с.7).
19.03.2012р. комісією у складі: землевпорядника сільської ради, заступника голови комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища, членів земельної комісії, голови комісії з питань законності та правопорядку було проведено обстеження земельної ділянки під будівлями та спорудами будівельного двору за адресою: АДРЕСА_1, який належить ФОП ОСОБА_1.
За результатами перевірки було складено Акт обстеження території будівельного двору в якому комісія дійшла до висновку, що у зв'язку із тим, що будівля охорони літ. "А" -знаходиться в аварійному стані; будівля будматеріалів літ. "Б", будівля пилорами літ. "Г" -відсутні, в наявності є лише будівля столярного цеху літ. "В"", для обслуговування якої, на думку комісії достатньо земельної ділянки розміром 0,0630 га.
Як зазначає прокурор, відповідачем земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що на думку прокурора порушує охоронювані законом права та інтереси держави в особі Мар'янівської сільської ради, що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав:
В силу статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Одеси, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частина 2 ст.83 Земельного кодексу України, передбачає, що в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів відповідних рад.
Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Стаття 116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця - тобто Мар'янівської сільської ради.
Однак, як встановлено матеріалами справи Мар'янівською сільською радою не приймалося рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації цього документа забороняється.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Як встановлено судом та не заперечується учасниками судового процесу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах короткострокової оренди відповідачем не розроблявся та не погоджувався у відповідності до приписів чинного законодавства, акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості між Мар'янівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 не підписувався та земельна ділянка за актом приймання-передачі Мар'янівською сільською радою ФОП ОСОБА_1 не передавалася.
Крім того, короткостроковий договір оренди земельної ділянки № 5 від 04.01.2011р. було зареєстровано в Мар'янівській сільської ради, проте як відповідно до п. 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 - державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі повинна здійснюватися структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Зазначеної реєстрації короткостроковий договір оренди земельної ділянки № 5 від 04.01.2011р. не має.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частини 1, 2 ст. 215 ЦК України встановлюють, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Аналізуючи укладений між позивачем та відповідачем короткостроковий договір оренди земельної ділянки, суд дійшов до висновку, що зазначений договір є нікчемний.
Саме про це зазначає і прокурор в своїх уточненнях до позову.
З урахуванням вищенаведеного суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, між ФОП ОСОБА_1 таВАТ "Чорноморець" 29.08.2007р. було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд буддвору, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору ФОП ОСОБА_1 придбав будівлі буддвору, які розташовані на земельній ділянці площею 6300м2, яка була надана ВАТ "Чорноморець" на підставі договору оренди укладеному із Мар'янівською сільською радою 25.07.2007р.
В подальшому ОСОБА_1 право власності на будівлі буддвору було передано ТОВ "Ората" та відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2010р. по справі № 15/102-10-2805 будівлі буддвору, які розташовані на земельній ділянці площею 6300м2 були повернуті ОСОБА_1 у власність.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд не приймає до уваги посилання прокурора в якості підстав для повернення земельної ділянки площею 5670 м2 на висновки комісії, утвореної Мар'янівською сільською радою щодо розміру земельної ділянки яка потрібна для обслуговування будівель буддвору, який належить відповідачу, оскільки відповідно до приписів п.34, ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно із законодавчим визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано учасниками судового процесу, спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні ВАТ "Чорноморець" на підставі договору оренди землі від 25.07.2007р. Доказів припинення або розірвання зазначеного договору а ні прокурором а ні позивачем в установленому законом порядку суду не надано.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що позовна вимога прокурора щодо повернення Мар'янівській сільській раді земельної ділянки площею 5 670 м2 (0,567 га), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованою не законною, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Мар'янівської сільської ради 14509,22 грн. за фактичне користування земельною ділянкою суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Судом встановлено, що в якості підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 за фактичне користування земельною ділянкою 14509,22 грн. прокурор посилається на розрахунок, зроблений Мар'янівською сільською радою (а.с.7).
Проте із зазначеним суд не може погодитись виходячи з того, що зазначений розрахунок заборгованості ФОП ОСОБА_1 розраховано виходячи розміру орендної плати, зазначеної у короткостроковому договорі оренди земельної ділянки № 5 від 04.01.2011р., укладеному між Мар'янівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1.
Оскільки зазначений договір судом визнано нікчемним, то на думку суду, і розмір орендної плати, зазначений у ньому не може бути підставою для нарахування боргу відповідачу.
Судом не приймаються посилання прокурора на приписи Постанови КМУ № 284 від 19.04.1993р. (із змінами та доповненнями) "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", так як зазначена постанова регулює порядок відшкодування збитків, а не плати за фактичне користування землею яку заявив до стягнення прокурор.
Крім того, відповідно до п. 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25.07.2007 року № 963, ця методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.
В роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за мови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Доказів неправомірних дій відповідача, наявності в його діях вини, прокурор суду в установленому порядку не навів.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна вимога прокурора щодо стягнення з відповідач на користь позивача 14509,22 грн. за фактичне користування земельною ділянкою є необґрунтованою та незаконною, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи учасників судового процесу у сукупності дослідивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених прокурором вимог, а тому суд вважає за правомірне у задоволенні позову прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Мар'янівської сільської ради Одеської області відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 32, 33,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволені позову -відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.06.2012р.
.
Суддя Цісельський О.В.