"11" червня 2012 р.Справа № 5017/1135/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"
до відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства ст.Усатово Нерубайської сільської ради
про стягнення 8611,53грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність №223 від 04.07.2011р.;
від відповідача: Малишенко О.В, розпорядження від 01.08.12р.
В судовому засіданні 24.05.12р. по справі було оголошено перерву до 11.06.12р. о 09:45хв., в порядку ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства ст.Усатово Нерубайської сільської ради про стягнення заборгованості у розмірі 8611,53грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.12р. порушено провадження у справі №5017/1135/2012.
28.04.12р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання(вх.№13296/2012 від 28.04.12р.), згідно якого у зв'язку з находженням представника позивача у відпустці, просить суд перенести розгляд справи на інший день.
Судом клопотання розглянуто та задоволено.
11.06.12р. від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи довідок станом на 30.09.08р.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.
Відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню в повному обсязі, з підстав які викладені у запереченні на позовну заяву (вх.№17568/2012 від 07.06.12р.). В обґрунтування заперечень зазначає про те, що борг, який виник за період з 2004р. по 31.12.2004р., що становить 2675,55грн. (згідно з виписки з особистого рахунку) не підлягає задоволенню в зв'язку зі спливом строку позовної давності, а борг, який виник за період з 01.01.2005р. по 28.02.2009р. що становить 6076,08грн., також не підлягає задоволенню в зв'язку з закінченням строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
11.09.2004р. між АТЗТ «Телефонна компанія ЕЛС»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест"(Підприємство) та Виробничим управлінням житлово-комунального господарства ст.Усатово Нерубайської сільської ради (Абонент) було укладено договір №20427-20429 про надання послуг телефонного зв'язку, технічного та сервісного обслуговування, згідно умов якого Підприємство прийняло на себе зобов'язання по наданню Абоненту платних послуг телефонного зв'язку, технічного та сервісного обслуговування.
Відповідно до п.2.1. договору за користування послугами зв'язку Абонент з 7-го до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим вносити абонентську плату, плату за міжнародні та міжміські переговори, а також інші послуги телефонного зв'язку, згідно виставленим Підприємством рахункам.
В підтвердження виконання зобов'язань за договором №20427-20429 про надання послуг телефонного зв'язку, технічного та сервісного обслуговування від 11.09.04р. позивач надав суду рахунок №1011448207 за період з 01.10.11р. по 31.10.11р. на суму 8611,53грн., який було виставлено відповідачу, та акти звірки взаєморозрахунків.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8611,53грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновків що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовником) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п.5 ст.33 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003р. (із змінами та доповненнями) споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданого позивачем рахунку №1011448207 за період з 01.10.11р. по 31.10.11р. на суму 8611,53грн., вбачається, що баланс на початок періоду 01.10.11р. складає (-9071,58грн.), а баланс на кінець періоду 31.10.11р. складає (-8611,53грн.), а 460,05грн. -є кредитове коректування.
З акту звірки по особовому рахунку від 07.10.2011р. вбачається, що сальдо на 01.07.2007р. складає 8213,97грн.
Відповідно до акту звірки станом на 31.07.07р. залишок боргу станом на 30.06.2007р. складає 8213,97грн., а станом на 30.09.2009р. складає 8954,45грн.
Згідно акту звірки від 02.02.12р. виставленого відповідачу за період з 01.10.2009р. по 31.10.11р. вбачається, що сальдо на 01.10.2009р. складає 8954,45грн., а сальдо на 31.10.2011р. складає 8611,53грн.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
07.06.12р. відповідач Виробниче управління житлово-комунального господарства ст.Усатово Нерубайської сільської ради у запереченні просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем.
Крім того позивач в судовому засіданні визнав факт пропуску ним строку позовної давності.
Матеріали справи свідчать про те, що позов позивачем Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" пред'явлено 11.04.2012р., згідно штампу канцелярії господарського суду Одеської області, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що позивачем Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест", який звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом пропущений строк позовної давності, а тому до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 257, 261, 267 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності без поважних причин.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" до відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства ст.Усатово Нерубайської сільської ради про стягнення заборгованості у розмірі 8611,53грн., не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.06.2012р.
.
Суддя Гут С.Ф.