79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.06.12 Справа№ 5015/1710/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєва С.Б., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом:
Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі :
Позивача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства «ТУР»ВАТ «Львівський завод автонавантажувач», м.Львів
про стягнення 38627,46 грн.
за участю представників :
від прокуратури : Леонтьєва Н.Т. ( посвідчення від 26.12.2011 р №312)
від позивача : ОСОБА_2 -представник (довіреність від 03.01.2012 р №1)
від відповідача : не з»явився.
Прокурору та представнику позивача роз»яснено права та обов»язки , передбачені статтями 10, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходили. Прокурор та представник позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору : розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі : позивача- Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів,до відповідача, Дочірнього підприємства «ТУР»ВАТ «Львівський завод автонавантажувач», м.Львів, про стягнення 38627,46 грн. заборгованості.
Провадження у справі порушено ухвалою від 28.04.2012 року, судове засідання призначено на 22.05.2012 року. З підстав, наведених в ухвалі від 22.05.2012 року, розгляд справи відкладався на 19.06.2012 року.
Прокурор та представник позивача в судове засідання з»явились. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав.
З підстав, наведених у позовній заяві Прокурор заявлені вимоги підтримує та просить задоволити. Аналогічну позицію займає і позивач.
В обґрунтування звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача, Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», Прокурор у позовній заяві та в судовому засіданні зазначає, що підприємство належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і бюджет України. Кошти, які надходять від споживачів на рахунки ЛКП «Залізничнетеплоенерго», підприємство спрямовує на виплату податків та інших обов»язкових платежів до бюджетів різних рівнів, внесків до Пенсійного фонду України, оплату заробітної плати, сплату коштів за спожитий природний газ, тощо. Стверджує, що несвоєчасне виконання та невиконання відповідачем умов укладеного між ЛКП «Залізничнетеплоенерго»та ДП «ТУР»ВАТ «Львівський завод автонавантажувач»договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1016 від 01.10.2009 року, за умовами якого енергопостачальна організація (позивач) здійснює постачання споживачеві (відповідачу) теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором ( що відповідач не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором за період з 01.10.2011 р по 01.03.2012 р у розмірі 37827,50 грн.) , призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів , що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також призводить до зниження якості послуг, що надаються ЛКП «Залізничнетеплоенерго», що в свою чергу порушує права та законні інтереси громадян. Крім того, несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію призводить до виникнення та збільшення в ЛКП «Залізничнетеплоенерго»заборгованості за спожитий природний газ, що заподіює істотну шкоду економічним інтересам держави. Прокурор стверджує, що держава зацікавлена в належній поведінці суб»єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.
Позов подано з посиланням на ст.121 Конституції України, ст.ст.5,20 Закону України «Про прокуратуру», ст.258, ст.ст.526,625 ЦК України ( які регулюють загальні умови виконання зобов»язання та відповідальність за порушення грошового зобов»язання), ст.ст.173-174 ГК України (господарське зобов»язання; підстави виникнення господарського зобов»язання), ст.ст.2,12 ГПК України (порушення справ у господарському суді; справи, підвідомчі господарським судам).
Пунктом 2 статті 121 Конституції України встановлено , що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників , які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту ( частина друга статті 2 ГПК України).
Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.99 року №3-рп/99 у справі №1-1/99 ( далі -рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.
З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям . прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Згідно з частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.
Першим заступником прокурора міста Львова при поданні позовної заяви не подано належного обґрунтування того, в чому саме полягало порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі.
Як встановлено, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави, які полягають у заподіянні збитків ЛКП «Залізничнетеплоенерго»за порушення боржником (відповідачем) зобов»язань, які виникли на підставі господарського договору між позивачем і відповідачем на постачання теплової енергії в гарячій воді №1016 від 01.10.2009 року і як наслідок таких дій : несвоєчасну виплату підприємством позивача працівникам заробітної плати, відрахувань до цільових фондів, сплати податків, причому жодного документального підтвердження цьому суду не подав.Слід зауважити, що й у прохальній частині позовної заяви Прокурор просить стягнути заборгованість в повному обсязі (37827,50 грн) з відповідача на користь позивача, а не в доход державного бюджету України.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відслідковується зі Статуту, на підставі якого діє Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго», Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи , Довідки з ЄДРПОУ ( копії яких у матеріалах справи), позивач має статус юридичної особи , включений до ЄДРПОУ ( відповідно володіє процесуальною правоздатністю та дієздатністю ) ; серед іншого -підприємство створено з метою отримання прибутку; підприємство має самостійний баланс , рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням та Державним гербом України, штампи, бланки зі своїм найменуванням . Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства. Крім того, як вбачається з п.3.4 Статуту , - підприємство несе відповідальність за своїми зобов»язаннями в межах належного йому майна , згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов»язаннями держави, власника та Уповноваженого органу. Держава, власник, уповноважений орган не несуть відповідальності за зобов»язаннями підприємства. Відповідно до п.3.6 Статуту підприємство має право укладати угоди , набувати майнові і особисті немайнові права, нести обов»язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському суді та інших юрисдикційних органах.
Наведене свідчить, що Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» є самостійним суб»єктом господарювання , а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування , якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурором не представлено доказів того, що Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго"належить до органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а також доказів того, що на Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго"державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у даних правовідносинах.
Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" у даних правовідносинах виступає як самостійний суб»єкт господарювання, а не орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу державної влади чи органом місцевого самоврядування , якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Таким чином, Прокурором пред»явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб»єкта господарської діяльності.
Правову позицію, яка грунтується на названому вище Рішенні Конституційного Суду України , щодо можливості прокурора бути представником сторони у справі у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, наділеного повноваженнями органу виконавчої влади, наведено також і в постанові Верховного Суду України від 22.02.2005 р у справі №33/120-04, Постановах Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі №5015/7214/11 та від 29.05.2012 р та у справі №5015/1349/12.
Заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду.
Оскільки Прокурор звільнений від сплати судового збору при зверненні з позовом до суду, судовий збір не підлягає за даних обставин стягненню з відповідача в доход державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.1,2,22,29,32,33,34,43,49, п.1 ч.1 ст.81, ст.86 Господарського процесуального кодексу України , суд,-
Залишити позов без розгляду.
Суддя Кітаєва С.Б.