ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-62/3970-2012 13.06.12
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", м.Київ, ЄДРПОУ 14371869
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробуд-трейд", м.Бориспіль, ЄДРПОУ 33446835
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг", с.Мала Олександрівка, ЄДРПОУ 25404922
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд", м.Київ, ЄДРПОУ 31482028
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -по дов.
від відповідача: ОСОБА_2 -по дов.
від третьої особи 1: ОСОБА_2 -по дов.
від третьої особи 2: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд», м.Бориспіль про визнання недійсним договору №1 від 01.03.2007р. купівлі-продажу майнових прав.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не набув права власності на майнові права, які були відчужені позивачу на підставі оспорюваного договору, що у відповідності до ст.ст.203, 215, 658 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору №1 від 01.03.2007р. недійсним в судовому порядку.
Відповідач у відзиві б/н від 18.04.2012р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на дотримання вимог законодавства під час підписання спірного договору та проведення повної оплати за договором, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг», а відтак набуття права власності на майнові права, які стали предметом спірного договору купівлі-продажу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд".
Третя особа 1 у поясненнях №Т-62/2012 від 13.06.2012р. проти заявленого позову заперечила та повідомила суд про повне виконання обов'язків щодо інвестування будівництва об'єкту на підставі договору №2 від 25.04.2002р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд".
Третя особа 2 у судові засідання не з'являлась, пояснень по суті спору не представила. Одночасно, за висновками суду, третя особа 2 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У матеріалах справи?, зокрема, у позовній заяві, підписаному третьою особою договорі №2 від 25.04.2002р., наявна наступна а?дреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд": 03148, м.Київ, вул.Гната Юри, буд.9, к.414.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом довідки Головного управління регіональної статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України третя особа 2 зареєстрована за адресою: 03148, м.Київ, вул.Гната Юри, буд.9, к.414.
На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 29.03.2012р., 18.04.2012р., 23.05.2012р., 06.06.2012р.
За прип?исами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала пр?о порушення провадження у спр?аві надсилається учасникам судового процесу за повідомлен?ою ними господарському суду п?оштовою адресою. У разі ненада?ння сторонами інформації щод?о їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Є?диному державному реєстрі юр?идичних осіб та фізичних осіб?-підприємців. У разі в?ідсутності сторін за такою ад?ресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Приймаючи до уваги наявність на ухвалах штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», яка вказана у довідці Головного управління регіональної статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи 2 про час і місце розгляду справи.
Крім того, згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа 2 в процесі розгляду справи так і не скористалася правами, передбаченими ст.ст.22, 27 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»не перешкоджає вирішенню справи по суті. Наразі, судом також враховано закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи 1, господарський суд встановив:
Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд»(продавець) та Акціонерним комерційним банком «Київ», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»(покупець), 01.03.2007р. укладено договір купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до положень вказаного договору продавець продає, а покупець купує майнові права на чотири нежитлових приміщення (офіси) загальною площею 544,38 кв. м, які будуються у будинку за адресою: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, 3.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не набув право власності на майнові права, що були предметом купівлі-продажу за договором №1 від 01.03.2007р., внаслідок чого спірний правочин укладений з порушенням приписів ст.658 Цивільного кодексу України.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, за висновками суду, вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу від 01.03.2007р. недійсним є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 1.2 договору від 01.03.2007р. встановлено, що майнові права, які є предметом спірного правочину, належать відповідачу на підставі інвестиційного договору №2 від 21.04.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд».
При цьому, виходячи зі змісту матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг», в свою чергу, здійснювало реалізацію майнових прав відповідачу на підставі угоди №2 від 25.04.2002р., що була укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд»(забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»(інвестор), пунктом 1.1 якої забудовник зобов'язався за рахунок інвестора виконати дії, пов'язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по вул.Кудрявський узвіз, 3 в м. Києві, а інвестор прийняв обов'язок інвестувати 88% кошторисної вартості будівництва об'єкту.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 зазначеного правочину розподіл квартир, офісів і машиномісць між забудовником та інвестором проводиться згідно з додатком №2, який є невід'ємною частиною цієї угоди. Внесення інвестицій на будівництво об'єкту інвестором надає йому право на отримання у власність площ квартир, офісних приміщень, кількість машиномісць автомобільних стоянок на умовах визначених п.р.1.1, 1.3.
Згідно з пунктом 2.2 угоди №2 від 25.04.2002р. інвестор забезпечує забудовника коштами, виходячи з вартості одного квадратного метра площ, зазначених в п.2.1 договору, що передаються від забудовника інвестору за домовленістю сторін, що складає відповідно: а) квартир - 2823,72 грн.; б) машиномісць - 1644,52 грн.; в) офісних приміщень - 2802,90 грн.
За умовами п.3.1.6 зазначеного договору забудовник зобов'язаний оформлювати та видавати інвестору документи, які підтверджують право власності на квартири тільки після здійснення інвестором всіх остаточних розрахунків.
За змістом п.3.1.11 угоди №2 від 25.04.2002р. забудовник зобов'язаний в рахунок отриманих коштів оформити документи на право власності інвестора на площі згідно з додатком №2 на протязі одного місяця після прийняття об'єкту в експлуатацію і остаточного розрахунку інвестора.
Забудовник має право до перерахування повної суми коштів з боку інвестора після завершення будівництва не передавати йому документи на належне майно. Якщо на протязі 3-х місяців залишок коштів не проплачено, забудовник має право продати побудовані приміщення, вартість площі яких відповідає сумі недоплати (п.3.2.4 угоди №2).
За змістом п.3.3.2 зазначеного правочину інвестор зобов'язується після офіційного повідомлення забудовника про затвердження акту про прийняття об'єкту інвестування Державною комісією та надання наказу забудовника про прийняття об'єкту в експлуатацію, у двомісячний термін, здійснити остаточні розрахунки з забудовником на підставі даних БТІ.
Згідно із п.3.4.2 угоди №2 від 25.04.2002р. інвестор має право укладати інвестиційні контракти на залучення коштів від фізичних та юридичних осіб та акумулювати для здійснення операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво об'єкту.
Відповідно до п.3.4.4 вказаного договору інвестор має право здійснювати передачу своїх прав і зобов'язань за угодою третім особам відповідно до законодавства України.
З додатку №5Б до угоди №2 від 25.04.2002р. вбачається, що загальна вартість будівництва складає 38431800 грн., 88% якого зобов'язувалось фінансувати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг», що фактично становить 33819984 грн.
Наразі, як свідчать матеріали справи, в подальшому додатковою угодою від 15.09.2004р. вартість будівництва була збільшена на 1500000 грн., тобто до 39931800 грн. (88% складає 35139984).
Як визначено вище, п.п.3.1.6. та 3.1.11 угоди №2 від 25.04.2002р. встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»може набути право власності на приміщення згідно додатку №2 до угоди №2 від 25.04.2002р. лише після повної сплати інвестиційного внеску.
Крім того, п.3.2.4. зазначеного договору забудовнику надано право продати побудовані приміщення, вартість площ яких відповідає сумі недоплати.
Як встановлено судом, на підставі платіжних доручень за період з 2002р. по 2006р., обсяг залучених Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" на будівництво офісно-житлового комплексу по вул.Кудрявський Узвіз, 3 у місті Києві склав 35 550 000 грн.
При цьому, за поясненнями третьої особи 1, посилання у деяких платіжних дорученнях на інший номер та дату договору є помилковими, враховуючи, що правовідносини за будь-якими іншими договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" відсутні.
Наразі, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2012р. судом зобов'язано третю особу 2 надати власне підтвердження того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" не укладалось інших угод, крім угоди №2 від 25.04.2002р., або докази існування правовідносин на підставі інших договорів. Проте, третьою особою 2 витребуваних судом документів до матеріалів справи не представлено.
Одночасно, у матеріалах справи відомості про укладання між третіми особами будь-яких інших правочинів стосовно інвестування будівництва по вул.Кудрявський узвіз, 3 у м.Києві, окрім угоди №2 від 25.04.2002р., відсутні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг" повністю виконані свої зобов'язання за угодою №2 від 25.04.2002р., що підтверджує право третьої особи 1 у відповідності до п.п.3.1.6, 3.1.11 зазначеного правочину набути право власності на проінвестовані приміщення.
Посилання позивача на преюдиційний характер рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2011р. по справі №41/299 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центробуд-Трейд», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»проінвестувала будівництво лише на суму 11012521 грн. що складає 27,58% від загальної вартості будівництва об'єкту, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»та відповідач не набули майнових прав на нежитлові офісні приміщення, які є предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 01.03.2007р., суд вважає безпідставним з урахуванням наступних обставин.
Згідно із ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Відповідно до приписів ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Тобто, важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності судового акту. Оскільки суб'єктний склад учасників судового процесу по справам №41/299 та №5011-62/3970-2012 є відмінним, то факти, встановлені рішенням у такій справі, не мають преюдиціального значення у даній справі.
Крім того, судом також враховано, що відповідно до наявних у матеріалах справи документів, обсяг залучених Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд»коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»за період з 2002р. по 2006р. склав 35550000 грн., що свідчить про виконання у повному обсязі зобов'язань третьої особи 1 перед третьою особою 2 за угодою №2 від 25.04.2002р., а саме проведення інвестування у розмірі 88% кошторисної вартості будівництва житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по вул.Кудрявський узвіз, 3 в м.Києві.
Будь-яких інших підстав для визнання договору №1 від 01.03.2007р. купівлі-продажу майнових прав позивачем не наведено, а судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд» про визнання недійсним договору №1 від 01.03.2007р. купівлі-продажу майнових прав підлягає залишенню без задоволення.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд», м.Бориспіль про визнання недійсним договору №1 від 01.03.2007р. купівлі-продажу майнових прав.
У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 18.06.2012р.
Сддя Любченко М.О.