ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-42/6646-2012 12.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" м. Донецька
до Державного підприємства "Енергоринок" м. Києва
про стягнення боргу, ціна позову 6115665,44 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Другакова Т.Д.,
від відповідача Бойко М.О., Сарасека Ю.В.
у травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що на виконання укладеного між ним як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" та відповідачем як правонаступником Національної енергетичної компанії "Укренерго" договору № 71/01-ЕР від 31 серпня 1999 р. останній перерахував йому у 2009 році 30578327,20 грн. з призначенням платежу "компенсація зменшеного платежу за рахунок цільового фінансування, без ПДВ".
На вартість проданого і оплаченого в указаному розмірі відповідачем товару (електричної енергії) ним було нараховано податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 6115665,44 грн., сума якого була сплачена у державний бюджет України.
При цьому, вчинений відповідачем платіж не включав суму ПДВ, внаслідок чого невідшкодованою залишилася частина вартості проданої йому електричної енергії у розмірі ставки цього податку.
За таких обставин позивач на підставі Закону країни "Про податок на додану вартість", просив стягнути з відповідача на свою грошові кошти (ПДВ на компенсацію зменшеного платежу) у розмірі 6115665,44 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявленого до нього позову, вказував, що перераховані ним позивачу кошти є субсидією, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, між позивачем як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" та відповідачем як правонаступником Національної енергетичної компанії "Укренерго" виникли відносини з договору № 71/01-ЕР від 31 серпня 1999 р., згідно з яким позивач зобов'язався продавати відповідачу електричну енергію, а той, у свою чергу -купувати та здійснювати оплату за неї відповідно до умов договору.
На підставі платіжних доручень №№ 1725 від 29 вересня 2009 р., 2077 від 19 листопада 2009 р., 766 від 26 квітня 2010 р., 795 від 27 квітня 2010 р. відповідач перерахував позивачу 30578327,19 грн. з призначенням платежу - компенсація зменшеного платежу за рахунок цільового фінансування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 883 від 19 серпня 2009 р., постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України №№ 1110 від 29 вересня 2009 р., 1296 від 19 листопада 2009 р., 1478 від 22 грудня 2009 р., 1603 від 30 грудня 2009 р.
Вищевказаними нормативно-правовими актами були вирішені питання здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій, у т.ч. належних позивачу у справі.
Відносини з цього приводу виникли з п. 4 ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", згідно з якою передбачено, що у 2009 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 33 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статі 6 цього Закону).
Відповідно до вимог п.п. 2, 3 Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті з метою здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 14 травня 2008 р. в редакції постанови № 883 від 19 серпня 2009 р., чинній на час виникнення спірних правовідносин, бюджетні кошти використовуються для часткової компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами (далі - компенсація) з метою створення запасів твердого палива станом на 1 листопада 2008 р. на теплоелектростанціях в обсягах, необхідних для забезпечення їх сталої роботи в осінньо-зимовий період 2008/09 року, та станом на 1 листопада 2009 р. в обсягах, необхідних для забезпечення їх сталої роботи в осінньо-зимовий період 2009/10 року. Компенсація виплачується відповідно до укладених договорів: енергогенеруючим компаніям, у статутних фондах яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, для створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій згідно із затвердженим Мінпаливенерго переліком за умови, що вироблена ними електрична енергія продається на оптовому ринку електричної енергії України; державному підприємству "Енергоринок" за кредитами, залученими з грудня 2008 р. у ВАТ "Державний ощадний банк України" з метою проведення розрахунків за паливо для задоволення потреб енергогенеруючих компаній.
Крім того, як слідує з пояснень відповідача, наявних у справі копій платіжних доручень про сплату на користь позивача 30578327,19 грн., листів Міністерства палива та енергетики України №№ 07/10-4593 від 29 вересня 2009 р., 01/10-1338 від 12 листопада 2009 р., 03/10-172 від 23 квітня 2010 р., 03/10-187 від 27 квітня 2010 р. кошти в указаному розмірі були одержані відповідачем не на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в порядку ст. 151 Закону України "Про елетроенергетику", виключно через які можливі розрахунки за електричну енергію, а на рахунок, відкритий на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 883 від 19 серпня 2009 р.
Таким чином, кошти, сплачені відповідачем позивачу на підставі вищевказаних платіжних доручень, становили суму субсидії з державного бюджету України на здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій, що належать позивачу, а не були платою за товар, ціна якого повинна була включати ПДВ.
Згідно з вимогами п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі субсидій за рахунок бюджетів (крім тих, що надаються у майновій формі).
Отже, дії відповідача під час проведення розрахунків були правомірними і права позивача у цих відносинах порушені з боку відповідача не були.
Враховуючи, викладене, у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
у позові Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" м. Донецька відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар