ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-54/4794-2012 15.06.12
Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом дочірнього підприємства «Продмережа», м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м. Київ
про визнання договору недійсним
при секретарі судового засідання Чернявській І.Г.
представники:
від позивача -ОСОБА_1 (дов. № 2 від 20.02.2012 року);
від відповідача -ОСОБА_2 (дов № 612 від 02.11.2010 року);
дочірнє підприємство «Продмережа»(далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(далі-відповідач) про визнання недійсними Додаткового договору № 49.8.3/02/2012-О від 01 лютого 2012 року до Договору № 2262/49.3-Н від 23 березня 2006 року банківського рахунку.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Додатковий договір № 49.8.3/02/2012-О від 01 лютого 2012 року в порушення приписів чинного Цивільного кодексу України вчинено особою від імені позивача з перевищенням повноважень без подальшого його схвалення, отже оспорюваний договір відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсним.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Мережа-Трейд», подане клопотання задоволенню не підлягає як не обґрунтоване.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк»(Банк) та Дочірнім підприємством «Продмережа»(Клієнт) укладено Додатковий договір № 49.8.3/02/2012-О про надання овердрафту до Договору № 2262/49.3-Н від 23 березня 2006 року банківського рахунку, відповідно до умов якого Банк надає Клієнту грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості 15000000,00 грн. з остаточним строком погашення, з урахуванням процентів та комісій, не пізніше 30 квітня 2012 року, шляхом забезпечення можливості здійснення Клієнтом операцій за рахунком (з використанням розрахункових документів на паперових носіях та/або електронних розрахункових документів) понад залишок власних коштів.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Додаткового договору № 49.8.3/02/2012-О про надання овердрафту посилаючись на те, що зазначений договір від імені позивача укладено фінансовим директором ОСОБА_6 з перевищенням повноважень враховуючи, що відповідно до статуту договори з банківськими установами мають укладатися виключно директором підприємства, в подальшому схвалення даного договору Засновником позивача не відбулося.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
За змістом п. 3.2 Статуту Позивача директор Позивача, або уповноважена ним особа, має право без попереднього погодження з засновником (ПрАТ «Фуршет») укладати контракти з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний фонд (8706,00 гривень) підприємства (Позивача).
Рішенням Наглядової ради ПрАТ «Фуршет», оформленим Протоколом № 01240112 від 24.01.2012, погоджено укладення Позивачем кредитного договору з Відповідачем та надано фінансовому директору Позивача ОСОБА_6 повноваження на укладення кредитного договору.
Тобто, ПрАТ «Фуршет»надано згоду на укладення оспорюваного договору.
Оспорюваний Додатковий договір №49.8.3/02/2012-0 від 01 лютого 2012 року про надання овердрафту до договору банківського рахунку №2262/49.3-Н від 23.03.2006 р. підписано ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності б/н від 03.01.2012, виданої Погребняком В.Г. та зазначеного Протоколу.
Частиною 1 та 2 статті 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як свідчить виписка з рахунку № 26077010001007.980 Позивачем здійснювалась сплата процентів за отриманим кредитом у вигляді овердрафту.
Таким чином, зазначені дії свідчать про схвалення раніше укладеного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач, звертаючись з позовом не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин та враховуючи наведені норми закону, суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та Додатковий договір №49.8.3/02/2012-0 від 01 лютого 2012 року про надання овердрафту до договору банківського рахунку №2262/49.3-Н від 23.03.2006 відповідає вимогам чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
вирішив:
В позові відмовити.
Повне рішення складено 20.06.2012 р.
Суддя Л.М. Шкурдова