номер провадження справи 7/40/12
Запорізької області
20.06.12 Справа № 5009/1523/12
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк", м.Бердянськ, Запорізька область
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідачів: ОСОБА_2, дов. № 13 від 19.06.2012р.
Розглядається позов Суб'єкта підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" про стягнення з відповідача 18296 грн. 05коп. боргу за договором № 40 від 24.07.2005р.
Ухвалою суду від 24.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.05.2012 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.06.2012р. В зв'язку з повторною неявкою представника позивача та з метою витребування від позивача додаткових документальних доказів в обґрунтування заявлених вимог, судове засідання відкладалось до 20.06.2012р.
Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси сторін, зазначені позивачем в позовній заяві.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, вказуючи на те, що між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Почерк»був укладений договір № 40 від 24.07.2005р. Згідно умов договору, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити отримані горюче-мастильні матеріали. В підтвердження факту поставки дизельного пального позивач надає видаткові накладні (перелічені в позовній заяві, копії в матеріалах справи). Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивачем пред'явлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 18296грн.05коп.
Відповідач позов не визнав, вважає факт поставки та отримання товару не підтвердженим, зауважив, що видаткові накладні на пред'явлену позивачем суму боргу відповідач не підписані, вказану в накладних продукцію, відповідач, на момент розгляду спору по суті, не отримував. Відповідач, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі.
Ухвалою суду від 11.06.2012р. суд витребував від позивача належні документальні докази отримання відповідачем товару по договору № 40 від 24.07.2005р.; платіжні документи, якими відповідач здійснював часткову оплату отриманого товару по договору № 40 від 24.07.2005р.; зобов'язував позивача провести з відповідачем звірку взаєморозрахунків сторін по договору №40 від 24.07.23005р. (акт звірки надати в судове засідання); направити в судове засідання компетентного, повноважного представника.
Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.
В продовжене 20.06.2012р. судове засідання, представник позивача не з'явився повторно, про причини неявки свого представника позивач суд не повідомив. Позивач без поважних причин не надав суду витребувані ухвалами суду матеріали для з'ясування всіх обставин по справі.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами.
Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.
Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК ( 1798-12 ), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено: "Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12 ), або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12).
Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно -апаратного комплексу "Оберіг".
Враховуючи вищевикладені обставини, спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Судовий процес завершено 20.06.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника відповідача.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Почерк»був укладений договір № 40 від 24.07.2005р. і на виконання даного договору позивачем було поставлене дизельне паливо в кількості 12767,00літрів на загальну суму 120726грн.05коп.
В підтвердження поставки даного товару позивач посилається на видаткові-накладні РН- 0003412 від 04.07.2011р.; РН- 0003437 від 11.07.2011р.; РН- 00034492 від 31.07.2011р., РН- 0003493 від 01.02.2011р., РН-0003528 від 23.08.2011р., РН-0003556 від 31.08.2011р.
Крім того, позивач вказує на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 40 від 24.07.2005р. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.10.2011р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, а саме: п. 2.4. - первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Мінтрансу України 14.10.1997р. № 363, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.
Відповідно до п. 8.25 Правил, час прибуття автомобіля для розвантаження встановлюється з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 правил).
Порядок оформлення документів на перевезення визначено п.11 Правил, згідно яких товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, які засвідчує підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Фактичні обставини справи, що полягають у одержанні відповідачем товару за накладними, що зазначені позивачем та долучені до матеріалів справи, не можуть вважатись доведеними за не з'ясування у повному обсязі правовідносин сторін та відсутність будь-яких відміток відповідача на товарно-транспортній накладній, наданій позивачем в якості доказу отримання товару.
Посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін є безпідставним, поскільки акт звірки не може бути засобом доказування існування заборгованості.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання. (Дана правова позиція співпадає з позицією колегії Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 28.02.2006р. № 14/158).
Крім того, як встановлено судом, в акті звірки станом на 01.10.2011р. відсутнє посилання на договір № 40 від 24.07.2005р., яким позивач обґрунтовує позовні вимоги отже, він не може бути доказом утворення заборгованості за зазначеним договором.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також пояснення представника відповідача і документи, додані до матеріалів справи, суд дійшов висновку., що позивачем не доведена належними документальними доказами правомірність заявленої до стягнення суми, поскільки не надав належним чином оформлених документів первинної бухгалтерської звітності, яка б відповідала вимогам діючого законодавства.
З огляду на викладене, в позові слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
В позові Суб'єкта підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк", м.Бердянськ, Запорізька область відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення "21" червня 2012р.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет