номер провадження справи 23/50/12
Запорізької області
69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/ Шаумяна,4
Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88
14.06.12 Справа № 5009/1591/12
Господарський суд Запорізької області у складі судді Шевченко Тетяни Миколаївни,
за участю
від позивача: ОСОБА_1, головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність № 81/12 від 05.01.2012 р.;
від боржника - 1: Лихолат М.М., директор, витяг з ЄДР № 15-09/83 від 13.01.2012 р., паспорт СА № НОМЕР_1, виданий 14.01.1997 р. Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області;
від боржника -2: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10.01.2012 р.
розглянув матеріали справи № 5009/1591/12
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя,
до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327», м. Запоріжжя,
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЗ Фінанс», м. Київ,
про визнання недійсними договорів.
Розглядаються позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними: договору фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р., договору іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р., договору застави від 01.08.2008 р., укладених між відповідачами у справі.
Провадження у справі порушено ухвалою суду від 27.04.2012 р., слухання справи призначено на 16.05.2012 р., розгляд справи відкладався до 05.06.2012 р., в судовому засіданні об'являлась перерва до 14.06.2012 р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено сторонам в судовому засіданні 14.06.2012 р.
Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя вважає, що оспорювані договори укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а тому є недійсними відповідно до ст. 234 ЦК України, ст. 207 ГК України. В обґрунтування права звертатися до суду із позовом про визнання вказаних договорів недійсними позивач посилається на наступні обставини: вказує, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя є кредитором у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327»; сума боргу ВАТ «АТП № 12327»перед Пенсійним фондом складає 2715,2 тис. грн. Включення кредиторських вимог ТОВ «ЛАЗ Фінанс», що забезпечені заставою майна боржника на підставі оспорюваних договорів фінансового лізингу, іпотеки та договору застави транспортних засобів, у розмірі 6 338 167,20 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника фактично унеможливлює погашення кредиторської заборгованості боржника із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, заборгованості із сплати податків та інших бюджетних платежів.
В судових засідання представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та доповненнях до заяви (а.с.3-8, 47-52)
Відповідач-1 (ВАТ «АТП № 12327) письмовий відзив на позовну заяву суду не надав. В судових засіданнях його представник проти позову заперечував без документального та нормативного обґрунтування цих заперечень.
Відповідач-2 (ТОВ «ЛАЗ Фінанс») позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, ТОВ «ЛАЗ Фінанс»у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує, що оспорювані договори не суперечать ст.ст. 203, 215 ЦК України. Посилаючись на приписи ст. 35 ГПК України, відповідач-2 зазначає, що факт існування зобов'язання ВАТ «АТП № 12327»перед ТОВ «ЛАЗ Фінанс»за договором фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ на суму 6 338 167,20 грн., існування договору іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р. встановлено Донецьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи про банкрутство ВАТ «АТП № 12327», за результатами якого визнані кредиторські вимоги ТОВ «ЛАЗ Фінанси»і включені до реєстру вимог кредиторів.
В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав заперечення, викладені у письмовій формі.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
30.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЗ Фінанс»(лізингодавець) в особі директора Діланяна С.А. та Відкритим акціонерним товариством «АТП № 12327»(лізингоодержувач) в особі генерального директора Івченко О.О. був укладений договір фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ, за умовами якого Лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на невизначений договором строк транспортні засоби, які набуваються ним у власність у Постачальника відповідно до Специфікації (Додаток №1 до договору), а Лізингоодержувач сплачує за це Лізингові платежі на умовах даного Договору.
01.08.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу між відповідачами 1 і 2 були укладені договір іпотеки нежитлових приміщень та договір застави, які посвідчені 02.08.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Визнання недійсними наведених договорів є предметом спору у рамках даної справи.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши норма чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Виходячи зі змісту Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. N 384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади <...>. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою, тощо. <...>.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя є органом Пенсійного фонду України, підвідомчий Головному Управлінню ПФУ в Запорізькій області (а.с.42).
У Довідці АА №071535 з ЄДРПОУ у розділі «Класифікаційні дані»вказана організаційно-правова форма за КОПФ Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя - орган державної влади (а.с.45).
Відповідно до приписів ст. 1 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи <...>.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя може бути позивачем у справі про визнання недійсними договорів з підстав, визначених у ст. 207 ГК України та обґрунтувань, наведених у позовній заяві та доповнення до неї (а.с.3-8, 47-52) .
Суд відзначає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1). <...> Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). <...> .
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Позивач стверджує, що договір фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, отже, є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним відповідно до приписів ст. 234 ЦК України.
В статті 234 ЦК України зазначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Отже, фіктивний правочин визнається недійсним внаслідок того, що він не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, вказаних в ч. 5 ст. 203 ЦК України.
В Законі України «Про фінансовий лізинг»визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Аналіз норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері фінансового лізингу, дає можливість дійти висновку, що метою укладення договору фінансового лізингу є отримання лізингоодержувачем у тимчасове користування, за плату предмету лізингу, визначеного індивідуальними ознаками, для використання у своєї господарської діяльності та отримання лізингодавцем плати за передане ним у тимчасове користування майно.
Відповідно до розділу 2 договору фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р (далі за текстом - договір фінансового лізингу) лізингодавець на письмове замовлення Лізиноодержувача, для потреб останнього купує у Постачальника предмет лізингу відповідно до вимог, визначених у Специфікації.
Згідно з умовами розділу 3 договору фінансового лізингу (п. 3.2) лізингодавець зобов'язаний передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві. Предмет лізингу реєструється лізингоодержувачем на своє імя. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу всі необхідні документи, що дозволяють Лізингоодержувачу законно експлуатувати та володіти предметом лізингу.
Відповідач -2 (лізингодавець) не надав суду доказів в підтвердження того, що він, на виконання умов договору фінансового лізингу (п. 2.1 договору), купив у Постачальника транспортні засоби, які повинен був передати в лізинг відповідачу-1. Не надав доказів того, що він мав у власності ці транспортні засоби (предмет лізингу), які відповідно до умов договору, нібито передав у лізинг ВАТ «АТП №12327».
В договорі фінансового лізингу не зазначена особа Постачальника.
Відповідачі у справі не надали доказів в підтвердження існування та передачі технічної документації на предмет договору фінансового лізингу. Лізингоодержувачем предмети договору лізингу не були зареєстровані, як цього вимагає п.3.2.2. договору.
Крім того, досліджені матеріали справи свідчать про те, що ані у специфікації (додатку 1 до договору фінансового лізингу), ані в Акті прийому -передачі від 02.08.2008 р. транспортні засоби (предмет лізингу) не визначені індивідуальними ознаками, як цього вимагають приписи закону; крім того, має місце повторювання одних й тих самих цифр при визначенні різних автобусів.
Матеріалами справи підтверджено, що підприємство -лізингоодержувач знаходиться за юридичною адресою у м. Запоріжжі, де здійснює господарську діяльність.
З Актів прийому - передачі транспортних засобів вбачається, що лізингоодержувач отримав автобуси у м. Львові, у місті Львові і повернув їх лізингодавцю через декілька місяців (а.с.34-36). Отже, фактичного користування предметом лізингу не відбувалося.
Відповідачем-1 не підтверджено наявності повноважень у ОСОБА_7, який зазначений в Актах прийому - передачі як заступник директора, директор підприємства лізингоодержувача та як особа, що отримувала предмет лізингу та повертала його.
Також матеріли справи свідчать, що лізингоодержувач не здійснив жодного лізингового платежу, у зв'язку із чим лізингодавец визначив суму заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 6 338 167,20 грн., яка, як визнана боржником та забезпечена заставою майна боржника (відповідача-1 у справі), була включена до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «АТП №12327».
Отже, з матеріалів справи суд вбачає, що сторони при оформленні на папері договору фінансового лізингу не мали на меті досягнення його результатів, передбачених умовами даного договору. Тобто договір фінансового лізингу з моменту його укладення носив фіктивний характер, не був спрямований на досягнення відповідних результатів, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Проаналізувавши у сукупності обставини справи, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним відповідно до приписів ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України, як фіктивного.
Недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність і договорів, укладених в забезпечення виконання основного зобов'язання. Отже, визнання недійсним договору фінансового лізингу є підставою для визнання недійсними договору іпотеки та договору застави від 01.08.2008 року, які носять похідний характер та були укладені в забезпечення виконання основного зобов'язання.
Доводи відповідачів про дійсність договору фінансового лізингу, договорів іпотеки та застави не приймаються судом до уваги з наведених вище обґрунтувань.
Посилання відповідача-2 по справі на ст. 35 ГПК України суд вважає безпідставним з наступних причин: при апеляційному перегляді Донецьким апеляційним господарським судом справи про банкрутство, порушеної стосовно ВАТ «АТП 12327», не вирішувався спір про визнання зазначених договорів недійсними, а отже, не встановлювались і факти, які не потребують доведенню в контексті приписів ст. 35 ГПК України.
В матеріали справи надано належним чином засвідчені копії оспорюваних договорів, тому суд вважає за можливе розглянути спір за матеріалами та доказами, наявними у справі.
Судові витрати по справі покладаються на відповідачів.
керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу №0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЗ Фінанс», м. Київ, та Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство № 12327», м. Запоріжжя.
Визнати недійсним договір іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство № 12327», м. Запоріжжя, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЗ Фінанс», м. Київ.
Визнати недійсним договір застави від 01.08.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЗ Фінанс», м. Київ, та Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство № 12327», м. Запоріжжя.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327» (69063, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, ідент. код 03114170) на користь Державного бюджету Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЗ Фінанс» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 10/10, оф. 60) на користь Державного бюджету Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.М. Шевченко
Повний текст рішення складено 19.06.2012 р.