Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "19" червня 2012 р. Справа № 5/5007/47/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.07.2011 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (с.Гора, Бориспільський район, Київська область)
до Селянського (фермерського) господарства "Йосипівське" (с.Йосипівка, Малинський район, Житомирська область)
про стягнення 127243,87 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранголі" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Йосипівське" про стягнення 127243,87 грн., з яких 117780,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 7003,20 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання , 1060,02 грн. інфляційних, 1400,65 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/47/12 та призначено її розгляд на 19.06.2012 р.
В засіданні суду представник позивача підтримала доводи та вимоги позовної заяви у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву не надіслав, хоча, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 09.06.2012р. відповідачу рекомендованої кореспонденції - ухвали суду від 05.06.2012р. про порушення провадження у справі (а.с.17).
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов"язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
29 червня 2011 року між ТОВ "Ранголі" (постачальник) та СФГ "Йосипівське" (покупець) укладено договір поставки №97/11 (а.с.5-7), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця засоби захисту рослин (товар), вказані в специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Відповідно до п.1.2. договору, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару зазначається у видатковій накладній.
Згідно п.2.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах, обумовлекних сторонами в специфікаціях до даного договору.
За змістом п.п.3.1, 3.2, 3.6 договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка фактично доставлена покупцю. Поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору. Датою поставки товару є дата розвантаження товару, вказана у видатковій накладній.
В пункті 3.10 договору сторони обумовили, що постачальник має право поставити товар покупцю без здійснення останнім попередньої оплати. В разі поставки товару без здійснення покупцем попередньої оплати, оплата партії товару, що вказана у видатковій накладній здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії товару.
Згідно п.5.1., п.5.3. договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору; ціна на товар встановлюється в національній валюті України.
Відповідно до п.5.4. договору, загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору.
В пунті 6.1 договору визначено, що умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.2, п.6.4. договору).
У відповідності до п.7.2. договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.
Відповідно до п.9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині взаєморозрахунків сторін за даним договором - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Того ж дня, 29.06.2011 р. сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки від 29.06.2011 р., за якою обумовлено кількість, номенклатуру, ціну товару, що має бути поставлено покупцю, а всього на суму 117780,00 грн. (а.с.8).
Згідно п.5 специфікації, датою поставки товару є дата відвантаження партії товару зі складу постачальника.
У відповідності до п.4 специфікації, оплата товару за цією специфікацією буде здійснюватись покупцем шляхом 100% оплати вартості партії товару з відстрочкою платежу терміном до 30 листопада 2011 р. з моменту узгодження сторонами цієї специфікації.
Відповідно до п.6. специфікації, дана специфікація є невід'ємною частиною договору поставки №97/11 від 29.06.2011 р. і вступає в силу з моменту підписання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №97/11 від 29.06.2011 р. за видатковою накладною №РН-0000242 від 30.06.2011 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв обумовлений специфікацією товар на загальну суму 117780,00 грн.
В свою чергу, відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманих засобів захисту рослин належним чином відповідно до умов договору та специфікації не виконав. Щодо сплати заборгованості в сумі 117780,00 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№37 від 28.02.2012 р. (а.с.10), проте, вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
В судовому засіданні 19.06.2012 р. представником позивача подано довідку за вих.№117 за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ "Ранголі", згідно якої станом на 19.06.2012 р. існуюча заборгованість СФГ "Йосипівське" за несплачений товар за видатковою накладною №РН-0000242 від 30.06.2011 р. складає 117780,00 грн.
Доказів у спростування зазначеної обставини та на підтвердження проведення часткового чи повного погашення заборгованості, заявленої до стягнення у даному позові, відповідачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 117780,00 грн. заборгованості за поставлений товар є підтверженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №97/11 від 29.06.2011 р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як уже зазначалось, в пункті 7.2. договору сторони передбачили у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором сплату винною стороною іншій пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.
У відповідності до зазначеної умови договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7003,20 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу за період з 01.12.2011 р. по 23.04.2012 р. (розрахунок, а.с.3).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені господарський суд встановив його відповідність вимогам чинного законодавства, умовам договору та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 7003,20 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відповідно до ст.625 Цивільного кодексу 1060,02 грн. інфляційних, нарахованих за період з грудня 2011 року по березень 2012 року (а.с.3) та 1400,65 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.12.2011 р. по 23.04.2012 р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача нарахувань, суд встановив їх правомірність та обгрунтованість, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1060,02грн. інфляційних та 1400,65 грн. 3% річних є такими, що підлягають задоволенню господарським судом.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Ранголі" є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства, позов задовольняється судом у повному обсязі.
Судові витрати у відповідності до приписів ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Йосипівське" (Житомирська область, Малинський район, вул.Єгорова,21, ідентифікаційний код 32550245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (08324, Київська область, Бориспільський район, с.Гора, вул.Центральна, буд.21, ідентифікаційний код 35866777):
- 117780,00 грн. заборгованості,
- 7003,20 грн. пені,
- 1060,02 грн. інфляційних,
- 1400,65 грн. 3% річних,
- 2544,88 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 21.06.12
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (реком.)
3- відповідачу (реком.з пов.)