83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.06.12 р. Справа № 5006/12/68/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Прокурора Центрально-Міського району м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка
до відповідача: Приватного підприємства «Арт», м. Донецьк
про стягнення пені в сумі 1515,68грн. та 3% річних в сумі 256,94грн.
від Прокурора: не з'явився ;
за участю представників сторін:
від позивача: Кульбачна Є.В. - не з'явився ;
від відповідача: не з'явився ;
Заявлено позов Прокурором Центрально-Міського району м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка до Приватного підприємства «Арт», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 1515,68грн. та 3% річних в сумі 256,94грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про тимчасове користування місцями розміщення рекламоносіїв №13 від 01.07.2006р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв, однак оплату за послуги оренди здійснив із простроченням, у зв'язку із чим позивачем була нарахована пеня в сумі 1515,68грн. та 3% в сумі 256,94грн. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає шкоди інтересам держави та позбавляє можливості використовувати, відповідно до закону, кошти, які отримані за оренду комунальної власності.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач - Приватне підприємство «Арт» зареєстрований за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 38. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.
В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того за приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :
Між Горлівською міською радою (Власник) та Приватним підприємством «АРТ» (Розповсюджувач зовнішньої реклами) 01 липня 2006р. було укладено договір на тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами №13, за умовами якого Власник надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в користування місця, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, типу «Біг борд», розміром 6*3м, за адресами: Додаток №1, за відповідну плату Додаток №1.
Цей договір набирає чинності з 01.07.2006р. та діє по 22.11.2010р. (п.2.1. договору).
Відповідно до умов п.4.1. договору плата за користування місцями відповідно до п. 1.1. вноситься щомісячно згідно розрахунку протягом 30 днів після звітного місяця на відповідний рахунок міського бюджету. Розрахунок вартості договірного платежу здійснюється згідно п.2.4. Положення про оплату за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами» та складає 7270,69грн.
За приписами п.6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
За розрахунком позивача, у зв'язку із простроченням терміну оплати відповідачем орендних платежів за тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за договором №13 від 01.07.2006р. була нарахована пеня в сумі 1515,68грн. та 3% річних в сумі 256,94грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067.
Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.
Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно п.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 та пунктом 33 Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Макіївки передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами п.4.1 Договору №13 від 01.07.2006р. між позивачем та відповідачем.
Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно приписів статей 759, 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення пені та 3% річних.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №13 від 01.07.2006р. належним чином не виконав, плату за користування місцем для розміщення рекламоносіїв сплатив повністю, однак із простроченням терміну оплати, у зв'язку з чим позивачем на прострочену заборгованість була нарахована пеня та 3% річних.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 256,94грн. є арифметично вірними та такими, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені в сумі 1515,68грн. на підставі пункту п.6.1 договору суд зазначає наступне.
Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Відтак за висновком суду наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1515,68грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та таким що підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених статей 11, 16, 525, 526, 546, 549-550, 611, 625-626, 629, 632, 759, 762, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 216-218, ст.ст.11, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.16 Закону України "Про рекламу" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд України,-
Позовні вимоги Прокурора Центрально-Міського району м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка до Приватного підприємства «Арт», м. Донецьк про стягнення пені в сумі 1515,68грн. та 3% річних в сумі 256,94грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Арт» (83000, м. Донецьк, вул. Щорса, 38, код ЄДРПОУ 32880045, р/с 26001419450000в АБ «Ікар-Банк», м. Донецьк, МФО 334594) на користь Горлівської міської ради (84646, м. Горлівка, пр-т Перемоги, 67, р/р 3151091200018, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164887 УДК у Донецькій області) пеню в сумі 1515,68грн. та 3% річних в сумі 256,94грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Арт» (83000, м. Донецьк, вул. Щорса, 38, код ЄДРПОУ 32880045, р/с 26001419450000в АБ «Ікар-Банк», м. Донецьк, МФО 334594) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.06.2012р.
Суддя Тоцький С.В.