14.06.12р. Справа № 25/5005/3161/2012
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ
про прийняття договору на поставку природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти
Суддя Чередко А.Є.
Від позивача: ОСОБА_1 - дов. №8 від 24.02.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №74 юр від 19.03.2012р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про прийняття договору № 3-02\27-12 від 27.02.2012р. на поставку природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти в редакції Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач безпідставно відмовився підписати договір № 3-02\27-12 від 27.02.2012р. на поставку природного газу за регульованим тарифом в редакції позивача, що згідно з ст. 187 ГК України є підставою для передачі спору на розгляд господарського суду.
Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що запропонована позивачем редакція договору № 3-02\27-12 від 27.02.2012р. на поставку природного газу за регульованим тарифом не відповідає типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011р. № 1580, тому відповідачем було складено протокол розбіжностей до договору.
У судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 17.05.2012р. по 24.05.2012р. та з 05.06.2012р. по 14.06.2012р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Для оформлення договірних відносин Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) направив на адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - відповідач) проект договору № 3-02\27-12 від 27.02.2012р. на поставку природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (далі -договір).
Відповідач підписав проект договору з протоколом розбіжностей від 15.03.2012 року, яким виклав пункти 2.5., 3.2., 3.4., 4.1., 4.2., 4.6., 5.2.3., 5.3.9, 6.2.2., 6.3., 7.2. у власній редакції.
Розглянувши протокол розбіжностей позивач включив в договір п.п. 4.1., 4.2., 5.3.2., 6.2.2., 6.2. в редакції запропонованій відповідачем. З положеннями п. 2.5., 3.2., 3.4., 4.6., 5.3.9. та 7.2. в редакції відповідача позивач не погодився та протокол розбіжностей не підписав, що і є причиною виникнення спору між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Частиною 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ч. 6 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторонни, зокрема можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI від 08.07.2010 року, затвердження типових договорів на постачання природного газу за регульованим тарифом належить до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ).
Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом затверджено Постановою НКРЕ від 22.09.2011 року № 1580 про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Постанова № 1580). Пунктом 3 Постанови № 1580 усіх суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом до 1 січня 2012 року.
Між тим, проект договору № 3-02\27-12 від 27.02.2012р. на поставку природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти, запропонований позивачем, частково не відповідає вимогам, встановленим Постановою № 1580 та іншим вимогам чинного законодавства України, а відтак запропоновані позивачем умови не можуть вважатися конкретизацією умов типового договору.
Так, пункт 2.5 договору був запропонований позивачем у такій редакції: «споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми (далі-добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, з урахуванням температури зовнішнього повітря в опалювальному періоді. При перевищенні добової норми споживання газу Споживачем без узгодження з Постачальником Споживач має самостійно обмежити (припинити) споживання газу власними об'єктами до приведення споживання газу у відповідність до встановлених Договором норм. При невиконанні такої вимоги Постачальник має право здійснити примусове обмеження (припинення) постачання газу в установленому законом порядку. Якщо фактична середньомісячна температура повітря нижче зазначеної у нормативних документах, то збільшення споживання природного газу для виробництва теплової енергії понад обсяг, визначений договором не вважається порушенням договору».
Типовим договором, затвердженим Постановою № 1580 умов щодо урахування температури зовнішнього повітря в опалювальному періоді та умови про те, якщо фактична середньомісячна температура повітря нижче зазначеної у нормативних документах, то збільшення споживання природного газу для виробництва теплової енергії понад обсяг, визначений договором не вважається порушенням договору, не передбачено.
У наданому відповідачем позивачу протоколі розбіжностей було запропоновано викласти пункт 2.5 Договору у такій редакції: «Споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. При перевищенні добової норми споживання газу Споживачем без узгодження з Постачальником Споживач має самостійно обмежити (припинити) споживання газу власними об'єктами до приведення споживання газу у відповідність до встановлених Договором норм. При невиконанні такої вимоги Постачальник має право здійснити примусове обмеження (припинення) постачання газу в установленому законодавством порядку.».
Запропонована відповідачем редакція пункту 2.5 Договору повністю відповідає змісту Типового договору, затвердженого Постановою № 1580.
Пункт 3.2 договору був запропонований позивачем у наступній редакції: «Облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється відповідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941 (далі за текстом-Правила). З метою забезпечення належної організації обліку кількості поставленого Споживачу природного газу та достовірної фіксації його результатів, на виконання положень пунктів 6.1-6.3 Правил, Споживач забезпечує обладнання власного комерційного вузла газу коректором об'єму газу до 15.10.2012р., за умови фінансування згідно Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Дніпропетровська на 2008-2012 роки, затвердженої рішенням міської ради від 26.12.2007 року № 14/26 (зі змінами та доповненнями). На період тимчасової відсутності коректора, розрахунок використаного природного газу проводиться з урахуванням коригуючого коефіцієнту за даними газорозподільного підприємства».
У наданому відповідачем позивачу протоколі розбіжностей було запропоновано зикласти пункт 3.2 Договору у такій редакції: «Облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941», що також, повністю відповідає Типовому договору, затвердженому Постановою № 1580.
Окрім цього, відповідно до п. 5.1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 (далі-Правила № 618), постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу. Відповідно до п. 6.1 Правил № 618, на комерційних вузлах обліку газу з максимальною об'ємною витратою газу більше 65 м3/год. з будь-яким надлишковим тиском та в діапазоні об'ємної витрати від 16 м3/год. до 65 м3/год. з надлишковим тиском більше 0,005 МПа вимірювання об'єму газу повинні проводитись тільки з використанням обчислювачів або коректорів об'єму газу. Максимальна об'ємна витрата газу визначається за паспортними даними газоспоживаючого обладнання. При цьому суд враховує, що Правила № 618 набрали чинності і повинні виконуватись з 06.02.2006р.
Відповідно до п. 3 наказу Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 вимоги правил у частині застосування обчислювачів та коректорів об'єму газу набувають чинності з 01.01.2008 року для вузлів ІV-V категорії. Отже позивач мав встановити коректори вже на протязі більше 3-х років.
Таким чином, запропоновані позивачем умови договору щодо відстрочення встановлення коректорів об'єму газу суперечать вимогам чинного законодавства, а саме - Правилам № 618.
До тексту пункту 3.4 договору позивач запропонував включити умову про те, що «Непланова повірка приладів комерційного обліку виконується за рахунок ініціатора такої повірки». Відповідачем у протоколі розбіжностей запропоновано таку умову виключити, оскільки вона не передбачена Типовим договором, затвердженим Постановою № 1580.
Умови пункту 4.6 договору щодо строку остаточного розрахунку за спожитий природний газ у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим замість 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, були запропоновані відповідачем виходячи з наступного.
Відповідач здійснює закупівлю природного газу, який постачається позивачу у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 30-0911. За умовами п. 6.1 Договору № 30-0911, Відповідач здійснює оплату газу на користь НАК «Нафтогаз України»в наступному порядку: 30% передоплата за 5 днів до початку поставки, решта 70% вартості планових обсягів поставки - протягом місяця поставки, остаточний розрахунок - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Таким чином, відповідач повинен виконати повну та остаточну оплату газу, в т.ч. поставленого позивачу у строк не пізніше 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Враховуючи те, що позивач є крупним споживачем природного газу, вартість споживаного відповідачем газу є значною, то умови щодо здійснення позивачем оплати природного газу пізніше настання строку оплати відповідачем газу на користь НАК «Нафтогаз України»є неприйнятними для відповідача. Відповідач не має фінансових ресурсів для покриття відстрочення платежів позивача. Окрім того, саме здійснення перерахування грошових коштів, здійснення обліку таких платежів та подальше перерахування грошових коштів НАК «Нафтогаз України»потребує затрат часу, а також той фактор, що з боку позивача можуть мати місце прострочення оплати за спожитий природний газ, то умови Договору про здійснення остаточного розрахунку позивачем за спожитий природний газ до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим є обґрунтованими.
З тексту підпункту 5.3.9 пункту 5.3 договору відповідачем запропоновано виключити умову про те, що «якщо фактична середньомісячна температура повітря нижче зазначеної у нормативних документах, то збільшення споживання природного газу для виробництва теплової енергії понад обсяг, визначений договором не вважається порушенням договору», оскільки такі умови не передбачені Типовим договором, затвердженим Постановою № 1580.
Також, умови названого підпункту в редакції позивача щодо надання останньому можливості здійснювати перевищення добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником, прямо суперечать вимогам п. 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355 (далі -Правила № 355).
З тексту пункту 7.2 договору відповідачем запропоновано виключити умови про те, що якщо фактична середньомісячна температура повітря нижче зазначеної у нормативних документах, то збільшення споживання природного газу для виробництва теплової енергії понад обсяг, визначений договором не вважається порушенням договору, оскільки така умова Типовим договором, затвердженим Постановою № 1580 не передбачена та суперечить вимогам п. 2.6 Правил № 355.
Посилання позивача на те, що пропозиція відповідача виключити з тексту договору умови про те, що якщо фактична середньомісячна температура повітря нижче зазначеної у нормативних документах, то збільшення споживання природного газу для виробництва теплової енергії понад обсяг, визначений договором не вважається порушенням договору, судом відхиляються, оскільки ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» не регулюють спірні правовідносини.
При цьому є безпідставними і доводи позивача про те, що виключення названих умов спричинить ситуацію постачання газу без урахування кліматичних умов, оскільки п. 2.1 Правил № 355 прямо передбачено, що кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам в тому числі для населення у І, II і IV кварталах року встановлюються Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів.
Отже, названа норма прямо передбачає виділення обсягів газу споживачам, в т.ч. і позивачу, вже з урахуванням кліматичних умов. При цьому, Правила № 355 не передбачають коливання температури як підставу для самовільного перевищення споживачем газу виділених обсягів газу.
Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати сплачені за розгляд справи слід віднести на позивача.
З підстав вищенаведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В позові відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Суддя А.Є. Чередко
Рішення підписано 19.06.2012р.