14.06.12р. Справа № 25/5005/4680/2012
За позовом Комунального закладу "Дніпропетровський міський соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 16200,00 грн.
Суддя Чередко А.Є.
Від позивача: дир.. Сова В.І., розп. № 137-рк від 17.02.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_3, пасп. НОМЕР_1
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього вартості оплаченого, але не поставленого товару у сумі 16200,00 грн. за договором № 4 від 03.12.2009р.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ним у повному обсязі були виконані зобов'язання встановлені договором № 4 від 03.12.2009р., що підтверджується відповідними доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Дніпропетровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією (до 28.12.2011р. контрольно-ревізійний відділ в м. Дніпропетровську), відповідно до п.1.3.4. плану роботи КРВ в м. Дніпропетровську на IV квартал 2011р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Дніпропетровський міський соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»Дніпропетровської міської ради (далі - комунальний заклад) за період 04.02.09р. по 30.11.11р. за результатами якої встановлено ряд порушень, що викладені в акті ревізії за № 840-25/03 від 24.01.12р.
Так в ході ревізії було виявлено, що між Позивачем, в особі директора Фатнєвої І.О. та Відповідачем було укладено договір № 4 від 03.12.09р про придбання твердого палива.
Зустрічною звіркою підтверджено, що 03.12.09р. було укладено договір купівлі-продажу вугілля марки АКО (25-100) в кількості 12 тон на загальну суму 16200,0 гривень.
Згідно накладної від 03.12.09р. № 164/09 Відповідачем на адресу Позивача, відвантажено кам'яне вугілля в кількості 12 тон за ціною 1350,0 грн/т на загальну суму 16200,00 гривень.
Відповідно до виписки КБ «Приватбанк»від 17.12.09р., Позивачем здійснена оплата за вугілля згідно накладної від 03.12.09р. №164/09 на загальну суму 16200,0 грн.
Відповідачем при здійсненні торгівельної діяльності ведеться книга обліку доходів та витрат (рег. № 9762/1).
В книзі обліку доходів і витрат здійснено запис про отримання доходу від Позивача на загальну суму 16200,0 грн., але витрати на придбання кам'яного вугілля у постачальника в книзі обліку доходів і витрат не відображено та підтверджуючі документи щодо понесених витрат до зустрічної перевірки не надано.
Внаслідок того, що в ході зустрічної звірки Відповідачем не було підтверджено відповідними первинними документами придбання у постачальника товару, контрольно-ревізійний відділ в м. Дніпропетровську дійшов висновку, що Позивачем у грудні 2009 року було зайво перераховано бюджетних коштів ПП ОСОБА_1 на загальну суму 16200,0 грн. та надіслав Позивачу припис № 840-16/352 про направлення обов'язкових вимог, згідно якого Позивач повинен відшкодувати в повному обсязі витрати на придбання твердого палива на загальну суму 16200,0 грн. шляхом перерахуванням Відповідачем коштів на реєстраційний рахунок Позивача, що і є причиною виникнення даного спору.
Суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Факт виконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем по договору № 4 від 03.12.09р. щодо поставки твердого палива (вугілля марки АКО у кількості 12тн. на суму 16200,00грн.) підтверджується видаткової накладною від 03.12.09р. № 164/09 та довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯПС № 848458, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Отже, Відповідачем доведено належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань за договором № 4 від 03.12.09р., а відтак правові підстави для задоволення Позовних вимог позивача про повернення Відповідачем одержаних по договору коштів за поставлене вугілля у сумі 16200,00грн. відсутні.
При цьому, суд враховує, що не підтвердження Відповідачем під час зустрічної перевірки первинними документами придбання у постачальника товару та не відображення цієї операції в книзі обліку доходів і витрат не може бути підставою для висновку про безпідставне одержання коштів за договором № 4 від 03.12.09р. та наявність зобов'язання з повернення сплачених за вугілля коштів, з огляду на надання Відповідачем доказів на підтвердження поставки вугілля, наявність у Відповідача статусу суб'єкта підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку та норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги Позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати понесені Позивачем за розгляд справи по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн. слід віднести на Позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В позові відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Суддя А.Є. Чередко