"20" червня 2012 р. Справа № 5004/577/12
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Державного підприємства «Волиньторф», с.Прилісне, Маневицького району
до Пнівненського сільського споживчого товариства, с.Пнівно, Камінь -Каширського району
про стягнення 5 709, 35 грн.
Суддя: Гончар М. М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.06.2012р. №672)
від відповідача: Власюк А.Г. -гол. Бухгалтер
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: державне підприємство «Волиньторф»звернулось з позовом до Пнівненського сільського споживчого товариства про стягнення 5 869, 24 грн., з них: 4 000 грн. - заборгованості за відпущену продукцію, 617, 09 грн. -пені, 356, 13 грн. -3 % річних, 896, 02 грн. -сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції.
У судовому засіданні ДП «Волиньторф»подано клопотання від 19.06.2012р. №671 про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 4 000, 00 грн. -основного богу, 457, 20 грн. -пені, 356, 13 грн. -3% річних, 896, 02 грн. -сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції
Через канцелярію суду 05.06.2012р. Пнівненським сільським споживчим товариством подано заперечення б/н і б/д , в якому останній не визнає позов та зазначає, що товариств претензію від 26.01.2010р. не одержувало. Згідно розпорядження №17 від 03.03.10р. , постанови Правління Райспоживспілки №14 від 02.03.2010р. була звільнена від займаної посади голова правління ОСОБА_3 , виконуючого обов'язки призначено ОСОБА_4 Згідно розпорядження №59 від 20.10.2011р., постанови Правління Райспоживспілки від 20.10.2011р. -звільнена із займаної посади ОСОБА_4, виконуючою обов'язків призначено ОСОБА_5 З 01.01.2010р. Пнівненське ССТ не одержувало продукцію ДП «Волиньторф». У зв'язку зі змінами керівництва, строком давності більш як 3 роки, протягом яких ніхто не звертався за даним боргом, проведення документальної ревізії від 16.11.2011р. даних договорів, рахунків-фактур, вказаної заборгованості за актом звірки в споживчому товаристві не рахується.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд Волинської області,-
09.01.2009 року між Державним підприємством «Волиньторф»та Пнівненським споживчим товариством укладено договір поставки продукції.
Згідно п.1.1. договору продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору брикети торф'яні для комунально-побутових потреб.
Відповідно до п.1.3. договору відпуск товару покупцю проводиться згідно погодженого графіку до 31.12.2009 року.
П. Розрахунок за даний товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 90 банківський днів після отримання товару.
П. 4.1. договору встановлено, що загальна вартість договору на момент укладення становить 6 784, 00 грн., в т.ч. ПДВ -1 130, 67 грн.
П. 7.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно п. 8.3. договір вступає в силу з моменту підписання до виконання сторонами своїх зобов'язань але не довше ніж до 31.12.2009р.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов?язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що приймання -здавання товару проводиться на складі покупця.
Долучені позивачем до позовної заяви рахунки -фактури №33, 34, 35 від 09.01.2009р. не містять доказів отримання брикетів торф'яних відповідачем: відсутні підписи довіреної особи та самі довіреності не надані суду, тобто позивачем належними доказами не доведений факт виконання умов договору поставки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт отримання брикетів торф'яних відповідач заперечує.
Крім того, згідно п. 2.3. договору оплата у відповідача за поставлений товар виникла через 90 банківських днів після отримання товару.
Банківський день - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Звідси випливає, що право на оплату товару відповідачем мало бути здійснене до 15.05.2009 року згідно умов договору.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В запереченні на позов б/н і б/д, зареєстрованому канцелярією суду 05.06.12 відповідач заявив про сплив позовної давності.
Таким чином строк подання позовної заяви минув 15.05.2012 року. Згідно поштового штемпеля на конверті, позовна заява з додатками відправлена позивачем 18.05.2012 року з порушенням строку позовної давності. (а.с. 20).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.
Ч. 1 ст. 44 ГПК України передбачено, що витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Волинської області,-
1. В позові відмовити повністю.
Повне рішення
складено 22.06.2012р.
Суддя М. М. Гончар