21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
19 червня 2012 р.
Справа 4/33/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючий суддя В. Білоус
Секретар судового засідання Д.Нестеров
за участю представників:
позивача : ОСОБА_2 - згідно довіреності;
відповідача 1 : не з"явився;
відповідача 2: не з"явився;
третьої особи 1:не з"явився;
третьої особи 2: не з"явився.
Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Вінницької міської ради (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617) до:Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114,м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 64, код ЄДРПОУ 35373366); треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_3 (24004, АДРЕСА_1);
Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (21001, АДРЕСА_2)
про визнання недійсним договору наступної іпотеки № 3613 від 16.11.2007р., укладений між ВАТ "Банк Універсальний" (правонаступник ПАТ "Універсал Банк") та ТОВ "Диженю Плаза"; про виключення з Державного реєстру іпотек запис зареєстрований 16.11.2007 р. за порядковим номером 6049842, -
Відповідачі, треті особи вимог ухвали суду від 25.05.2012 р. про надання додаткових доказів, в тому рахунку відзивів на позовну заяву не виконали. Представники відповідачів, третіх осіб в судове засідання не з"явилися.
Копії ухвали від 25.05.2012 р. вручені третій особі 1 - 01.06.2012 р, третій особі 2 - 31.05.2012 р., відповідачу 1 - 05.06.2012 р. Копія ухвали від 25.05.2012 р., яка надсилалася відповідачу 2 на адресу вказану в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повернулася до суду з довідкою органу поштового зв"язку про причину повернення - "За зазначеною адресою не значиться".
Згідно ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із ухвалою відповідачам, третім особам та, як належне повідомлення про час і місце судового розгляду справи за їх участю та небажання відповідачів, третіх осіб скористатись наданим правом надавати свої пояснення в суді. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів, третіх осіб про час і місце судового розгляду справи за їх участю.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 19.06.2012 р. про відмову від позовних вимог про виключення з державного реєстру іпотек запису зареєстрованого 16.11.2007 р. за порядковим № 6049842, на підставі ст. 22 ГПК України, в зв"язку з тим, що за ведення даного реєстру відповідає нотаріус як суб"єкт делегованих повноважень, а не вказані відповідачі у справі. З наслідками часткової відмови від позову ознайомлений. Решту позовних вимог підтримав.
Ухвалою від 19.06.2012 р. заяву від 19.06.2012 р. про відмову від позовних вимог про виключення з державного реєстру іпотек запису зареєстрованого 16.11.2007 р. за порядковим № 6049842 задоволено, провадження в цій частині позовних вимог - припинено.
У заяві від 19.06.2012 р. представник позивача також просить розглянути справу за відсутності представників відповідачів, третіх осіб, в зв"язку з тим, що відповідачі, треті особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представників відповідачів, третіх осіб в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у їх відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами. Відтак підлягає задоволенню заява позивача про розгляд справи у відсутність представників відповідачів, третіх осіб.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об"єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі ст.203, 215, 216, 575, 583 ЦК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
15.11.2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ТОВ "Диженю Плаза" укладено кредитний договір № 14/166к-07 відповідно до якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування у розмірі 252500 грн. з терміном повернення до 14.11.2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язання, які випливають із вказаного вище кредитного договору 16.11.2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" (Іпотекодержатель) (правонаступником якого є ВАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Диженю Плаза" (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (майнової поруки).
Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.2.1, 1, 3 даний договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №14/166к-07 від 15.11.2007 року, а також будь-яких додаткових договорів до нього (далі - Кредитний договір), укладеного між Боржником та Іпотекодержателем, за умовами якого останній зобов'язаний до 14.11.2018 року повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 252 500 (двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) гривень, проценти за користування кредитними коштами, комісії, неустойки та інші штрафні санкції, а також інші платежі передбачені Кредитним договором та/або даним Договором, в тому числі витрати понесені Іпотекодержателем у випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки, витрат на страхування Предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов Кредитного договору та/або даного Договору. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), дія іпотеки, передбаченої цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань. За даним Договором Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором наступне майно. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належні йому на праві власності окремо стоячу будівлю "Будинок побуту"літерою "А": загальною площею - 2 546,0 кв. м. місцезнаходження яких місто Вінниця, вулиця Соборна, 64 (шістдесят чотири), (далі - Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 10448, від 05.10.2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"08.10.2007 року, в реєстровій книзі № 16, за реєстровим номером № 894. На момент укладення даного Договору право власності на Предмет іпотеки зареєстроване КП "ВООБТІ" за ТОВ "Диженю Плаза". Предмет іпотеки передається Іпотекодавцем в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Балансова вартість Предмета іпотеки, відповідно до довідки-характеристики виданої КП "ВООБТІ"від 10.10.2007 року № 14037, становить 1 284 000 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі) гривень. На момент укладення даного Договору Сторони оцінюють Предмет іпотеки у 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень .
Звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним договору іпотеки від 16.11.2007 року позивач в позовній заяві вказує на те, що ТОВ "Диженю Плаза" не було законним власником будівлі "Будинок Побуту" по вул. Соборній, 64 в м. Вінниці і таким чином не мало права укладати вказаний договір іпотеки.
В обгрунтування вказаного твердження позивач посилається на рішення місцевих загальних судів, Київського апеляційного адміністративного суду, господарського суду Вінницької області, Житомирського апеляційного господарського суду з яких вбачається наступне.
Замостянський районний суд м.Вінниці постановою від 13.07.2007 року у справі № 2-а-3855 за позовом ОСОБА_6, ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД до Вінницької міської ради та Комунального підприємства "ВООБТІ" визнав за підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", що розташована у м.Вінниці по вулиці Соборній, 64, загальною площею 2564,0 кв.м., під умовою, а саме: після встановлення факту отримання Вінницькою міською радою від ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД коштів у сумі 5014816,00 грн..
На підставі вказаної вище постанови Замостянського районного суду м.Вінниці за підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" ЛТД зареєстровано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту".
На підставі рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Товарна універсальна біржа" "Сальдо" від 20.09.2007 року у справі №07-20/09-07КМКр, яким затверджено мирову угоду, укладену між позивачем у цій справі - Виробничо-комерційним підприємством "Мотор" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю - та відповідачем - підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТД" ЛТД, право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташовану у м.Вінниці по вулиці Соборній, 64, зареєстровано за ВКП "Мотор" ЛТД 20.09.2007 року.
В подальшому, зазначену будівлю ВКП "Мотор" ЛТД передало приватному підприємству "Верітус", за яким зареєстровано право власності на неї 26.09.2007 року на підставі рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Товарна універсальна біржа" "Сальдо" від 26.09.2007 року у справі №11-26/09-07КМК-р, яким затверджено мирову угоду, укладену між ПП "Верітус" та ВКП "Мотор" ЛТД.
Згідно договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року приватне підприємство "Верітус" продало ТОВ "Диженю Плаза" (відповідачу у даній справі) спірну будівлю "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташовану у м.Вінниці по вул.Соборній, 64. Договір посвідчено нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровано за № 10448.
На підставі вказаного договору за ТОВ "Диженю Плаза" 08.10.2007 року зареєстровано право власності на будівлю.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 року вказану постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.07.2007 року скасовано та відмовлено ОСОБА_6, ТОВ "Торговий Дім ТД" ЛТД у задоволенні адміністративного позову.
Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 року у справі № 2-782/08 , яке набрало законної сили 18.04.2008 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу окремо стоячої будівлі "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташованої у м.Вінниці по вулиці Соборній, 64, укладений 05.10.2007 року між продавцем приватним підприємством "Верітус" та покупцем ТОВ "Диженю Плаза", та скасовано реєстраційне посвідчення від 08.10.2007 року, видане на вказану будівлю комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації".
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 року, яке залишене постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року без змін у справі 8/18-08 позов першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах територіальної громади - в особі Вінницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТД" ЛТД, виробничо-комерційного підприємства "Мотор ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, приватного підприємства "Верітус" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно задоволено - зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" повернути Вінницькій територіальній громаді в особі Вінницької міської ради з чужого незаконного володіння будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці по вул. Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м.; визнано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці по вул. Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м. за Вінницькою міською радою.
Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
У п.1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказано, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
В п.10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, передбачено можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Статтею 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Законом України "Про заставу" (ч.2, ч.3 ст.11 "Сторони договору застави") встановлено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У статті 3 вказаного Закону зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України право розпорядження майном, належить власникові. Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Водночас, як встановлено судовими актами у господарській справі № 8/18-08, власником будівлі "Будинок побуту", яка розташована у м.Вінниці по вул.Соборній, 64, є Вінницька територіальна громада в особі Вінницької міської ради, з володіння якої це майно вибуло не з її волі; ТОВ "Диженю Плаза" заволоділо зазначеним майном незаконно, без відповідної правової підстави. Договір купівлі-продажу від 05.10.2007 року, на підставі якого ТОВ "Диженю Плаза" 08.10.2007 року зареєстровано право власності на нерухоме майно і на підставі якого останнє передало вказане вище нерухоме майно в іпотеку, визнано недійсним рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 року.
Згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З вищевикладених встановлених обставин справи вбачається, що ТОВ "Диженю Плаза" не було законним власником будівлі "Будинок побуту" літерою "А" загальною площею 2546,0 кв.м., що знаходиться у м. Вінниця, вул.Соборна, 64.
Таким чином, внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року, який в подальшому було визнано недійсним, ТОВ "Диженю Плаза" не стало власником нерухомого майна і згідно приписів ч.1 ст.317 ЦК України не вправі було розпоряджатись ним шляхом передачі в іпотеку банку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що укладений між відповідачами договір іпотеки від 16.11.2007 року, предметом якого є належне позивачу на праві власності нерухоме майно, суперечить наведеним вище вимогам чинного законодавства щодо застави та іпотеки майна - ст.ст.576, 583 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.11 Закону України "Про заставу", ст.5 Закону України "Про іпотеку", що в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним, оскільки його наявність в порушення вимог ч.1 ст.321 ЦК України протиправно обмежує позивача, як власника спірного майна, у здісненні права власності.
До аналогічних висновків прийшов і Вищий господарський суд України у постанові від 23.08.2011 р. № 4/6-11.
Суд також приходить до висновку про те, що позивач вибрав, передбачений ст. 16 ЦК Цкраїни, вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки наявність невизнаного недійсним судом договору наступної іпотеки порушувала б охоронювані законом, зокрема ч.1 ст.317, ч.1,2 ст.319 ЦК України права позивача як власника майна, що є предметом договору наступної іпотеки, позбавила б позивача можливості звернутися до нотаріуса, як суб"єкта владних делегованих повноважень, що відповідає за веденя державного реєстру обтяжень, а у випадку його відмови, чи невідповіді звернутися до адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій чи бездіяльності нотаріуса протиправними.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Судові витрати на судовий збір в сумі 1073 грн., на підставі ст.49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір іпотеки № 3613 від 16.11.2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (правонаступник ПАТ "Універсал Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза".
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114 (код ЄДРПОУ-21133352) на користь Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 (код ЄДРПОУ 25512617) 536 грн. 50 коп. - відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", вул. Соборна, 64, м. Вінниця (код ЄДРПОУ-35373366) на користь Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 (код ЄДРПОУ 25512617) 536 грн. 50 коп. - відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5.Копії рішення надіслати відповідачам, третім особам рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19.06.2012 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 22.06.2012 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - відповідачу 1 (04114,м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19; вул. Гоголя, 4, м. Вінниця, 21018)
4 - відповідачу 2 (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 64)
5 - ОСОБА_3 (24004, АДРЕСА_1)
6 - Приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (21001, АДРЕСА_2)