Іменем України
19.06.2012Справа №5002-7/1517-2012
За позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000) в особі Алуштинського району електричних мереж публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Октябрська, 37 м. Алушта, 98515)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Альонушка" (вул. Ялтинська, 21, кв. 67, м. Алушта, 98517)
про стягнення 8 429,17 грн.
Суддя Дворний І. І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №142-Д від 03.01.12, юрисконсульт;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: 14 травня 2012 року публічне акціонерне товариство "Крименерго" в особі Алуштинського району електричних мереж публічного акціонерного товариства "Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою, у якій просило стягнути з останнього заборгованість за поставлену електричну енергію в сумі 4519,95 грн. та заборгованість за перевищення ліміту споживання в сумі 3909,11 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 714 Цивільного кодексу України, положеннях пунктів 6.11, 6.41 і 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (зі змінами, далі по тексту -ПКЕЕ) та мотивовані тим, що не зважаючи на повне виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії за №2319 від 13 квітня 2005 року (з додатковими угодами), укладеного між сторонами, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів, передбачених умовами договору та умовами діючого законодавства України належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, більш того, відповідачем було перевищено й договірну величину споживання електричної енергії, що також призвело до виникнення боргу. Так, несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Крименерго" в особі Алуштинського району електричних мереж публічного акціонерного товариства "Крименерго" до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року через неявку у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався.
У судове засідання, що відбулось 19 червня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та надав клопотання (вх №18998) у якому, з огляду на допущену ним в прохальній частині позову опечатку, уточнював позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію в сумі 4519,95 грн. та заборгованість за перевищення лімітів споживання в сумі 3909,22 грн, а всього - 8429,17 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №092-6-19/481 місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Альонушка" є адреса: вул. Ялтинська, 21, кв. 67, м. Алушта, 98517. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд
13 квітня 2005 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Крименерго"), в особі начальника Алуштинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго", (за договором постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Альонушка" (за договором споживач) уклали договір №2319 про постачання електричної енергії, згідно з умовами якого (в редакції додаткової угоди від 25 жовтня 2005 року) постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 17-20).
Пунктом 2 вказаного договору сторони домовились, що на час виконання його умов, а також прийняття рішення по всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", ПКЕЕ.
Також, сторонами укладались чисельні додаткові угоди, якими вносились зміни до договору та додатків до нього (а.с. 21-25).
Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що споживач повинен сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування у відповідності з умовами Додатків № 4.1, 4.2 „Порядок розрахунків".
Зі змісту пункту 4.1 додатку до договору про постачання електричної енергії, вбачається, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються відповідно до пункту 7.9 договору. Розрахунковою датою (день коли споживач надає «Акт про об'єми спожитої електроенергії», а постачальник виставляє остаточний рахунок) є 22 число кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії.
Споживач, відповідно до пункту 2 додатку 4.1 (зі змінами внесеними додатковою угодою від 22 травня 2007 року), к 21 числу, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) об'єму споживання електричної енергії. Вказаний платіж здійснюється виключно по наданому постачальником рахунку, розрахованому на підставі заявленого (очікуваного) об'єму споживання електричної енергії та тарифу поточного місяця.
Сторони дійшли згоди, що позивач самостійно заповнює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», проводить зняття показань лічильних приладів обліку, оформлює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показань.
Як вбачається зі змісту пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
У разі, якщо постачальник не отримав в зазначений строк даних про об'єми спожитої електричної енергії, визначення об'єму спожитої електричної енергії здійснюється відповідно до ПКЕЕ.
В обумовлені договором строки відповідач енергопостачальній організації інформації щодо показань спожитої електричної енергії не надав.
Згідно із пункту 6.39 ПКЕЕ, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.
Як стверджує позивач, на розрахункову дату - 22 січня 2012 року, відповідач, в порушення умов договору, не надав «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», у зв'язку з чим, представниками енергопостачальної організації за період з 22 січня 2012 року по 22 лютого 2012 року було проведено розрахунок за спожиту електричну енергію згідно ПКЕЕ п. 6.39 по середнім витратам за попередній період у сумі 518,93 грн., з урахуванням передоплати на даний розрахунковий період на суму 760,85 грн.
Остання оплата за електроенергію відповідачем була проведена в грудні 2011 року в сумі 1972,11 грн.
На розрахункову дату - 22 березня 2012 року, відповідач повторно не надав даних про витрату електричної енергії, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 6.39 ПКЕЕ позивач провів розрахунок по потужності на суму 6401,02 грн., з урахуванням внесеного авансового платежу в лютому місяці 2012 року на суму 2400 грн., було нараховано 6401,02 грн. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за електроенергію залишився в сумі 4519,95 грн. (а.с. 9).
Матеріали справи свідчать про те, що 30 жовтня 2006 року сторонами було укладено додатки №1 до договору, якими встановлено договірні величини споживання електричної енергії, згідно до вимог Закону України "Про електроенергетику" та ПКЕЕ (а.с. 27-28).
На розрахункову дату 22 лютого 2011 року відповідачу був затверджений ліміт споживання в розмірі 1590 квтгод.
Згідно з пунктом 4.2.2 договору (в редакції додаткової угоди від 25 жовтня 2005 року) за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач оплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується з споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА (кВт) і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) об'ємом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтч і більше.
Пунктом 5 додатку №4.1 сторонами також було визначено відповідальність за перевищення договірних величин споживання електроенергії.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за розрахунковий період з 23 січня 2012 року по 22 лютого 2012 року перевищив договірну величину споживання електричної енергії, про що представниками енергопостачальної організації було складено акт (а.с. 15).
Так, фактичні витрати електроенергії по дозволеній потужності внаслідок не надання даних про витрату на протязі 2-х розрахункових періодів поспіль, склав 5952 квтгод. (з дозволеними 1590 квтгод.), таким чином перевитрата становить 4362 квтгод на суму 3909,22 грн. Відповідний розрахунок був наданий позивачем (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та поставлялась відповідачу електрична енергія. Однак, відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушував, в наслідок чого, у останнього перед позивачем станом на 13 березня 2012 склалась заборгованість в розмірі 8429,17 грн., з якої 4519,95 грн. заборгованість за активну електричну енергію (в тому числі ПДВ) та 3909,22 грн. - за перевитрату ліміту споживання. Несплата вказаних коштів послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.
Судом встановлено, що спірні правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються договором, Законом України "Про електричну енергію" та ПКЕЕ.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (частина 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").
Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Так, відповідач свої зобов'язання порушив, оскільки умови договору виконував належним чином, зокрема Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію не надав, договірну величину споживання електричної енергії перевищив, з врахуванням чого суд дійшов висновку про те, що розрахунок суми боргу за спожиту електричну енергію було зроблено правомірно, у відповідності до умов договору та п.6.39 Правил користування електричною енергією.
Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимога позивача про стягнення 8429,17 грн. заборгованості, з яких 4519,95 грн. (в тому числі ПДВ) за активну електричну енергію та 3909,22 грн. за перевитрату ліміту споживання підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 21.06.2012.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альонушка" (вул. Ялтинська, 21, кв. 67, м. Алушта, 98517) на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000) в особі Алуштинського району електричних мереж публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Октябрська, 37 м. Алушта, 98515) заборгованість за електричну енергію в сумі 4519,95 грн., заборгованість за перевищення лімітів споживання в сумі 3909,22 грн. та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Дворний І.І.