"21" червня 2012 р. Справа № 53/311-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" від позивача: Дребот І.А. від відповідача 1: не з'явились 2: не з'явились від ВДВС: не з'явились
на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 26.01.2012 року
та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року
за скаргою на діїНачальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області
у справі№ 53/311-09
за позовомПублічного акціонерного товариства "Мегабанк"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус"; 2. Приватного підприємства "Торнадо -М"
простягнення 4 030 413,30 грн. та звернення стягнення на предмет застави
12.01.2012 року Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі позивач) звернулось зі скаргою на дії Начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року скаргу позивача задоволено. Дії начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області - Наконечного І.М. визнано незаконними. Постанову № 27 від 22.12.2011 року про результати перевірки виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Харківської області по справі № 53/311-09 визнано недійсною та скасовано.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі № 53/311-09 ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно договору застави рухомого майна ТОВ "Ельбрус", в особі директора, зобов'язується змінювати місцезнаходження предмета застави, тільки за письмовою згодою позивача. Оскільки матеріали справи та матеріали виконавчого провадження не містять відомостей щодо погодженої зміни місцезнаходження заставленого майна підстав вважати, що вилучене майно не є об'єктом застави у суду немає. Крім того, відповідно до ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" (далі відповідач 1) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі відповідач 1 звертає увагу суду на наступні обставини: ТОВ "Ельбрус" не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи судом першої інстанції. Копія скарги ПАТ "Мегабанк" отримана не була. Постанову начальника УДВС Головного управління юстиції винесено після ретельної та всебічної перевірки виконавчого провадження, в наслідок чого було встановлено, що вилучене майно не належить боржнику -ТОВ "Ельбрус". Приміщення було звільнено ТОВ "Ельбрус" з жовтня 2011 року. За договором оренди нежитлового приміщення від 10.10.2011 року складські та офісні приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, були взяті в оренду Фізичною особою підприємцем, який не мав жодного відношення до ТОВ "Ельбрус", та зберігав на складі свій товар. Відповідач 1 також вважає, що питання визнання дій посадової особи державного органу відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2010 року, у даній справі, позовні вимоги були задоволені, з відповідача 1 та Приватного підприємства "Торнадо -М" стягнуто солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 06 -ВЛЮ/2008 від 12.09.2008 року 337 750 грн., а також за кредитним договором № 05- НЛЮ /2008 від 12.09.2008 року 3 467 618 грн. З відповідача 1 на підставі Договору застави підлягає стягненню 225 045 грн. Крім того, було звернуто стягнення на предмети передані у заставу за договором застави рухомого майна № ГД -07/ 2008 -з2 від 15.09.2008 року товари в обігу, а саме: шпалери на суму 1 500 300 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладання позивачем договору купівлі - продажу від імені відповідача 1 з іншими особами.
Для здійснення позивачем продажу предметів забезпечувального обтяження зобов'язати передати у володіння позивача предмети забезпечувального обтяження, а також надати позивачу всі права продавця для реалізації права продажу предметів забезпечувального обтяження будь -якій особі.
05.10.2010 року на виконання рішення суду першої інстанції були видані відповідні накази.
06.12.2010 року Харківським апеляційним господарським судом прийнята ухвала у даній справі, якою була прийнята відмова відповідача 1 від апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20.09.2010 року по справі № 53/311-09.
19.10.2010 року державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 53/311 від 05.10.2010 року виданого господарським судом Харківської області про стягнення з відповідача 1 грошових коштів в сумі 225 045 грн.
15.12.2011 року судовим виконавцем, при примусовому виконанні судового наказу було здійснено опис та арешт майна, яке знаходилось у АДРЕСА_1, який оформлений актом від 15.12.2011 року (т.3 а.с. 119-121).
Відповідно до вказаного акту було вилучено шпалери на загальну суму 830 000 грн.
В акті опису та арешту майна підприємцем - ОСОБА_5 зроблені зауваження про те, що описане майно немає ніякого відношення до майна відповідача 1.
22.12.2011 року начальником управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області Наконечним І.М. було здійснено перевірку дій державного виконавця щодо опису майна та прийнято постанову № 27 про результати перевірки виконавчого провадження (далі Постанова), в якій зазначено, що державним виконавцем передчасно без наявності документів, які б підтверджували за боржником право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було проведено опис та арешт майна, чим обмежено право власника на користування та розпорядженням майном та завдало шкоди.
Постановою, дії державного виконавця першого міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції Кравецької Г.Л., в частині опису майна від 15.12.2011 року визнані такими, що суперечать вимогам ч. 2 ст.11, ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон).
В зазначеній постанові відсутні висновки та посилання на відповідні документи, які могли б свідчить про те, що ПП ОСОБА_5 (на підставі заяви якого проводилась перевірка) є власником арештованого майна.
Не погоджуючись з Постановою, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області, з заявою (скаргою) про оскарження дій начальника управління ДВС Головного управління юстиції в Хмельницькій області, в якій позивач просив суд скасувати Постанову.
В своїй заяві позивач звертав увагу на ту обставину, що згідно акту перевірки заставленого майна від 12.09.2011 року (т.3 а.с. 131) щодо наявності та збереження заставленого майна, уповноважена особа заставодавця -директор ТОВ "Ельбрус" ОСОБА_4 підтвердила наявність та належність відповідачу 1 на праві власності шпалер бухгалтерською довідкою, а також те, що заставлене майно зберігається у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, цей факт підтверджує акт опису та арешту майна від 15.12.2011 року та Договір застави рухомого майна № ГД -07/2008 з 2 від 15.09.2008 року (т.3 а.с. 115).
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладене арешт належить їй, а не боржникові може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що зацікавлена особа звернулась з відповідним позовом щодо майна, яке зазначено в акті опису та арешту від 15.12.2011 року.
Стосовно зауважень відповідача 1 викладених в касаційній скарзі, судова колегія зазначає, що відповідач 1 звертався листом від 29.02.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про відкладення апеляційного розгляду справи (т.4 а.с. 39-40), в якій зазначав, що розгляд скарги було призначено на 06.03.2012 року на 10.45 у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду.
Наведене в заяві відповідача 1 свідчить про те, що він був обізнаний про час і місце розгляду справи в Харківському апеляційному господарському суді.
Дії, які проводив судовий виконавець на виконання рішення прийнятого у даній справі стосувалися не нежитлового приміщення, а майна яке в ньому знаходиться.
В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що арештоване майно, зазначене в акті опису та арешту від 15.12.2011 року належить іншій особі.
Частиною 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів, можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія могла бути вчинена.
Відповідно до абз. 3 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" стягувач, боржник, або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст.121-2 ГПК України).
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача 1 задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року прийняті у справі № 53/311-09 повинні бути залишені без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі № 53/311-09 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Б.М.Грек