"21" червня 2012 р. Справа № 5002-16/6161-2010(5002-19/6161-2010)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),
суддів:Заріцької А.О.,
Міщенка П.К.,
розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби,
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2012 року,
у справі № 5002-16/6161-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим,
за заявоюДержавної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим),
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим),
про банкрутство,
представники учасників судового провадження не з'явились;
У грудні 2010 року Державна податкова інспекція в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі за текстом -ДПІ в м. Євпаторії) звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_4В.), на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2010 року у справі № 5002-16/6161-2010 порушено провадження у справі, інше.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2011 року у справі № 5002-16/6161-2010 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2011 року у справі № 5002-16/6161-2010 припинено повноваження арбітражного керуючого Кириліна М.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Акулінічева А.М. (ліцензія НОМЕР_1 від 18.01.2010 року), продовжено строк ліквідаційної процедури на 4 місяці, починаючи з 12.07.2011 року, тобто до 12.11.2011 року.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 року у справі № 5002-16/6161-2010 (суддя -Білоус М.О.) провадження у справі про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом припинено; звіт арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 29.11.2011 року та клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 08.12.2011 року про затвердження витрат та оплату послуг ліквідатора залишено без розгляду; відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 29.11.2011 року (щодо призначення останнього керуючим майном відсутнього боржника та продовження строку процедури ліквідації), в порядку ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство. Залишаючи без розгляду звіт ліквідатора та клопотання про затвердження оплати послуг та витрат, місцевий господарський суд вказав, що подані арбітражним керуючим докази, в обґрунтування звіту та клопотання, належним чином не засвідчені. Відмовляючи у задоволенні клопотання ліквідатора від 28.11.2011 року, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недоцільність його задоволення у зв'язку з припиненням провадження у цій справі, як такого, що порушено безпідставно.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі № 5002-16/6161-2010 (головуючий суддя -Проценко О.І., судді: Фенько Т.П., Ткаченко М.І.) апеляційну скаргу ДПІ в м. Євпаторії задоволено; ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 року скасовано. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування ухвали місцевого господарського суду повністю, оскільки розгляд звіту арбітражного керуючого про затвердження витрат та оплату послуг ліквідатора неможливий у процесуальному розумінні при припиненому провадженні у справі.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року, ДПІ в м. Євпаторії звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати зазначене судове рішення та припинити провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 103, 105 ГПК України, ст. ст. 31, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ в м. Євпаторії прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників судового провадження.
Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.
Провадження у цій справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 порушено за заявою ДПІ в м. Євпаторія, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, п. 104).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість ФОП ОСОБА_4 складається з фінансових (штрафних) санкцій в сумі 1971 грн. 85 коп., нарахованих за порушення податкового зобов'язання.
За наданим ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначенням, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду, з яким також погодився і апеляційний господарський суд, що заборгованість зі сплати штрафних санкцій не може слугувати підставою для подальшого здійснення провадження у цій справі про банкрутство.
Згідно з п. п. 5, 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (ст. ст. 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано ст. 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство -ст. 40 Закону. Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити правомірність висновків апеляційного господарського суду щодо необхідності вирішення питання про оплату витрат та послуг арбітражного керуючого шляхом розгляду відповідного звіту, а також щодо неможливості вирішення цього питання у разі припинення провадження у справі в цілому.
Так, місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду клопотання арбітражного керуючого про затвердження оплати послуг та витрат, дійшов висновку про неналежність поданих арбітражним керуючим доказів, оскільки останні належним чином не засвідчені.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, надаючи оцінку доказам, поданим арбітражним керуючим з клопотанням про затвердження оплати його послуг та витрат, дійшов висновку про належність цих доказів, як таких, що подані в оригіналах (а не в копіях).
Таким чином, підстав для залишення звіту арбітражного керуючого від 29.11.2011 року та клопотання від 08.12.2011 року про затвердження витрат на оплату послуг ліквідатора, не було, і зазначені звіт та клопотання мали бути розглянуті з наданням їм відповідної оцінки.
Враховуючи підстави, за яких місцевим господарським судом було залишено без розгляду звіт арбітражного керуючого про оплату його витрат та послуг, висновки апеляційного господарського суду щодо невідповідності такої позиції господарського суду першої інстанції обставинам справи та наявним у ній матеріалам, а також повноваження господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо розгляду звіту про оплату його витрат та послуг арбітражного керуючого, а також необхідність вирішення цього питання в межах цієї справи, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги імператив Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо затвердження звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого ухвалою господарського суду, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Стосовно посилань касаційної скарги щодо відсутності у апеляційного господарського суду права передавати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на положення ст. 106 ГПК України, якою визначено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Що стосується посилань касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду від 22.02.2012 року у справі № 7/17-3135-2011, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що такі посилання не можуть бути при йняті до уваги, оскільки правовідносини у справі 7/17-3135-2011 та у справі, що розглядається, не є тотожними.
Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційному порядку, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судами було всебічно, повно і об'єктивно досліджено подані докази в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновку апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2012 року у справі № 5002-16/6161-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий суддя В.Ю. Поліщук
судді: А.О. Заріцька
П.К. Міщенко